Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 499/387/18

провадження № 61-6344св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк",

боржник - ОСОБА_1,

головний державний виконавець Розділянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Цепак Олександр Ярославович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Цепака О. Я.

Скарга мотивована тим, що виконавчий лист № 2-48 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн стягувачем подано з порушенням строків, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а саме на момент видачі виконавчого листа законом було передбачено, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання на протязі одного року з дня набрання рішенням законної сили. Так виконавчий лист було видано 08 червня 2010 року, а подано до виконавчої служби у 2017 року без поновлення строку для його пред`явлення. В порушення вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 просив:

скасувати постанову від 07 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Іванівським районним судом Одеської області 08 червня 2010 року по справі № 2-48 про стягнення з нього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн;

скасувати постанову про звернення стягнення на пенсію від 09 серпня 2017 року, ВП № 53530569.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали від 17 вересня 2018 року про виправлення описки, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця Роздільнянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Цепака О. Я. в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованості за кредитом в сумі 176628,94 грн. протиправними.

Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Іванівським районним судом Одеської області 08 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн та постанову про звернення стягнення на пенсію від 09 серпня 2017 року, виконавче провадження № 53530569.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 06 травня 2010 року Іванівським районним судом Одеської області було розглянуто справу за позовом прокурора Іванівського району Одеської області, який діяв в інтересах держави, а саме ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Іванівське відділення № 5437 ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № 1783-к від 17 липня 2007 року в сумі 176 628,94 грн, що підтверджується копією виконавчого листа. Виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі частини другої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого листа), що підтверджується відміткою на виконавчому листі. Відповідно частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Однак копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та інших постанов прийнятих в результаті здійснення виконавчих дій. Строки пред`явлення виконавчого листа до виконання сплили, доказів того, що стягувач повторно надав виконавчий документ у строки для його пред`явлення, після переривання цих строків, матеріали справи не містять. Тому суд вважав, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом № 2-48/10 не врахував вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не перевірив, чи було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання, не направив стягувачу та боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим суд визнав дії державного виконавця протиправними та вважав за необхідне скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2017 року, та як наслідок постанову про звернення стягнення на пенсію від 09 серпня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року скасовано, постановлено нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Розділянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Цепак О. Я. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15 вказано, що за пунктом 4 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" (2677-17) , який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Вперше виконавчий лист був пред`явлений Банком на виконання 15 червня 2010 року, тобто в межах строку, передбаченого пунктом 1 частини першої 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції закону, яка діяла на момент набрання законної чинності рішенням суду та видачі судом банку виконавчого документу. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеною 30 червня 2015 року, державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в Одеській області, Погребняком Я. С., по ВП №41787354, виконавчий лист по справі № 2-483/2010 виданий 08 червня 2010 року, був повернутий стягувачу і повторно пред`явлений до виконання 16 липня 2017 року. Тобто, виконавчий лист повторно був пред`явлений до виконання з дотриманням строку, передбаченого пунктом 1 частини першої 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, яка діяла на момент набрання законної чинності рішенням суду та видачі судом Банку виконавчого документу).

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції. При цьому, посилався на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в травні місяці 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що згідно постанови від 09 серпня 2017 року ВП № 53530569 головного державного виконавця звернуто стягнення на пенсію. Після звернення до Іванівського управління ПФУ щодо надання пояснень, ОСОБА_1 надано відповідні розрахунки відрахувань, копію постанови про звернення стягнення на пенсію та копію виконавчого листа, виданого Іванівським районним судом Одеської області. Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що надсилання документів виконавчого провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Жодних постанов про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримував.

Вказує, що за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року: взадоволенні клопотання АТ "Державний ощадний банк", підписаного представником Шишлюком М. О.,про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено; відзив АТ "Державний ощадний банк"залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 06 травня 2010 року в справі № 2-483/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Іванівське відділення №5437 ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 1783-к від 17 липня 2007 року в сумі 176 628,94 грн.

08 червня 2010 року видано Іванівським районним судом Одеської області виконавчий лист по справі № 2-483/2010.

Апеляційний суд встановив, що виконавчий листпо справі № 2-483/2010, виданий Іванівськими районним судом Одеської області, знаходився на виконанні в Відділі державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції Одеської області у період з 06 липня 2010 року по 30 червня 2015 року та був повернений стягувачеві, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 2438/В-1 від 06 липня 2010 року Відділу державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції Одеської області; постановою про повернення виконавчого документа стягувачові, винесеної 30 червня 2015 року державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в Одеській області, Погребняк Я. C., по ВП № 41787354, а також листом Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 09.2-242 від 16 січня 2017 року.

16 липня 2017 року повторно виконавчий лист по справі № 2-483/2010, пред`явлений стягувачем для виконання до Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в Одеській області шляхом направлення банком заяви про примусове виконання рішення суду, в якій Банк просив прийняти на виконання, відкрити виконавче провадження та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 176 628,94 грн.На час розгляду справи заборгованість за кредитним договором у розмірі 176628,94 грн. не погашена.

Згідно пункту 1 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 08 червня 2010 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

У пункті 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04 листопада 2010 року N 2677-VI (2677-17) передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року в справі № 6-711цс15 зроблено висновок, що "відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 2677-VІ (2677-17) ) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно із частиною другою статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. За пунктом 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2677-VІ (2677-17) , який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа".

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що стягувач пред`явив виконавчий лист, виданий 08 червня 2010 року Іванівським районним судом Одеської області у справі № 2-483/2010 до виконання з дотриманням строків, які були встановлені пункту 1 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції закону, яка діяла на момент видачі судом банку виконавчого листа.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині четвертій статті 265 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця"

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

При задоволенні скарги суд першої інстанції вказав, що державний виконавець не направив стягувачу та боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте при скасуванні ухвали суду першої інстанції та відмові в задоволенні скарги апеляційний суд не звернув увагу на те, що скарга була обґрунтована й неотриманням постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 1, 20, 21), разом з тим в постанові відсутня мотивована оцінка доводів скарги ОСОБА_1 з цього приводу.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

з скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 08 травня 2018 року (а. с. 1);

ОСОБА_1 оскаржував постанови від 07 березня 2017 року та від 09 серпня 2017 року (а. с. 1, 2, 20, 21);

в скарзі ОСОБА_1 вказував, що дізнався про відкриття виконавчого провадження тільки 03 травня 2018 року. До скарги додано відомості про відрахування з особового рахунку № НОМЕР_1 без дати видачі, в якому міститься інформація про відрахування за виконавчим листом починаючи з 12 грудня 2017 року (а. с. 8);

в матеріалах справи міститься ухвалаРоздільнянського районного суд Одеської області від 04 грудня 2017 року в справі № 511/2590/17, якою відмовлено взадоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України. В ухвалі від 04 грудня 2017 року вказано, що "боржник про відкриття виконавчого провадження, про строк добровільного виконання зобов`язання, не повідомлений, оскільки відсутні належні докази з цього приводу. Останній виклик божника ОСОБА_1, згідно доданих до подання документів був здійснений 07 березня 2017 року, з того часу божник ОСОБА_1 до виконавчої служби більше не викликався" (а. с. 81 - 82).

Суд апеляційної інстанції: не з`ясував чи порушуються оскарженими постановами державного виконавця права ОСОБА_1 як боржника; коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про оскаржені постановами державного виконавця; чи пропущено строк звернення до суду зі скаргою. А тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасувати.

Справу № 499/387/18 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук