відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_26, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_41, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_25, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_119,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_119 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Стахової Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" (далі - ПрАТ СВФ "Агротон") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_106, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_26, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_41, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_106, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

Позов обґрунтовано тим, що на загальних зборах уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Ілліча Білокуракинського району Луганської області (далі - КСП ім. Ілліча) від 24 грудня 1999 року прийнято рішення про реформування КСП ім. Ілліча та створення комісії по реформуванню. На загальних зборах уповноважених членів КСП ім. Ілліча від 29 березня 2000 року затверджено розрахунки із пайового фонду та затверджено списки: майна, що розподіляється між членами КСП ім. Ілліча, майна для забезпечення кредиторської заборгованості, майна під заборгованість по заробітній платі, майна до резервного фонду, майна до неподільного фонду. Основну частину пайового майна колишнього КСП ім. Ілліча співвласники виділили в натурі в індивідуальному порядку собі на паї, внаслідок чого пайового майна залишилося у наявності на 320 000,00 грн. Під час паювання колишнього КСП ім. Ілліча групі співвласників, колишніх членів КСП ім. Ілліча (відповідачам у справі) у якості частини майнового паю було виділено в натурі майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: критий тік, 1992 року побудови, розміром 32 х 80 м, загальною площею 2 560,00 кв. м; вагову, 1990 року побудови, 14 х 5 м, загальною площею 70,00 кв. м, установлені ваги 30 тон; зерносклад, 1984 року побудови, розміром 50 х 12 м, загальною площею 600 кв. м; трактор колісний МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, інвентарний номер НОМЕР_4 ; причеп 2ПТС4 зерновоз, державний номерний знак НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6, інвентарний номер НОМЕР_7 ; зернонавантажувач ЗП-100 - 2 шт., інвентарні номери НОМЕР_8, НОМЕР_9 ; навантажувач ковшовий, інвентарний номер 000124; шафу силову на току; ваги авто 30 тон; трансформатор 250 кВт, інвентарний номер 000112; трактор ЮМЗ-6 ПА-10, державний номерний знак НОМЕР_10, номер двигуна НОМЕР_11, номер шасі НОМЕР_12, інвентарний номер 9; причеп ПТС-9 (зерновоз), державний номерний знак НОМЕР_13, номер шасі НОМЕР_14 ; паливозаправник ГАЗ-53, державний номерний знак НОМЕР_15, номер шасі НОМЕР_16 ; автомобіль САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_17, номер шасі НОМЕР_18, інвентарний номер НОМЕР_19 ; культиватор КРН-5,6; плуг ПЛН 3-35.

На загальних зборах колишніх членів КСП ім. Ілліча від 17 березня 2017 року відповідачі прийняли рішення про продаж вищевказаного майна ПрАТ СВФ "Агротон" за ціну та на умовах обумовлених даним рішенням зборів. Серед співвласників було обрано уповноважену особу ОСОБА_66, якій було надано повноваження щодо представництва інтересів співвласників та розпорядження майном, у тому числі з приводу підписання договору купівлі-продажу та представництва інтересів співвласників у судових інстанціях та будь-яких інших органах. На підтвердження намірів про розпорядження майном, співвласники, відповідачі у справі, уклали із ПрАТ СВФ "Агротон" 17 березня 2017 року договір купівлі-продажу майна у колективу власників. Цей договір кожний із відповідачів особисто підписав, а також фактично передав дане майно. Відповідно до домовленості із відповідачами колишніми членами КСП ім. Ілліча, вартість проданого майна складає 238 993,54 грн. Після укладення договорів купівлі-продажу ПрАТ СВФ "Агротон" повністю сплатило співвласникам обумовлені грошові кошти за продане майно шляхом перерахування коштів на карткові рахунки відповідачів.

Крім того відповідно до норм діючого законодавства України, Податкового кодексу України (2755-17) , при нарахуванні та фактичній виплаті грошових коштів за пайове майно колишнього КСП ім. Ілліча, з відповідачів утримано та фактично перераховано до бюджету податок з доходів фізичної особи та військовий збір. Після сплати грошових коштів за вищевказане майно, позивач звернувся письмово до уповноваженої загальними зборами особи з метою приведення документів у відповідність до законодавчих актів України та переоформлення права власності на вищевказане майно на ПрАТ СВФ "Агротон". Представник відповідачів ОСОБА_66 повідомила, що у нотаріуса договір купівлі-продажу майна оформлювати не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, підтверджуючі право власності на вищевказане майно за співвласниками, колишніми членами КСП ім. Ілліча. З огляду на це відповідачі фактично ухилилися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу оскільки не мають правовстановлюючих документів на вищевказане майно КСП ім. Ілліча.

Оскільки позивач позбавлений можливості, з причин відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно у відповідачів, посвідчити правочин, то він змушений звернутися до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ним права власності на нерухоме майно.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року позовні вимоги ПрАТ СВФ "Агротон" задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу майна, а саме: критого току, рік побудови 1992, розміром 32 х 80 м, загальною площею 2560 кв. м; вагової, 1990 року побудови, 14 х 5 м, загальною площею 70 кв. м, установлених ваг 30 тон; зерноскладу, 1984 року побудови, розміром 50 х 12 м, загальною площею 600,00 кв. м; трактора колісного МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, інвентарний номер НОМЕР_4 ; причепу 2ПТС4 зерновоза, державний номерний знак НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6, інвентарний номер НОМЕР_7 ; зернонавантажувача ЗП-100 - 2 шт., інвентарні номери НОМЕР_8, 127; навантажувача ковшового, інвентарний номер 000124; шафи силової на току; ваг авто 30 тон; трансформатора 250 кВт, інвентарний номер 000112; трактора ЮМЗ-6 ПА-10, державний номерний знак НОМЕР_10, номер двигуна НОМЕР_11, номер шасі НОМЕР_12, інвентарний номер 9; причепа ПТС-9 (зерновоз), державний номерний знак НОМЕР_13, номер шасі НОМЕР_14; паливозаправника ГАЗ-53, державний номерний знак НОМЕР_15, номер шасі НОМЕР_16 ; автомобіля САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_17, номер шасі НОМЕР_18, інвентарний номер НОМЕР_19 ; культиватора КРН-5,6; плуга ПЛН 3-35, укладений 17 березня 2017 року між ПрАТ СВФ "Агротон" та співвласниками майна, пайовиками колишнього КСП ім. Ілліча. Визнано право власності за ПрАТ СВФ "Агротон" на вищезазначене майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна. Відповідно до вказаної домовленості позивач передав відповідачам 238 993,54 грн в рахунок вартості нерухомого та рухомого майна, а відповідачі відповідно нерухоме і рухоме майно та обіцяли посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально. Але, не виконуючи тривалий час взятий на себе обов`язок щодо нотаріального посвідчення договору, відповідачі безповоротно ухилилися від подальшого його посвідчення та наразі остаточно втрачена можливість посвідчення договору нотаріально, оскільки відповідачі не мають оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, внаслідок чого порушуються права позивача, а тому є всі підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_119, звернувся до суду з апеляційною скаргою, зазначивши, що є власником частки майна КСП ім. Ілліча, що підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновими сертифікатами), а тому рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_119 строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та надано сторонам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_119 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що наявність у ОСОБА_119 права власності на майновий пай члена КСП ім. Ілліча відповідно до вказаних майнових сертифікатів не підтверджує наявності у нього частки саме у тому майні, на яке оскаржуваним судовим рішенням визнано право власності за ПрАТ СВФ "Агротон" у цій справі, оскільки відповідно до позовної заяви та рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року, співвласниками колишнього КСП ім. Ілліча було виділено в натурі в індивідуальному порядку собі на паї не все пайове майно, а основну його частину. Тому скаржником не доведено порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів останнього як власника частки майна КСП ім. Ілліча.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_119 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції:

- не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги;

- не встановив нових обставин, які не були відомі під час відкриття апеляційного провадження, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення;

- не врахував, що жодних рішень загальних зборів власників майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства щодо виділення саме відповідачам у справі спірного майна не приймалося, а тому висновок про те, що наявність у ОСОБА_119 права власності на майновий пай члена майна КСП імені Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району не свідчить про порушення його прав оскаржуваним рішенням, є помилковим.

На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_119 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Оскільки наведені у касаційній скарзі ОСОБА_119 доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) для відкриття касаційного провадження та викликали необхідність її перевірки, ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 409/64/18 із суду першої інстанції, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року матеріали справи № 409/64/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу № 409/64/18 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги в межах її вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що у січні 2018 року ПрАТ СВФ "Агротон" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_106, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_26, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_41, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_106, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна колишнього КСП ім. Ілліча.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року позовні вимоги ПрАТ СВФ "Агротон" задоволено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_119, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року ОСОБА_119 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та надано сторонам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands") від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, 33).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_119 звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року, вказував на те, що він є власником частки майна КСП ім. Ілліча, а тому вважав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується його прав та інтересів.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_119 надав суду копії свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП ім. Ілліча у с. Шарівка (майнових сертифікатів), а саме: від 28 січня 2009 року серії ЛУ № 091895 та від 28 лютого 2019 року серії ЛУ № 091924, що видані на його ім`я.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_119 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що наявність у апелянта права власності на майновий пай члена КСП ім. Ілліча не підтверджує наявності у нього частки саме у тому майні, на яке оскаржуваним судовим рішенням визнано право власності за ПрАТ СВФ "Агротон" у цій справі, а тому скаржником не доведено порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів останнього як власника частки майна КСП ім. Ілліча.

З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною першої статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про порушення прав та інтересів ОСОБА_119, суд апеляційної інстанції указаного не врахував, не встановив чи у матеріалах справи є докази, які б могли спростовували аргументи апелянта про порушення його прав рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року.

Так, у відповідь на надані апелянтом документи, а саме копії свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП ім. Ілліча, апеляційний суд, усупереч вимогам частини першої статті 367 ЦПК України, лише формально послався на обставини, викладені у позовній заяві та рішенні Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні додатки позовної заяви, а посилання, викладені у рішенні суду першої інстанції на аркуші справи, не відповідають дійсності.

Також суд апеляційної інстанції не врахував, що без встановлення та перевірки всіх обставин справи на підставі наявних у справі доказів вирішити питання про порушення прав та інтересів ОСОБА_119 рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року, як пайовика колишнього КСП ім. Ілліча, неможливо.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_119 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року.

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України" (заява № 24003/07) ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закривши апеляційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд не забезпечив гарантований Конституцією України (254к/96-ВР) апеляційний перегляд та порушив вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_119 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

головуючого -	Ступак О. В.,
суддів:	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,	Погрібного С. О., Яремка В. В.,

Головуючий	О. В. Ступак
Судді:	І. Ю. Гулейков
	С. О. Погрібний
	Г. І. Усик
	В. В. Яремко