розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Яковлєвої Л. В. від 26 грудня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 26 березня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - ТДВ "Експрес Страхування") про захист прав споживачів та стягнення коштів.

В обґрунтування позову вказав, що 08 серпня 2017 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким застрахував належний йому автомобіль марки KIA Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

25 листопада 2017 року з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). 26 листопада 2017 о 01 год. 47 хв., 01 год. 48 хв. та о 13 год. 01 хв. він намагався зв`язатись із страховиком з метою повідомлення про страховий випадок, проте ці спроби виявилися невдалими.

27 листопада 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату йому страхового відшкодування, однак 03 квітня 2018 року ТДВ "Експрес страхування" листом повідомило його про відмову у виплаті страхового відшкодування, обґрунтувавши своє рішення тим, що він пропустив строк повідомлення про страховий випадок, керував автомобілем у стані сп`яніння та надав неправдиві відомості про обставини настання страхового випадку.

Оскільки він виконав умови договору страхування, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства та умовам вказаного договору.

За таких обставин просив стягнути з відповідача страхове відшкодування.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з ТДВ "Експрес Страхування" на свою користь 259 530,47 грн невиплаченого страхового відшкодування з врахуванням франшизи, визначеної у договорі.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач порушив умови договору страхування щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події та надання всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування, а відтак відмова страховика у виплаті цього відшкодування відповідає умовам укладеного між сторонами договору страхування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не взяли до уваги обставини, встановлені судовим рішенням, ухваленим за наслідком розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема щодо неустановлення його вини у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. З деталізації телефонних дзвінків позивача до страховика видно тривалість цих дзвінків, а тому твердження суду про те, що ОСОБА_1 належним чином не повідомив страховика про страхову подію, а лише імітував це, є припущенням. Ненадання позивачем страховику протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не є перешкодою останньому для переконання чи була вказана дорожньо-транспортна пригода страховим випадком.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08 серпня 2017 року між ТДВ "Експрес Страхування" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, згідно з яким предметом страхування є автомобіль "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Франшиза (безумовна) складає 0,50 %. Строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 09 серпня 2017 року по 24 год. 00 хв. 08 серпня 2019 року.

25 листопада 2017 року о 22 год. 48 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Згідно із відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 088652, під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився огляд на стан сп'яніння із застосуванням приладу "газоаналізатор Alkotest 6810" в присутності двох свідків (результат огляду 1,77 проміле).

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за наслідком розгляду якого постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року закрито провадження в адміністративній справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно із деталізованим рахунком абонентського номера НОМЕР_3, який належить позивачу, останній здійснював виклики на цілодобовий номер страховика 26 листопада 2017 року об 01 год. 47 хв. та о 01 год. 48 хв. ночі.

Відповідач підтвердив, що позивач набирав цілодобовий номер страхової компанії 26 листопада 2017 року об 01 год. 47 хв. та о 01 год 48 хв. ночі, проте після з`єднання з оператором ОСОБА_1 клав слухавку до початку розмови.

Про обставини ДТП позивач особисто повідомив страхову компанію 26 листопада 2017 року о 12 год. 56 хв. та о 13 год. 07 хв. та у розмові з оператором повідомив, що 25 листопада 2017 року о 23 год. стався страховий випадок, оскільки він не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з огорожею, внаслідок чого пошкоджено автомобіль.

27 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку за договором страхування № 202.17.2365528 від 08 серпня 2017 року та просив виплатити страхове відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО ТОВ "Автоцентр на Харківському" за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 4 031 грн.

ТДВ "Експрес страхування" цього ж дня було оформлено повідомлення про подію від страхувальника по договору.

28 листопада 2017 року в присутності представника страхової компанії здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено розрахунок вартості відновлювального ремонту, який склав близько 202 000 грн.

Згідно з пунктом 8.4.5. договору страхування страховик має право надсилати запити у відповідні компетентні органи та отримувати додаткові документи, необхідні для з`ясування обставин страхового випадку та складання страхового акту. Строк прийняття рішення на виплату відшкодування або у відмові виплати страхового відшкодування продовжується на період очікування вказаної інформацію.

Страховик направив запит до Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та 19 квітня 2018 року отримав відповідь про те, що ОСОБА_1 на час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння.

01 квітня 2018 року страховик склав страховий акт № 3.17.1983-1, яким на підставі пунктів 8.4.3., 10.1.2, 10.1.2.1., 12.1., 12.1.18., 13.1.1., 13.1.4. договору вказану ДТП визнано не страховим випадком. Про це рішення та мотиви його прийняття, ТДВ "Експрес страхування" повідомило ОСОБА_1 листом № 1663 від 03 квітня 2018 року (а.с. 25-27).

Підставою для відмови у страховій виплаті було неповідомлення страховика, у передбачений договором строк, про страховий випадок, а також надання суперечливих відомостей про обставини ДТП, зазначених позивачем під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та поясненнями, наданими ним під час фіксації події та гарячій лінії страховика та письмовому повідомленні про подію від 27 листопада 2017 року.

Після отримання відповіді ТДВ "Експрес страхування" про відмову у виплаті страхового відшкодування, позивач повторно звернувся до ТОВ "Автоцентр на Харківському" і 05 квітня 2018 року отримав рахунок-фактуру № 0000000857, згідно із яким вартість відновлювальних робіт автомобіля станом на 05 квітня 2018 року становить 259 530,47 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").

Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.

Положення статей 11, 525, 526, 629 ЦК України дають підстави для висновку, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

З урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Відповідно до пункту 3.3. частини Б договору страхування страховим випадком є подія, що відбулася під час дії періоду страхування за договором та у місці дії договору з настанням якої, за умови виконання страхувальником всіх умов договору, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) в межах страхової суми, а саме: пошкодження, знищення або втрата ТЗ та/або внаслідок настання однієї або декількох подій: незаконного заволодіння, дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, стихійних явищ, тощо.

У разі настання події, що може бути визнана страховим випадком страхувальник, відповідно до пункту 8.3.8, зобов`язаний діяти згідно розділу 10 частини Б договору.

Відмовляючи у визнанні вчиненої ОСОБА_1 ДТП страховим випадком та виплаті страхового відшкодування, страховик керувався пунктами 8.4.3., 10.1.2, 10.1.2.1., 12.1., 12.1.18., 13.1.1., 13.1.4. договору страхування.

Згідно із пунктом 8.4.3. договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених договором.

Вимогами пункту 10.1.1 договору страхування передбачено, що ОСОБА_1 мав вжити у межах розумної доцільності всіх можливих заходів щодо рятування транспортного засобу, негайно, з місця події, повідомити правоохоронні чи інші компетентні органи держави, на території якої сталася подія, та діяти у відповідності до вимог законодавства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до пунктів 10.1.2, 10.1.2.1 цього договору позивач мав негайно, з місця події (як тільки стало відомо про її настання) повідомити про таку подію страховика за телефоном 0-800-502-300 (цілодобово).

Положеннями пункту 13.1.4. договору страхування передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання стахувальником або особою, допущеною до керування транспортним засобом, свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт та обставини настання страхового випадку.

Установивши, що ОСОБА_1 не виконав обов`язків, передбачених пунктами 10.1.2., 10.1.2.1. укладеного між сторонами договору страхування щодо вчасного надання страховику правдивої інформації про обставини ДТП, що перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність відмови ТДВ "Експрес страхування" у виплаті позивачу страхового відшкодування.

Доводи касаційної інстанції про те, що позивач вчасно, тобто негайно з місця події (як тільки стало відомо про її настання) надав страховику правдиву інформацію про страховий випадок є необґрунтованими, оскільки матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів не містять.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доводам й відповідним доказам, наданим позивачем, щодо вчасного, на його переконання, повідомлення страховика про страхову подію. При цьому суди підставно зазначили, що здійснення ОСОБА_1 повідомлення об 01 год. 47 хв. та 01 год. 48 хв. ночі 26 листопада 2017 року не є негайним, передбаченим пунктами 10.1.2., 10.1.2.1. укладеного між сторонами договору страхування, повідомленням страховика про страхову подію, яка сталась 25 листопада 2017 року о 22 год. 48 хв., оскільки суди встановили обставини роз'єднання телефонного зв'язку під час вказаних телефонних дзвінків за ініціативою стахувальника.

Доводи касаційної скарги про належність цих доказів (деталізації тривалості телефонних дзвінків позивача) є безпідставними та необґрунтованими.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень й доводи позивача про те, що суди не врахували преюдиційні обставини відсутності його вини у скоєнні зазначеної ДТП. Підставою для відмови у страховій виплаті було саме неповідомлення страховика, у передбачений договором строк, про страховий випадок, а також наявність суперечливих відомостей щодо обставин ДТП, зазначених позивачем під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та поясненнями, наданими ним під час фіксації події та гарячій лінії страховика та наданому 27 листопада 2017 року письмовому повідомленні про подію.

Суперечливість вказаних пояснень, наданих позивачем щодо обставин зазначеної ДТП, зокрема щодо обставин стану перебування позивача ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, знаходження його за кермом автомобіля під час скоєння ДТП підтверджені матеріалами справи.

Так, у телефонній розмові зі страховиком 26 листопада 2017 року та у письмовій заяві від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 повідомляв, що знаходився за кермом застрахованого автомобіля, однак не впорався із керуванням, допустив зіткнення з огорожею і пошкодив автомобіль.

Натомість, при розгляді справи у Бориспільському міськрайонному суді Київської області про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 заявив, що в момент ДТП не керував застрахованим автомобілем. Ці обставини суд визнав доведеними і з цих підстав дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП (а.с. 22-24).

Встановлення обставин керування застрахованим автомобілем ОСОБА_1 чи іншою особою і факт перебування водія в стані сп`яніння мають суттєве значення для встановлення наявності підстав для виплати страхового відшкодування (пункт 8.3.11.).

Ці обставини були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, під час якої суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 13.1.4. договору.

Суд касаційної інстанції в межах повноважень, наданих ЦПК України (1618-15) , позбавлений процесуальної можливості переоцінювати зазначені докази. Неналежність та недопустимість цих доказів судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2019 року - без змін.