відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство Золочівської районної ради "Золочівська центральна районна лікарня", Золочівська районна рада Харківської області,

третя особа: голова Золочівської районної ради Харківської області Заболотний Юрій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Золочівської районної ради Харківської областіна ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради "Золочівська центральна районна лікарня" (далі - КНП Золочівської районної ради "Золочівська центральна районна лікарня"), Золочівської районної ради Харківської області, третя особа - голова Золочівської районної ради Харківської області Заболотний Ю. М., про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у вищевказаній справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява подана з дотриманням вимог статей 175- 177 ЦПК України, а тому провадження у справі підлягає відкриттю.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції та посилаючись на порушення судом правил підсудності при її постановленні, Золочівська районна рада Харківської області 14 січня 2020 року звернулась з апеляційною скаргою на неї безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу Золочівської районної ради Харківської області на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року про відкриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

При цьому суд послався на те, що пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України щодо можливості оскарження окремо від рішення суду ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності було виключено на підставі Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року Золочівська районна рада Харківської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року відмовлено, оскільки вказане судове рішення не переглядалось по суті в апеляційному порядку.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокумотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що заявник подав апеляційну скаргу 14 січня 2020 року. В цей час діяла редакція статті 353 ЦПК України, пункт 8 частини першої якої передбачав, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Відповідно до частини четвертої статті 3 ЦПК України, закон, який скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, не має зворотної сили.

Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ в частині виключення пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК зворотної сили не має, тому висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги є помилковим.

Доводи інших учасників справи

У червні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вона просить касаційну скаргу Золочівської районної ради Харківської областізалишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокута витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

17 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року провадження у справі було відкрито.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 14 січня 2020 року відповідач - Золочівська районна рада Харківської області звернувся з апеляційною скаргою на неї з питань порушення правил підсудності безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2020 року витребувано справу з Дергачівського районного суду Харківської області.

Справа надійшла до апеляційного суду 12 лютого 2020 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційну скаргу Золочівської районної ради Харківської області на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень статті 129 Конституції України, статті 17 ЦПК України є складовою права кожного на звернення до суду.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) (далі - Конвенція).

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Статтею 352 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України в редакції, вказаній вище, наведено перелік ухвал місцевого суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України було передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Встановлено, що Золочівська районна рада Харківської області14 січня 2020 року подала апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, вважаючи, що вказане судове рішення було ухвалено з порушенням правил підсудності.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин, Харківський апеляційний суд своєю ухвалою від 17 січня 2020 року, приймаючи до уваги положення пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України, правомірно витребував цивільну справу № 619/4942/19 з Дергачівського районного суду Харківської області для подальшого вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вказаним Законом було виключено пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яким було передбачено право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушення правил підсудності.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, частиною четвертою статті 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

При таких обставинах, апеляційний суд, повертаючи своєю ухвалою від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу Золочівської районної ради Харківської області на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року, виходячи з того, що можливість оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі виключена Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, порушив приписи статті 58 Конституції України та статті 3 ЦПК України, застосувавши ретроспективну (зворотну) дію закону - законодавчого акта, що скасовує право, належне учаснику судового процесу.

Отже, у заявника право на апеляційне оскарження ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року виникло до 08 лютого 2020 року, а тому за відсутності інших процесуальних перешкод апеляційне провадження за апеляційною скаргою Золочівської районної ради Харківської області повинно бути відкрите, а скарга - розглянута Харківським апеляційним судом по суті.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золочівської районної ради Харківської областізадовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.