розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В. від 13 грудня 2017 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтня 2013 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22 березня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 124 000 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення - 22 березня 2013 року. З метою забезпечення виконання вказаного договору між АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" було укладено договір поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року. Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 30 серпня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 215 989, 67 Євро, з яких: 49 773,63 Євро - заборгованість за кредитним договором, 43 380,11 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 28 123,20 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, 94 712,73 Євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з чим, АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2006 року в розмірі 215 046,28 Євро, витрати на правову допомогу в розмірі 3 200 грн, сплачений судовий збір, та стягнути солідарно з відповідачів суму в розмірі 10 000 грн за договором поруки від 20 жовтня 2010 року.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання правочинів недійсними, в обґрунтуванням якого посилався на те, що 22 березня 2006 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк" було підписано кредитний договір. Оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не надав первинний бухгалтерський документ, засвідчений підписом ОСОБА_1, про отримання в касі банку готівкою грошей в сумі і валюті, визначений умовами договору, то боржник вважає, що кредитний договір є неукладеним та таким, що не набув чинності. Позивач вважає, що умови кредитного договору про відповідальність споживача за невиконання зобов`язань, а саме пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору є несправедливими відповідно до позивача і тому повинні бути визнані судом недійсними. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що із матеріалів первісного позову йому стало відомо про укладення між АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" договору поруки від 20 жовтня 2010 року, на укладення якого позичальник не надавав згоди і не був повідомлений про укладення вказаного договору поруки.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір від 22 березня 2006 року неукладеним та таким, що не набрав чинності, розірвати кредитний договір від 22 березня 2006 року, визнати несправедливими і недійсними з моменту укладення пункти 4.1 та 4.2 вказаного договору та визнати фіктивним і недійсним з моменту укладення договір поруки від 20 жовтня 2010 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк", а судові витрати покласти на відповідачів по зустрічному позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2013 року в розмірі 146 276,94 Євро, що еквівалентно 155 053,56 грн, з яких 49 773,63 Євро - заборгованість за кредитом, 43 380,11 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 380,11 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 28 123,20 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, 25 000 Євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та сплачений судовий збір в розмірі 3 441 грн. В іншій частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку. Суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк", оскільки розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, то суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2006 року скасовано та відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що АТ КБ "ПриватБанк" не довів належними доказами розмір заборгованості та її складових по кредитному договору від 22 березня 2006 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів на придбання за вказані кошти транспортний засіб, факт ухилення з боку відповідача від належного виконання зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, про стягнення якої банк просив в позовних вимогах.

Судові рішення в частині залишення без розгляду вимог АБ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості, та зустрічних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що касаційна скарга банку не містить обставин та обґрунтувань, які б спростували висновки апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 202/34736/13ц з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до укладеного договору від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 124 000 Євро для придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення - 22 березня 2013 року.

Згідно договору застави рухомого майна від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором передав АТ КБ "ПриватБанк" в заставу автомобіль марки "Merseds", модель Benz S 350І, 2006 року випуску, тип Т: легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 .

Згідно наданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку, внаслідок неналежного виконання зобов`язань станом на 30 серпня 2013 року в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2006 року в розмірі 215 989,67 Євро, з яких: 49 773,63 Євро - заборгованість за кредитом; 43 380,11 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом; 28 123,20 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом; 94 712,72 Євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

На підтвердження вказаних обставин АТ КБ "ПриватБанк" було надано виписку по розрахунку № НОМЕР_3, меморіальний ордер № 1 від 22 березня 2006 року та ордер-розпорядження про надання кредиту від 22 березня 2006 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із положеннями статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 10, частини першої статті 11, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред`являючи позов, АТ КБ "ПриватБанк" надав суду свої розрахунки кредитної заборгованості відповідача, підтверджуючи письмовими доказами, а тому саме відповідач згідно вимог процесуального законодавства України, якщо він заперечує проти поданих доказів, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року має спростувати її розмір.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд у порушення вимог статей 10, 57, 60, 212- 214, 303, 316 ЦПК України 2004 року належним чином не перевірив доводів та заперечень сторін, не дав правової оцінки наданих банком доказів, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного із них, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання апеляційного суду на те, що неможливо встановити дійсний розмір кредитної заборгованості через неподання банком деталізації кредитної заборгованості є припущенням, а згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кредитором під час розгляду справи наданий детальний розрахунок кредитної заборгованості, розгорнутий розрахунок кредитної заборгованості після подання ОСОБА_1 квитанції про погашення кредиту, які суд повинен був оцінити, у тому числі з урахуванням сплачених позичальником сум ( а.с. а. с. 5-6, а. с. 139-140).

Таким чином апеляційний суд не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин, не встановив дійсний розмір кредитної заборгованості, якщо дійшов висновку про укладеність кредитного договору та договору застави.

Отже, апеляційний суд, вказуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору, відмовив у позові, тим самим спір по суті не вирішив з використанням процесуальних прав апеляційного суду при апеляційному перегляді справи (стаття 303 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним й обґрунтованим.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2006 року скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун