Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 347/263/18

провадження № 61-44583св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року у складі суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В. А. та Малєєва А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

Позов мотивовано тим, що відповідачка ОСОБА_2 поширювала про нього недостовірні відомості, які принизили його честь та гідність, що завдало йому моральної шкоди в результаті пережитих ним душевних переживань та моральних страждань. Визначену суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн вважає наближено справедливою, так як менший розмір не може бути достатньою компенсацією за моральні переживання які він отримав через розповсюджену відповідачкою недостовірну інформацію, яка зганьбила його честь, гідність та честь і гідність його сім`ї перед священиком, церковною громадою, односельчанами та родиною.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформації про нього ОСОБА_1, а саме: "дочка ОСОБА_3 забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї і він через неї залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, обманувши при цьому священика та державні органи реєстрації цивільного стану, офіційно й незаконно обвінчавшись та зареєструвавши свій шлюб з людиною, яка має офіційно ще одну сім`ю", - в такий же спосіб у який її було поширено відповідачкою, в приміщенні Косівського районного суду Івано-Франківської області.

А також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 250 000 грн. відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, завданої внаслідок поширення недостовірної інформації щодо нього, що вже встановлено рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року, яке вступило у законну силу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судами було встановлено, що предметом спору в якому ОСОБА_1 брав участь, як третя особа із самостійними вимогами, тобто із таким же обсягом прав та обов`язків як і позивач, були ті самі позовні вимоги, з якими ОСОБА_1 звернувся і в даному випадку, а відповідачем була та ж сама особа, ОСОБА_2 Рішенням Косівського районного суду від 08 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та визнано недостовірною інформацію, яка містить тільки частину того формулювання, яке було заявлено позивачем. У задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди було відмовлено, а при перегляді справи в апеляційній інстанції, в даній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, як у спростуванні недостовірної інформації, так і стягненні у зв`язку із цим, моральної шкоди, оскільки дані позовні вимоги слово в слово ідентичні тим, які вже розглядалися судом та було прийнято судове рішення, яке набрало законної сили, що не заперечує ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року в частині спростування недостовірної інформації скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про спростування недостовірної інформації, апеляційний суд виходив з того, що ця вимога позивача про спростування недостовірної інформації у той же спосіб, яким була поширена, була заявлена вперше тільки у цій справі. Отже, висновок суду першої інстанції про ідентичність вимог не відповідає матеріалам справи та вимогам законності і обґрунтованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, апеляційний суд виходив із того, рішенням суду, яким визнано поширену інформацію недостовірною, не визначено час і місце та інші обставини такого поширення. Не визначено ці обставини і в позовній заяві у даній справі. Докази, щодо часу і місця такого поширення у матеріалах справи відсутні, а учасники справи, як свідки не допитані і клопотання такі не були заявлені. Спосіб поширення неконкретизований. Крім того невідомо коли і де відбулось поширення та невідомо і те, за яких умов та в якій формі - усній, письмовій чи ще якимось із існуючих способів поширення інформації. Без цього зробити висновок про спосіб поширення не можливо. Тобто апеляційний суд позбавлений можливості визначити місце та спосіб поширення на підставі доказів з дотриманням специфіки процесуальної форми апеляційного розгляду, а тому не може визначити і конкретний спосіб спростування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційної скаргою на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року та просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Косівського районного суду Івано-Франківської області.

В жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 347/263/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою позовом ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 347/2475/15.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 347/263/18.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено доказів в повному обсязі, які вже були встановлені судами у справі № 347/2475/15, а саме покази свідків, які підтвердили факт поширення недостовірної інформації та час і місце даного поширення, що принизило честь і гідність позивача ОСОБА_1 . Також скаржник посилається на те, що судами не надано належної правової оцінки наявним доказам у зазначеній вище справі, рішення у якій і було підставою для його звернення до суду.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, факт якої, встановлено рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року, яке вступило у законну силу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2018 у відкритті провадження відмовлено, у зв`язку з тим, що є судове рішення, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами про той самий предмет з тих самих підстав (пункт два частина один статті 186 ЦПК України).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2018 року в частині відмови у відкритті провадження скасовано, а справу направлено для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції. В решті ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовлено у зв`язку тим, що такі позовні вимоги були предметом розгляду в судовому порядку в якому ОСОБА_1 брав участь, як третя особа із самостійними вимогами, тобто із таким же обсягом прав та обов`язків як позивач, були ті самі позовні вимоги, з якими ОСОБА_1 звернувся і в даному випадку, а відповідачем була та ж сама особа, ОСОБА_2 Рішенням Косівського районного суду від 08 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та визнано недостовірною інформацію, яка містить тільки частину того формулювання, яке було заявлено позивачем. Така обставина не заперечувалась позивачем у своїй позовній заяві. Цим же рішенням суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди було відмовлено. При перегляді справи в апеляційній інстанції, в даній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року в частині спростування недостовірної інформації скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходи з того, що Косівський районний суду Івано-Франківської області ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 помилково ототожнив вимогу про спростування недостовірної інформації тим самим способом, яким вона була поширена, із вимогою про спростування такої інформації шляхом вибачення, а отже вимога про спростування недостовірної інформації у той же спосіб, яким була поширена, була заявлена вперше тільки у цій справі. Тобто висновок суду першої інстанції про ідентичність вимог не відповідає матеріалам справи і рішення суду в оскаржуваній частині належить скасувати на підставі частини першої статті 376 ЦПК України як таке, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості та на підставі частин 1- 5 статті 263 ЦП України, та ухваленню з цього приводу нового рішення в цій частині.

Щодо вимоги про спростування недостовірної інформації у той же спосіб, яким була поширена ця інформація, апеляційний суд дійшов висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню, а отже в цій частині слід відмовити, оскільки такі обставини не визначені в позовній заяві у даній справі та відсутні докази, щодо часу і місця такого поширення. Також невідомо коли і де відбулось поширення та за яких умов і в якій формі - усній, письмовій чи ще якимось із існуючих способів поширення інформації, а отже, відсутня можливість про встановлення таких фактів.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві та запереченні на відзив, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону України "Про інформацію", ст. 270, 277, 297 ЦК України позивач вправі ставити питання про захист порушеного немайнового права.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Пунктами 15, 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) (далі - Постанова) передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Крім того відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 26 цієї Постанови та відповідно до статті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено статтями 16 та 277 ЦК України.

Згідно із статтями 12 та 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неправомірності судового рішення про відмову у задоволенні його вимог щодо спростування недостовірної інформації у той же спосіб, яким була поширена ця інформація, у зв`язку з відсутністю можливості встановлення таких фактів, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

Є. В. Петров