Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 199/5118/17

провадження № 61-35822св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна,

третя особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення від 27 жовтня 2016 року № 32078538 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067377212101) за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року серія та номер 769, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 02 квітня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК") був укладений кредитний договір № DNG0GA0000000071 згідно з яким банк надав їй кредитні кошти в розмірі 47 100,00 дол. США на строк до 02 квітня 2018 року. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та банком був укладений договір іпотеки № DNG0GA0000000071, за яким в іпотеку було передано домоволодіння АДРЕСА_1, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором. 11 липня 2017 року вона отримала від банку претензію з вимогою протягом 30 днів добровільно звільнити предмет іпотеки. До претензії була додана копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2016 року № 71583857, з якої випливає, що згідно з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. від 27 жовтня 2016 року № 32078538 на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер: 769 за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На її думку, таке рішення державного реєстратора є протиправним, незаконним і підлягає скасуванню, оскільки житловий будинок, що є предметом іпотеки, використовується як місце постійного проживання її та її родини, а тому зазначене домоволодіння підпадає під дію Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (далі - Закон № 1304-VII (1304-18) ), який встановлює заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 14 листопада 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення від 27 жовтня 2016 року № 32078538 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 68, 70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1067377212101) за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер 769, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. 27 жовтня 2016 року, реєстраційний номер 71583857. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції тим мотивував рішення, що оформлення відповідачем права власності на житловий будинок є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії Закону № 1304-VII (1304-18) не допускається звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 12 квітня 2018 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У червні 2018 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем у судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання не виконане боржником, який намагається уникнути відповідальності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Дія Закону № 1304-VII (1304-18) стосується лише стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на його думку, суд не може скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки, адже це буде суперечити засадам державної реєстрації речових прав, зокрема пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та буде порушувати порядок здійснення державної реєстрації.

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того, зазначила, що оформлення за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" права власності на спірне домоволодіння є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії мораторію не допускається звернення стягнення на предмет іпотеки, і у зв`язку з цим право власності згідно з рішенням державного реєстратора незаконно перейшло до банку. Крім того, у спірному випадку немає будь-якої інформації про наявність оцінки предмета іпотеки, складеної суб`єктом оціночної діяльності, що суперечить статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 грудня 2018 року справа № 199/5118/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1106/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був укладений кредитний договір № DNG0GA0000000071, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 47 100,00 дол. США на строк до 02 квітня 2018 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був укладений договір іпотеки № DNG0GA0000000071 за яким в іпотеку банку передано домоволодіння АДРЕСА_1, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 вказану вище суму грошових коштів, водночас позичальниця умови кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком. У зв`язку з цим представник ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. для звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. від 27 жовтня 2016 року № 32078538 на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер 769, за ПАТ КБ "Приватбанк" було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

2 . Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року її розгляд Верховний Суд здійснює в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, Верховний Суд установивпорушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення в суді першої інстанції (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 чинного ЦПК (1618-15) України.

Відповідно до статті 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року) (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18).

До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на норамх цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, не звернули уваги на те, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л. не може бути відповідачем у справі, а лише третьою особою.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У справі, що переглядається ПАТ КБ, "ПРИВАТБАНК" є особою, за якою зареєстроване право власності на предмет іпотеки, рішення про державну реєстрацію якого є предметом спору.

Вимоги позову спрямовані на позбавлення права власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на житловий будинок, який є предметом іпотеки.

Проте позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Оскільки позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, суди не мали правових підстав надавати оцінку законності набуття права власності на житловий будинок ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - особою, не залученою до участі у справі як відповідач, а саме з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача мали б відмовити у його задоволенні.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" сплатило судовий збір в загальному розмірі 1 984 грн (704 +1280 ), який підлягає стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 1 984 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.