розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2017 року у складі судді: Чішман Л. М., та постанову апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Трояновської Г. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пунктів рішень органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що за адресою АДРЕСА_1 багатоквартирний будинок, який розміщено на земельній ділянці, яка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. Тому право власності та право користування вказаною земельною ділянкою повинно визначатися відповідно до статті 42 ЗК України. Право на отримання у власність земельної ділянки (прибудинкової території) або користування нею мають лише юридичні особи в особі житлової експлуатаційної організації або об`єднання співвласників будинковолодіння. Проте, всупереч закону Житомирською міською радою надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном фізичній особі ОСОБА_2 та затверджено технічну документацію за заявою фізичної особи ОСОБА_3

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати незаконним та скасувати пункт 9 додатку до рішення 36-ї сесії 6-го скликання Житомирської міської ради від 18 червня 2014 року № 715 "Про надання дозволу громадянам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення", відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати пункт 12.8 рішення 5-ї сесії 7-го скликання Житомирської міської ради від 09 лютого 2016 року № 91 "Про передачу у власність та в оренду земельної ділянки громадянам під існуючим нерухомим майном", яким, за клопотанням ОСОБА_3, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,3571 га по АДРЕСА_1 для подальшого вирішення питання встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що права ОСОБА_1 на користування виділеною у встановленому законом порядку земельною ділянкою не порушуються сторонніми особами. Право позивача оспорюваними рішеннями не порушено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно виходив з того, що права позивача на користування виділеною у встановленому законом порядку земельною ділянкою не порушуються сторонніми особами. Встановивши під час розгляду справи, що права позивача не порушені відповідачами та прийнятими відповідними рішеннями, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у користуванні раніше не перебувала, її межі в натурі (на місцевості) не визначалися, довгостроковими межовими знаками не закріплювалася, а тому орган місцевого самоврядування зобов`язаний був спочатку затвердити проект із землеустрою, а не технічну документацію із землеустрою, що є порушенням статей 42, 79-1, 118 ЗК України та вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій". На даний час Кабінет Міністрів України не затвердив порядок безоплатної передачі у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія. Відповідно, скористатися правом на отримання земельної ділянки зможе тільки ОСББ.

У лютому 2019 року ОСОБА_11 подав відзив на касаційну скаргу, у якому проситьзалишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що суди правильно встановили, що права позивача не порушені відповідачами та прийнятими рішеннями міської ради.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що сторони проживають у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_18 є власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_17 є власником квартири АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 ; ОСОБА_16 належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_5 ; ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є власниками квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_8 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 травня 2011 року за ОСОБА_18 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0240 га за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_20 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 18 серпня 1994 року.

Рішенням Житомирської міської ради від 09 лютого 2012 року № 312 за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка загальною площею 0,0502 га та передана ОСОБА_18 в довгострокову оренду терміном на 10 років земельна ділянка площею 0,0262 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Рішенням Житомирської міської ради від 18 червня 2014 року № 715 вирішено надати дозвіл громадянам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення. Згідно з додатком вказаного рішення у пункті 9 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року № 773 вирішено надати дозвіл громадянам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення, Згідно пункту 77 вказаного рішення ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,3508 га по АДРЕСА_1 .

Аналогічні дозволи на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,3508 га по АДРЕСА_1 надані ОСОБА_3, сім`ям ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11.

Рішенням 5 сесії 7-го скликання Житомирської міської ради від 09 лютого 2016 року № 91 за заявою ОСОБА_3 від 04 листопада 2015 року № 15130, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,3571 га по АДРЕСА_1 для подальшого вирішення питання встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженої постанови суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що позивач не довів, яким чином оспорюваними рішеннями порушуються його права чи інтереси.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,