У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму.

Позовну заяву мотивовано тим, що, перебуваючи з ОСОБА_3 у фактичний шлюбних відносинах, вона в листопаді 1999 року вселилась в займане ним житлове приміщення - квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір найму квартири був укладений Радісненською селищною радою Іванівського району Одеської області із ОСОБА_3, що підтверджується договором оренди (найму) житла. 29 жовтня 2008 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

З часу вселення в квартиру у листопаді 1999 року, і до дня звернення із позовом до суду, вона постійно проживає і користується, як член сім`ї наймача, вказаним житловим приміщенням, бере участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг за користування ним, та виконує інші зобов`язання, що випливають із договору найму житлового приміщення. Ця квартира є її єдиним постійним місцем проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Однак вона, як єдиний член сім`ї померлого наймача, яка постійно проживала в квартирі, укласти з відповідачем договір найму квартири не змогла, оскільки не зареєстрована у квартирі. Саме з цієї причини їй було відмовлено Радісненською селищною радою Іванівського району Одеської області в укладенні договору найму квартири та переоформленні на неї особового рахунку, що підтверджується рішенням виконкому зазначеної селищної ради.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування вказаною квартирою та укласти договір найму житлового приміщення для подальшої реєстрації в квартирі.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 18 квітня

2018 року було замінено у справі Радісненську селищну раду Іванівського району Одеської області на Знам`янську сільську раду Іванівського району Одеської області. Залучено до участі у справі співвідповідачем Знам`янську сільську раду Іванівського району Одеської області.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 07 червня

2018 року залучено до участі у справі третьою особою ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 19 грудня

2018 року у складі судді Тимчука Р. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач проживала у спірній квартирі без дотримання встановленого порядку, без письмової згоди основного наймача, зареєстрованою у спірній квартирі вона не була, а зареєстрована за іншою адресою, у задоволенні клопотання про укладення договору оренди жилого приміщення їй було відмовлено, тому у суду не було законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право користування спірною квартирою та зобов`язати відповідача укладати з нею договір найму житлового приміщення. Суд вважав, що незалежно від строку проживання у вказаній квартирі ОСОБА_1 не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки порядок вселення дотриманий не був, письмового звернення до наймодавця чи власника житла з питання його реєстрації не було, доказів не надано, позивачка зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а доказів, що зв`язок з жилим приміщенням за своїм місцем реєстрації вона втратила, суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року скасовано й позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 . Зобов`язано Знам`янську сільську раду Іванівського району Одеської області укласти з ОСОБА_1 договір найму квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, враховуючи, що позивач вселилась в спірну квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1, як член сім`ї наймача, а саме - як особа, яка постійно проживала разом з наймачем і вела з ним спільне господарство, а згодом стала дружиною наймача ОСОБА_3, згода останнього та ОСОБА_2 на вселення ОСОБА_1 не була потрібною, а тому, визначення судом першої інстанції статусу позивача як тимчасового мешканця, є помилковим.

ОСОБА_1 дійсно є зареєстрованою в АДРЕСА_3, з 16 вересня 1997 року. Однак, згідно довідки Баранівської сільської ради Іванівського району Одеської області від 11 січня 2019 року, ОСОБА_1 ніколи не проживала за вказаною адресою і не була членом сім`ї власника житла. Цей будинок належав на праві власності ОСОБА_4, а в 2010 році був проданий та переоформлений на іншого власника.

Наведене, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що позивач вселилася в спірну квартиру зі згоди наймача, як член його сім`ї, з 2005 року стала дружиною наймача, тривалий час проживає у квартирі, хоча зареєстрована у іншому жилому приміщенні, у квартирі проживає разом із дочкою та двома онуками, несе витрати по сплаті комунальних послуг.

Крім того, колегія суддів врахувала, що ОСОБА_3 за життя намагався вирішити питання щодо реєстрації ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні. Так, згідно рішення Іванівського районного суду Одеської області від 12 червня 2013 року у справі № 1509/40/12 вбачається, що ОСОБА_3 звертався до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання відділ громадянства, паспортної, реєстраційної, міграційної роботи Іванівського РВГУМВС України в Одеській області зареєструвати в квартирі ОСОБА_1 та її дочку, оскільки в позасудовому порядку він не міг цього зробити. Однак, вказаним рішенням суду у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, що діяла в своїх інтересах та інтересах дітей про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, а також у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про зняття з реєстраційного обліку та зобов`язання зареєструвати - було відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач стала членом сім`ї ОСОБА_3 лише з 29 жовтня 2008 року. У свою чергу факту проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю, починаючи

з 1999 року встановлено не було, а позивачем в порушення

статей 12, 81 ЦПК України цього не доведено.

Реєстрація місця проживання позивача значиться за іншою адресою, що визнається ОСОБА_1, остання фактично не проживає у спірній квартирі більше 5 років, натомість там проживає її дочка без належних правових підстав. Іншого житла, окрім спірної квартири, заявник не має і у неї на утриманні знаходяться діти-інваліди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 уклав договір найму квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди (найму) житла.

Перебуваючи з ОСОБА_3 у фактичний шлюбних відносинах ОСОБА_1 вселилась в листопаді 1999 року в займане ним житлове приміщення та 29 жовтня 2008 року, між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_3 за життя не набув права власності на спірну квартиру, із заявами про вселення членів сім`ї або будь-яких інших осіб у квартиру до житлово-експлуатаційних організацій не звертався.

Як за життя так і після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, і до часу звернення до суду з цим позовом

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: с. Сухомлинове Іванівського району Одеської області, що підтверджується копією паспорту (а. с. 6).

Довідкою Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області № 869 від 15 серпня 2016 року та випискою із домової книги (вих. № 316

від 18травня 2010 року) підтверджується, що разом з наймачем

ОСОБА_3 були зареєстровані і ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спірній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічні данні містяться і в довідці виконавчого комітету Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області № 775 від 02 серпня

2018 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Нормами статті 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім`ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР).

Право на користування житлом виникає у членів сім`ї власника житла, якщо проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Відповідно до частини першої статті 99 ЖК УРСР, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 9 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) при розгляді спорів про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство.

Відповідно до статті 106 ЖК УРСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачкою доказів письмової згоди на це всіх членів сім`ї наймача та й самого наймача суду не надано, реєстрація місця проживання позивачки значиться за іншою адресою.

Відповідно до рішення Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області позивачці як члену сім`ї наймача було відмовлено в укладені договору, тому у суду не було підстав вважати ОСОБА_1 наймачем спірної квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою та її представником не надано суду доказів про існування письмової згоди ОСОБА_3, як наймача житлового приміщення, так і членів його сім`ї ОСОБА_2, у відповідності до вимог статті 65 ЖК УРСР, на її проживання у спірній квартирі.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі без дотримання встановленого порядку, без письмової згоди основного наймача, зареєстрованою у спірній квартирі вона не була, а зареєстрована за іншою адресою, в задоволенні клопотання про укладення договору оренди жилого приміщення їй було відмовлено, тому у суду не було законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право користування спірною квартирою та для зобов`язання відповідача укладати з нею договір найму житлового приміщення. Незалежно від строку проживання у зазначеній квартирі ОСОБА_1 не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки порядок вселення дотриманий не був, письмового звернення до наймодавця чи власника житла з питання його реєстрації не було, доказів не надано, позивачка зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а доказів про те, що зв`язок з жилим приміщенням за своїм місцем реєстрації вона втратила, суду не надано.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.