розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2013 року ПАТ КБ "Надра" було відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, у зв`язку із недоведеністю банком наявності заборгованості. Однак, листом від 01 серпня 2019 року банк повідомив його про те, що право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року буде виставлено для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 21 серпня 2019 року. Позивач звертався до Комісії з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються зі скаргою, в якій зазначив про наявність судового рішення та незаконність нарахування заборгованості, проте рішенням Комісії від 21 серпня 2019 року № 237/19к йому було відмовлено у задоволенні скарги. Відповідачем знову призначені торги на 15 жовтня 2019 року. Позивач зазначав, що вказані дії відповідача є незаконними та завдають йому моральної шкоди, яку він оцінює в 27 000 грн.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просив:

- заборонити ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ;

- заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: "права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року заяву задоволено.

Застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж "право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".

Застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: "права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ КБ "Надра" подало до суду апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на даний час запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ "Надра", а заборона вчинення дій спрямованих на відступлення (продаж) права вимоги за кредитним договором є забороною Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати певні дії при здійсненні процедури ліквідації банку, що прямо заборонено частиною шостою статті 150 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно та з формальних міркувань скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили, відзиву на касаційну скаргу не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ПАТ КБ "Надра" про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди.

З метою забезпечення даного позову позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідну заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж "право вимоги" за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1, а також заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме "право вимоги" за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" відкликано ліцензію та почато ліквідацію ПАТ КБ "Надра".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 "Про початок ліквідації ПАТ КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра" до 03 червня 2020 року.

' 'p' Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною першою статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на час забезпечення позову) встановлено види забезпечення позову, серед яких, зокрема є заборона вчиняти певні дії.

Разом із тим частиною шостою статті 150 ЦПК України у вказаній вище редакції передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, установивши факт запровадження процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра", а також те, що заборона вчинення дій спрямованих на відступлення (продаж) права вимоги за кредитним договором є забороною Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів здійснення певних дій при здійснення процедури ліквідації банку, що прямо заборонено частиною шостою статті 150 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не містять обґрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на наявність постанови Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2020 року, якою питання щодо можливості забезпечення позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" було направлено для нового розгляду до суду першої інстанції, є безпідставним, оскільки вказаним судовим рішенням заява позивача про забезпечення позову по суті розглянута не була, при його ухваленні жодних висновків щодо обґрунтованості заявлених вимог апеляційний суд не зробив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.