розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Бурлака І. В., Маміної О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року за ним було визнано право власності на 239/400 частин житлового будинку.

ОСОБА_2 належить 109/400 частин.

52/400 частини вищевказаного будинку залишилися відкритими.

Вказував, що між ними виникають спори щодо порядку користування будинком та земельною ділянкою.

Зазначав, що він фактично користується будинком літ. "А-1" приміщеннями 3-7, житловою прибудовою "А1-1" приміщеннями 3-1, 3-3, 3-4, ІV, ганок "а4", надвірними будівлями - гаражем літ. "Б", сараєм літ. "Ж" та земельною ділянкою, що прилягає до цієї частини будинку та надвірних будівель.

ОСОБА_2 користується приміщеннями будинку літ. "А-1": 1-2, 1-1, 2-1, І, ІІ, ІІІ, ґанком "а-3" та земельною ділянкою, що прилягає до цієї частини будинку.

Такий порядок користування було визначено ще за життя його матері, а після її смерті у 2005 році, він, як єдиний спадкоємець, реконструював та відремонтував частину будинку, якою користується.

Частка, яку він просив виділити йому, є відокремленою, не потребує додаткових переобладнань, і тому її виділ в натурі можливий.

В сумісному користуванні з відповідачем є: водопровід № 6, ворота № 1, хвіртка № 2, огорожа № № 1-5.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 просив суд припинити право володіння спільною частковою власністю будинком, виділивши йому у власність частку спільного майна: в будинку А-1, приміщення 3-7 (площею 9,8 кв. м); житлову прибудову літ. "А1 -1": приміщення - 3-1 (площею 29,2 кв. м); 3-3 (площею 5,4 кв. м); 3-4, (площею 12,3 кв. м), VI (площею 1,8 кв. м), ганок "а-4"; гараж літ. "Б", сарай літ. "Ж". Виділ вищевказаних приміщень провести в натурі, з присвоєнням нової поштової адреси: АДРЕСА_1, де доля власності ОСОБА_1 складає 100%.

Визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 та виділити йому в користування земельну ділянку за другим варіантом висновку експертизи: на 3/12 частини земельної ділянки, виділити земельну ділянку площею 262 кв. м, що на 20 кв. м більше, ніж припадає на частку, так як частина земельної ділянки площею 36,00 кв. м залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні 244 кв. м, у тому числі під будівлями.

Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки: від лінії забудови по вул. Марка Бернеса, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 12,07 м, 3,24 м, 26,94 м, ділянка загального користування, далі по прямій лінії до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 30,21 м і 23,94 м від лінії забудови по пров. Отто Шмідта по лінії розподілу житлового будинку, потім від ділянки загального користування, потім по прямій лінії до ділянки загального користування.

Залишити в загальному користуванні земельну ділянку площею 36,00 кв. м: земельна ділянка, розміром 3,24 м х 8,95 м: від воріт № 1, та земельна ділянка шириною 1,00 м х 6,3 м (довжиною) для догляду за житловою будівлею і здійснення поточного ремонту відповідно до ДБН 360-92*3.25*.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Проведено розподіл житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11203 від 07 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 на його ідеальну частку 239/400 частин виділено: по житловим будівлям А-1 житлову кімнату 3-7, площею 9,8 кв. м, вартістю 8 572 грн.; А1-1 вітальню 3-1, площею 29,2 кв. м, санвузол 3-3, площею 5,4 кв. м, частину кухні 3-4, площею 12,3 кв. м, вартістю 94 318 грн. Разом по житловим 56,7 кв. м, вартістю 102 890 грн.

По надвірним будівлям: а - тамбур, а4 - ґанок, Б - гараж, Ж - сарай, № 1 - ворота, № 3 - ворота, № 4 - огорожу, № 7 - зливну яму, разом по надвірним на суму 31 112 грн.

Усього виділено ОСОБА_1 на суму 134 002 грн, що становить 66/100 або 263/400 частин, що більше на 12 234 грн.

ОСОБА_2 виділено по житловим будівлям: А-1 кухню 1-1, площею 12,3 кв. м, житлову кімнату 1-2, площею 12,7 кв. м, житлову кімнату 2-1, площею 10,4 кв. м на суму 30 965 грн. Разом по житловим 35,4 кв.м, вартістю 30 965 грн.

По надвірним будівлям: а1 - прибудову, а3- ганок, Д - вбиральню, №2 - хвіртку, №5 - огорожу, №6 - дворовий водопровід, разом по надвірним на суму 38 829 грн.

Усього виділено ОСОБА_2 на суму 69 794 грн, що становить 34/100 або 137/400 частин, що менше на 12 234 грн.

Визначено між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 порядок користування земельною ділянкою за І варіантом судової будівельно-технічної експертизи № 11203 від 07 листопада 2018 року.

У користування співвласника ОСОБА_1 на 3/12 частини виділено земельну ділянку площею 242 кв. м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 224 кв. м (242-36*1/2), у тому числі під будівлями.

У користування співвласника ОСОБА_2 на 9/12 частини виділено земельну ділянку площею 727 кв. м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 709 кв. м (727-36*1/2), у тому числі під будівлями.

Частину земельної ділянки площею 36,0 кв. м залишено в загальному користуванні співвласників.

Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки:

- від лінії забудови по вул. Марка Бернеса, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 12,07 м, 3,24 м, і 26,94 м, ділянка загального користування, далі по прямій лінії до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 30,21 м| і 23,94 м;

- від лінії забудови по пров. Отто Шмідта, по лінії розподілу житлового будинку, потім від ділянки загального користування, потім по прямій лінії довжиною 6,30 м, далі повернув наліво по прямій лінії довжиною 8,03 м, потім повернув направо по прямій лінії довжиною 8,33 м (відступив від кута гаража літ. "Б" 2,70 м), далі по прямій лінії довжиною 8,33м до ділянки загального користування.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що варіант розподілу спірного житлового будинку і надвірних будівель за варіантом, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 11203, відповідає фактичному користуванню співвласників спільним майном, у тому числі з урахуванням того, ким із співвласників були побудовані прибудови, хоч і з невеликим відступом від ідеальних часток співвласників.

Вирішуючи питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою за 1 варіантом, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 11203, суди виходили із того, що такий не порушує прав жодного співвласника, призводить до максимальної ізоляції сторін, запропонований з урахуванням розташування належним співвласникам приміщень та споруд, відповідає ідеальним часткам співвласників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій в частині виділення позивачу воріт № 1 скасувати та виділити їх їй у власність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що у експертизі, на підставі висновку якої було здійснено виділ майна належного сторонам, допущена помилка щодо визначення майна на ідеальні частки сторін по надвірним будівлям, а саме помилково експерт, а потім і суд виділили ОСОБА_1 на його ідеальну частку 239/400 частин по надвірним будівлям ворота № 1, які були придбані та встановлені нею. Вказане підтверджується договором замовлення від 09 квітня 1987 року № 140 та квитанцією про оплату до цього договору. Зазначає, що копії зазначених документів було долучено до матеріалів справи, проте не було враховано судами. Посилається на те, що у ОСОБА_1 на його земельній ділянці є свої ворота, а оскільки суд помилково передав останньому у власність ворота № 1, вона позбавлена права заходу на свою земельну ділянку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 239/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визначено за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на 13/600 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2, та на 22/200 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 в порядку забудови.

Залишено відкритою за ОСОБА_2 - 13/1200 житлового будинку АДРЕСА_2 та 26/400 частин зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 213/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 .

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на 13/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 .

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку набувальної давності відмовлено.

Рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 22/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2, залишено без змін.

Рішення в частині залишення відкритими за ОСОБА_2 13/1200 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 на 26/400 частин зазначеного будинку з надвірними будівлями скасовано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року в частині, яка не змінена та не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

Отже, співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_1 на 213/400 частин та 13/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 зареєстровано у встановленому законом порядку (а. с. 25-26).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 11203 експертом було запропоновано один варіант розподілу житлового будинку і надвірних будівель, яким передбачено, що виділити в натурі співвласнику, якому належить 239/400 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 наступні приміщення та надвірні споруди: житлову прибудову літ. А1-1, ґанок а4, у будинку літ. А-1 приміщення 3-7 (площею 9,8 кв. м), гараж літ. Б, сарай літ. Ж, 1/2 частину дворового водопроводу № 6, зливну яму № 7, огорожі № 4, ворота № 1 та № 3, 1/2 частину огорожі № 5, можливо.

За І варіантом порядку користування земельною ділянкою, запропонованим експертом, частина земельної ділянки площею 36,0 кв. м залишається в загальному користуванні співвласників.

I співвласнику на 3/12 частини пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 242 кв. м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 224 кв. м (242-36*1/2), у тому числі під будівлями.

II співвласнику на 9/12 частини пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 727 кв. м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 709 кв. м (727-36*1/2), у тому числі під будівлями.

Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки:

- від лінії забудови по пров. Отто Шмідта, по лінії розподілу житлового будинку, потім від ділянки загального користування, потім по прямій лінії довжиною 6,30 м, далі повернув наліво по прямій лінії довжиною 8,03 м, потім повернув направо по прямій лінії довжиною 8,33 м (відступив від кута гаража літ. "Б" 2,70 м), далі по прямій лінії довжиною 8,33 м до ділянки загального користування.

За ІІ варіантом порядку користування земельною ділянкою експертом пропонується: частину земельної ділянки площею 36,0 кв. м залишити в загальному користуванні співвласників.

І співвласнику на 3/12 частини виділити в користування земельну ділянку площею 262 кв. м, що на 20 кв. м (262-242) більше ніж припадає на частку. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 244кв. м (262-36*1/2), у тому числі під будівлями.

ІІ співвласнику на 9/12 частини виділити в користування земельну ділянку площею 707 кв. м, що на 20 кв. м (727-707) менше ніж припадає на частку. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 689 кв. м (707-36*1/2), у тому числі під будівлями.

Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки:

- від лінії забудови по пров. Отто Шмідта, по лінії розподілу житлового будинку, потім від ділянки загального користування, потім по прямій лінії до ділянки загального користування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині виділення ОСОБА_1 воріт № 1.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11203 від 07 листопада 2018 року експертом запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_2 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно даних технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, загальна площа земельної ділянки складає 969 кв. м.

Відповідно до первісних часток співвласників у праві власності на будинок, припадає у користування земельна ділянка: І співвласнику на 3/12 частини площею 242 кв. м (969*3/12); ІІ співвласнику на 9/12 частини, площею 727 кв.м (969*9/12).

Задовольняючи позов частково та визначаючи порядок користування земельною ділянкою за 1 варіантом, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11203 від 07 листопада 2018 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що вказаний варіант не порушує прав жодного співвласника та призводить до максимальної ізоляції сторін, крім того такий запропоновано з урахуванням розташування належних співвласникам приміщень та споруд, відповідає ідеальним часткам співвласників.

Узагальнені доводи касаційної скарги містять незгоду заявника в частині того, що ворота № 1 згідно вказаного висновку експерта виділяються у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Положенням статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій заявник не заявляла клопотань про призначення додаткової експертизи, не надала суду висновку експерта, складеного на її замовлення, а тому, задовольняючи позов частково, місцевий суд правомірно врахував висновок експерта, у якому передбачено, що ворота 1 виділяються у власність ОСОБА_1 .

Крім того, з висновку експерта вбачається, що ОСОБА_2 може заходити на свою територію через хвіртку.

Касаційну скарга також містить посилання на те, що судами не було враховано, що ворота, які були виділені позивачу були придбані нею. Разом із тим, вказані доводи були предметом дослідження апеляційним судом, який дійшов правомірного висновку, що договір-замовлення № 140 від 09 квітня 1987 року складений без конкретизації обсягу робіт, крім того з нього не вбачається, що ним передбачено виконання робіт із виготовлення та встановлення воріт. У квитанції від 18 вересня 1987 року про внесення 80 рублів на виготовлення воріт не вказано замовника та місце встановлення воріт.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.