Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"

(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Водоканал" (далі - КП "Водоканал"), треті особи: виконуючий обов`язки директора КП "Водоканал" ОСОБА_2 (далі - в. о.), голова Арцизької міської ради Одеської області ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 працював на посаді майстра ділянки водогону у КП "Водоканал".

Наказом від 26 липня 2017 року № 56-Д позивача повідомлено про зміни в організації виробництва та праці, наказом від 28 липня 2017 року № 57-Д попереджено про майбутнє звільнення у зв`язку зі зміною штатного розкладу, наказом від 29 вересня 2017 року № 144-К ОСОБА_1 звільнено з посади майстра ділянки водогону на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що рішення про узгодження скорочення штату

КП "Водоканал" власник - Арцизька міська рада Одеської області - не приймала, позивачу не запропоновано іншу посаду, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд визнати неправомірними та скасувати накази в. о. директора КП "Водоканал" ОСОБА_2 від 26 липня 2017 року № 56-Д "Про зміну в організації виробництва та праці і скорочення працівників", від 28 липня

2017 року № 57-Д "Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з скороченням штатів" та від 29 вересня 2017 року № 144-К "Про звільнення майстра ділянки Арциз-2 КП "Водоканал" ОСОБА_1 "; визнати його звільнення незаконним та поновити його на посаді майстра ділянки Арциз-2 КП "Водоканал".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня

2018 року (у складі судді Варгаракі С. М.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано накази в. о. директора КП "Водоканал" ОСОБА_2 від 26 липня 2017 року № 56-Д "Про зміну в організації виробництва та праці і скорочення працівників", від 28 липня 2017 року № 57-Д "Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з скороченням штатів", від 29 вересня 2017 року № 144-К "Про звільнення майстра ділянки Арциз-2 КП "Водоканал" ОСОБА_1 ".

Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади майстра ділянки Арциз-2 КП "Водоканал" незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено.

Стягнуто з КП "Водоканал" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу 25 790,48 грн.

При сплаті суми заробітної плати за час вимушеного прогулу враховано відповідні відрахування податків та інші обов`язкові платежі, передбачені діючим законодавством.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і присудження йому заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушено процедуру затвердження штатного розкладу, оскільки його здійснено неповноважною особою, зокрема, не узгоджено з Арцизькою міською радою Одеської області у спосіб, визначений законом та статутом підприємства. Накази в. о. директора КП "Водоканал" прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, однак були складені на підставі зміненого штатного розкладу, який був затверджений неуповноваженою на це особою, а саме міським головою, тому оскаржувані накази підлягають скасуванню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що голова міської ради наділений повноваженнями представництва ради у відносинах з комунальними підприємствами міста щодо питань, які не віднесені до виключної компетенції міської ради та виконавчого комітету міської ради. Таким чином, законом визначено, що саме до компетенції підприємства віднесено вирішення питання визначення чисельності працівників та штатного розпису. Отже, відповідач на виконання умов статуту та відповідно до норм чинного законодавства надав новий штатний розклад на узгодження до Арцизької міської ради Одеської області та міським головою ОСОБА_3 вказаний розклад погоджено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Качуров А. О., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання відповідача на акт № 1

від 28 липня 2017 року про відмову від підпису у наказі від 26 липня

2017 року № 56-Д "Про зміну в організації виробництва та праці і скорочення працівників" є невірним, оскільки вказаний акт свідчить тільки про відмову від підпису про ознайомлення з вказаним наказом, але не встановлює той факт, що позивачу були запропоновані вакантні посади, а тим більше відмову від цих вакансій.

Крім того, міський голова не наділений повноваженнями щодо затвердження штатного розкладу підприємства, вирішувати питання щодо скорочення чисельності або штату працівників. Проте, міський голова

ОСОБА_3 погодив штатний розпис своїм підписом. Погоджуючи штатний розклад, міський голова діяв всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) і положенням статуту підприємства та вийшов за межі своїх повноважень.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року директор КП "Водоканал" ОСОБА_2 та голова Арцизької міської ради Одеської області ОСОБА_3 подали відзиви

на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційної інстанції

є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом КП "Водоканал" від 08 лютого 2016 року

№ 23-к ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра водопровідної ділянки.

01 червня 2017 року директором підприємства затверджено новий штатний розклад КП "Водоканал" та погоджено з головою Арцизької міської ради Одеської області.

Вказаним штатним розкладом скорчено чисельність одиниць низки посад, у зв`язку з чим виникла необхідність провести звільнення п`ятьох працівників КП "Водоканал", у тому числі й одну одиницю посади майстра ділянки.

Наказом від 26 липня 2017 року № 56-Д "Про зміну в організації виробництва та праці і скорочення працівників" скорочено одну штатну одиницю майстра, тракториста, лаборанта та дві штатні одиниці контролера.

Підпунктом 3.1 наказу від 26 липня 2017 року зобов`язано комісію розглянути можливість переводу співробітників, які підлягають звільненню, на вакантні посади у відповідності з їх спеціальністю, кваліфікацією та з урахуванням стану здоров`я.

28 липня 2017 КП "Водоканал" видано наказ № 57-Д "Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з скороченням штатів" у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі наказу від 26 липня 2017 року

№ 56-Д. Зобов`язано повідомити працівників, які підлягають скороченню про майбутнє звільнення з роботи з 01 жовтня 2017 року.

На виконання вимог трудового законодавства працівникам, чиї посади скорочувались, у тому числі ОСОБА_1, були запропоновані інші посади, які були вакантними та відповідали їх спеціальності, кваліфікації, стану здоров`я.

Відповідно до акта від 28 липня 2017 року № 1 ОСОБА_1 запрошено ознайомитися з наказом від 26 липня 2017 року № 56-Д про попередження щодо скорочення штату, а також запропоновано на вибір вакансії електрика, слюсаря та сторожа. З акта вбачається, що ОСОБА_1 в усній формі від запропонованих вакансій та підпису про ознайомлення з наказом про скорочення працівників відмовився.

29 вересня 2017 року наказом в. о. директора КП "Водоканал" № 144-К ОСОБА_1 звільнено з посади майстра ділянки Арциз-2 КП "Водоканал" з 29 вересня 2017 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за час роботи з 09 лютого 2016 року по 29 вересня 2017 року та компенсації у розмірі середньомісячної заробітної плати.

На підставі письмового звернення позивача від 03 жовтня 2017 року

КП "Водоканал" на адресу ОСОБА_1 направлено копію наказу

від 29 вересня 2017 року № 144-К про його звільнення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За загальним правилом, порядок звільнення працівників на підставі

пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та наданням їм відповідних гарантій, пільг і компенсацій встановлені статтею 49-2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що рішення про узгодження скорочення штату

КП "Водоканал" власник, а саме - Арцизька міська рада Одеської області, не приймала. З такими доводами погодився й місцевий суд.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату відповідачем було дотримано процедуру, передбачену трудовим законодавством.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною першою, другою статті 78 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частинами другою, третьою статті 64 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до пункту 1.1 статуту КП "Водоканал" вказане підприємство створене на підставі рішення Арцизької міської ради Одеської області відповідно до ГК України (436-15) , Законів України "Про власність" (697-12) , "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 1.2 статуту КП "Водоканал" підприємство засноване на майні, що належить на праві комунальної власності Арцизької міської ради Одеської області (далі - власник) в межах повноважень, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 4.1 статуту КП "Водоканал" винятковою компетенцією власника є: прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію підприємства; внесення змін (доповнень) до статуту підприємства; визначення основних напрямків діяльності підприємства; прийняття рішень про створення, реорганізацію та ліквідацію представництв та підрозділів, а також затвердження положень про них; прийняття рішення про укладення, внесення змін та розірвання контракту з керівником підприємства.

Згідно з пунктом 4.4.5 статуту КП "Водоканал" підприємство за узгодженням з власником визначає власну структуру та встановлює штатний розпис.

Отже, законом та статутом підприємства визначено, що саме до компетенції підприємства віднесено вирішення питання визначення чисельності працівників та штатного розпису.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 14, 19 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Таким чином, голова міської ради наділений повноваженнями представництва ради у відносинах з комунальними підприємствами міста щодо питань, які не віднесені до виключної компетенції міської ради та виконавчого комітету міської ради. Крім того, до компетенції міського голови не належить затвердження штатного розкладу підприємства.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що штатний розклад КП "Водоканал" погоджено міським головою та затверджено підприємством, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що акт № 1 від 28 липня 2017 року "Про відмову від підписання наказу про скорочення" свідчить тільки про відмову від підпису про ознайомлення з вказаним наказом, але не встановлює той факт, що позивачу були запропоновані вакантні посади, є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з наказом від 28 липня 2017 року № 57-Д "Про попередження працівників про звільнення у зв`язку зі скороченням штатів" відповідні працівники були ознайомлені письмово. ОСОБА_1 був також ознайомлений з вказаним наказом, проте, від підпису відмовився. На виконання вимог трудового законодавства працівникам, чиї посади скорочувались, були запропоновані інші посади, що на то час були вакантними та відповідали їх спеціальності, кваліфікації та стану здоров`я. Відповідно до акта № від 28 липня 2017 року "Про відмову від підписання наказу про скорочення" ОСОБА_1 були запропоновані на вибір вакансії енергетика, слюсаря аварійно-відновлювальних робіт та сторожа, від яких від відмовився в усній формі.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату посадовими особами КП "Водоканал" була дотримана процедура, визначена трудовим законодавством.

Доводи касаційної скарги про те, що, погоджуючи штатний розклад, міський голова діяв всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) і положенням статуту підприємства та вийшов за межі своїх повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 19 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів. Отже, законом та статутом підприємства не встановлено, що до виключної компетенції повноважень міської ради належить затвердження структури та штатного розкладу КП "Водоканала". Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що повноваження на затвердження штатного розкладу віднесено Арцизькою міською радою Одеської області до відання її виконавчих органів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Постанову суду апеляційної інстанцій є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішенні не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.