розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року в складі судді Уханьової І. С. та постанову Харківського апеляційного суду

від 11 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кіся П. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу

Шеренков В. О. про поновлення строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра ОСОБА_3, яка мешкала на

Вказав, що заповіту ОСОБА_4 не залишила, на момент смерті була розлучена, дітей не мала, їхні батьки померли раніше за неї. ОСОБА_1 як брат померлої є спадкоємцем за законом другої черги та має право на спадкування, оскільки спадкоємці першої черги відсутні, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на час відкриття спадщини були зареєстровані за різними адресами та протягом встановленого законом шестимісячного строку позивач не встиг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин. Так, на початку листопада

2013 року ОСОБА_1 поїхав до м. Шахтарська Донецької області, хотів повернутися до м. Харкова 20 листопада 2013 року та подати заяву про прийняття спадщини. Однак, у м. Шахтарську Донецької області почалися масові громадські заворушення, порушився транспортний зв`язок і взагалі стало небезпечно пересуватися вулицями. У зв`язку викладеним позивач повернувся до м. Харкова лише на початку грудня 2013 року.

Зазначав, що постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. На час звернення до суду з цим позовом інші особи спадщину після померлої ОСОБА_4 не прийняли, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: поновити йому строк для прийняття спадщини після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач як спадкоємець другої черги за законом пропустив строк на прийняття спадщини після смерті своєї сестри з поважних причин, тому наявні підстави для визначення йому додаткового строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, таке рішення не порушує права інших осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 участі у справі не приймала, її не визнано спадкоємцем, постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вона не оскаржувала, з позовом щодо захисту своїх спадкових прав до суду не зверталася.

Оскаржуваним рішенням місцевого суду лише визначено ОСОБА_1 додатковий строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та у подальшому оформлення спадкових прав здійснювалось ним у позасудовому нотаріальному порядку з отриманням відповідного правовстановлюючого документу - свідоцтва про право на спадщину, яке є чинним. Посилання ОСОБА_2 на порушення оскаржуваним рішенням суду її права власності як спадкоємця першої черги є безпідставними. Надані до апеляційної скарги документи свідчать про те, що на час смерті

ОСОБА_4 її дочка ОСОБА_2 разом з нею не була зареєстрована та не проживала. За захистом своїх спадкових прав з відповідними позовами ОСОБА_2 не зверталася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_2 права на спадкове майно, оскільки поновив позивачу строк на прийняття спадщини. Апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції, що у спадкодавця не було дітей.

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки до суду не подано доказів на підтвердження заявлених у позові вимог. Крім того, ОСОБА_1 повернувся до м. Харкова та подав заяву при прийняття спадщини у грудні 2013 року, а до суду з позовом звернувся лише у липні 2017 року, проте суди цим обставинам не дали належної оцінки.

Суди помилково зазначили про те, що ОСОБА_2 не зверталась із заявою про оскарження дій нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та із з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки наявність чинного рішення місцевого суду є перешкодою для прийняття дочці спадкоємця спадщини.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

17 квітня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є братом ОСОБА_5 Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 померли: мати ОСОБА_6 -

ІНФОРМАЦІЯ_2, а батько ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_5 двічі перебувала у шлюбі та змінювала прізвище на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 розірвано 05 липня 2005 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шеренкова В. О. від 11 липня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про праву на спадщину за законом після смерті його сестри ОСОБА_4, оскільки з моменту відкриття спадщини до часу винесення постанови нотаріуса ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав.

Вовчанською державною нотаріальною конторою 29 листопада 2017 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 10 вересня 2019 року звернулась до Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про оформлення спадщини на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області Ворони Г. В. від 10 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційний суд також встановив, що відмову нотаріуса ОСОБА_2 не оскаржувала, з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним отриманого ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 не зверталася.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її брат ОСОБА_1, подавши заяву до Вовчанської державної нотаріальної контори на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 серпня

На ім`я ОСОБА_1 30 жовтня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину на майно ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що він є спадкоємцем другої черги та пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суди встановили, що позивач з поважних причин у визначений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому наявні підстави для поновлення вказаного строку.

Частина перша статті 352 ЦПК України надає право учасникам справи, а також особам, які не брали участь у справі, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник.

Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Встановлено, що ОСОБА_2 участі у справі в суді першої інстанції не приймала, її не визнано спадкоємцем, постанову нотаріуса про відмову

у видачі свідоцтва про право на спадщину вона не оскаржувала, з позовом щодо захисту своїх спадкових прав до суду не зверталася. Встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 її дочка ОСОБА_2 разом з нею не була зареєстрована та не проживала. За захистом своїх прав з відповідними позовами ОСОБА_2 не зверталася.

Разом з тим, відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Належними відповідачами у справі можуть бути лише ті спадкоємці, які прийняли спадщину або зберігають за собою таке право.

Отже, враховуючи те, що у справі відсутні докази прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушених прав ОСОБА_2 оскаржуваними нею судовими рішеннями.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 512/328/16-ц (провадження

№ 61-31422св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19).

Таким чином, посилання ОСОБА_2 на порушення оскаржуваним рішенням місцевого суду її права власності як спадкоємця першої черги є безпідставними.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що місцевий суд фактично позбавив ОСОБА_2 права на спадкове майно, оскільки

у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, яке оскаржене ОСОБА_2 як особою, яка не приймала участі у справі, не містяться висновки щодо прав та обов`язків останньої, питання щодо її прав та обов`язків також не вирішувалося у резолютивній частині цього судового рішення.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції, що у спадкодавця не було дітей, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 безпідставно пропустив строк для прийняття спадщини, не заслуговують на увагу. Суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанцій не спростовують.