Постанова
Іменем України
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 617/854/17
провадження № 61-889св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Уханьової І. С. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Т. Г. Шевченка" (далі - СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка") про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 692394, загальною площею 7,73 га, яка знаходиться на території Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області кадастровий № 6321688800:02:003:0057
29 грудня 2007 року між ним та СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" було укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 17 червня 2008 року № 04086900071.
Згідно з умовами вказаного договору оренди землі ОСОБА_1 передав, а СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" прийняло у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 7,73 га строком на 20 років.
Вказував, що договір оренди не містить істотних умов, визначених Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Законом України "Про оренду землі" (161-14) та постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року (2073-98-п) , у редакції, що діяла станом на час укладення договору, а саме відсутні узгоджені в письмовій формі істотні умови щодо визначення орендної плати (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду).
Зазначав, що відповідно до зазначених актів обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, станом на 01 січня кожного року орендна плата повинна індексуватися.
Крім того, указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визначено, що орендар повинен переглянути розмір орендної плати за згодою орендодавця у бік збільшення.
Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем даних вимог розмір орендної плати за договором оренди є меншим ніж розмір земельного податку, який відповідно до пункту 9 вказаного договору оренди повинен включатися у її вартість, що суперечить приписам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Вказував, що відсутність в договорі оренди обов`язку відповідача щодо індексації орендної плати та її підвищення спричинило нерівні умови орендодавця та орендара.
З моменту укладення договору оренди по день подання до суду позовної заяви істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди земельної ділянки, а саме, істотно зросли ставки податку на землю, що у своїй вартості перевищує суму орендної плати.
Зважаючи на те, що орендарем сплачується орендна плата в обсязі, що не відповідає гарантованим державною мінімальним виплатам, то таке виконання не може вважатися належним та є істотним порушенням умов договору.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 29 грудня 2007 року № 475-1, укладений між ним та СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди землі був укладений на 20 років, строк його дії не сплинув, на час розгляду справи даний договір є діючим, умови виконуються відповідачем належним чином, права позивача не порушуються, зважаючи на що підстави для його розірвання відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача з пропозиціями щодо приведення договору оренди у відповідність з обставинами, які за його доводами істотно змінилися, або щодо його розірвання.
При цьому, договором оренди прямо передбачено можливість перегляду розміру орендної плати, у тому числі, у зв`язку із зміною розміру земельного податку, підвищенням цін, тарифів, також унаслідок інфляції, на що позивач посилався як на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження, цивільну справу № 617/854/17витребувано з Вовчанського районного суду Харківської області.
У березні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки тому факту, що розмір орендної плати у розмірі 500 грн є значно меншим ніж розмір земельного податку, встановленого у 2017 році, що суперечить Податковому кодексу України (2755-17) і є підставою для розірвання договору оренди згідно зі статтею 652 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 2001 року серії Р1 № 692394, зареєстрованого у книзі державних актів на право приватної власності на землю під номером 406, є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 7,73 га, яка знаходиться на території Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий № 6321688800:02:003:0057
29 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" було укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 17 червня 2008 року № 04086900071.
Згідно з умовами вказаного договору оренди землі ОСОБА_1 передав, СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" прийняло у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 7,73 га строком на 20 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 56 441 грн. Орендна плата видається орендарем один раз на рік, та складає за домовленістю сторін 500 грн у вигляді сільськогосподарської продукції та послуг за цінами орендаря, або за ініціативою орендаря у грошовій формі.
У розмір орендної плати входить податок на землю.
Згідно з пунктом 12 вказаного договору оренди землі, розмір орендної плати переглядається за домовленістю сторін, а саме: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 31 договору оренди землі передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
ОСОБА_1 до СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" з будь-якими пропозиціями щодо зміни розміру орендної плати, зокрема її збільшення, також з пропозиціями щодо приведення договору оренди у відповідність з обставинами, які, за його доводами, істотно змінилися, або щодо його розірвання не звертався, з приводу орендної плати не заявляв.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), ЦК України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Статтею 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Згідно зі статтею 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.
Умовами договору оренди прямо передбачено перегляд розміру орендної плати, у тому числі, у разі настання тих обставин, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу розірвання договору, а саме зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, крім того, внаслідок інфляції, однак ОСОБА_1 до СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" з будь-якими пропозиціями щодо зміни розміру орендної плати, зокрема її збільшення, не звертався, тому судом апеляційної інстанції правильно визначено ці доводи необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Аналіз диспозиції вказаної норми дозволяє дійти висновку, що необхідною передумовою для розірвання договору в судовому порядку є недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання.
Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.
За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара