Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 755/21137/15-ц
провадження № 61-14342св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкової Ірини Олександрівни,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкової Ірини Олександрівни,
третя особа - ОСОБА_1,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкової Ірини Олександрівни,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Савлук Т. В. від 25 травня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва в складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Невідомої Т. О., від 18 січня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ПАТ КБ "Надра"в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкової І. О., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 18 квітня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №189/П/74/2008-840, відповідно до умов якого останній було надано грошові кошти в сумі 21 720,79 доларів США, зі сплатою 15,25 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 17 квітня 2015 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту, між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цьому ж договорі кредиту було включення положення про поруку, відповідно до яких ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених цим договором.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 12 червня 2015 року складала 11 564,33 доларів США, що станом на 12 червня 2015 року еквівалентно 243 168,89 грн.
Вважаючи, що заборгованість за кредитним договором, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням його умов, боржник не погасила, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з боржника та поручителя суму боргу в розмірі 8 706,97 дол. США, що станом на 12 червня 2015 року становить 183 085,76 грн та неустойку у розмірі 57 958,83 грн.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати припиненими поруку за договором "Автопакет" №189/П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року, укладеним між ним з однієї сторони та ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та вирішити питання розподілу судових витрат.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту є 17 квітня 2015 року.
Позивач звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в листопаді 2015 року.
Отже, порука ОСОБА_2 припинилась 18 жовтня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов`язання - з 17 квітня 2015 року.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір "Автопакет" №189/П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року та вирішити питання розподілу судових витрат.
В мотивування вимог свого зустрічного позову посилалася на те, що відповідно до пункту 2 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку.
Проте, вона через касу банку кредитні кошти не отримувала, кошти за придбаний автомобіль було перераховано банком в гривнях в сумі 106 431,87 грн на рахунок автосалону ВКФ "АМК LTD", де було придбано автомобіль.
Крім того, банк не надав суду розрахункові документи, передбачені законодавством, що підтверджували надання нею банку доручення про перерахування грошей з її поточного рахунку на рахунок ВКФ "АМК LTD".
Меморіальний ордер № 1 від 18 квітня 2008 року, з якого вбачається, що ПАТ "КБ "Надра" перераховано гроші з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок ВКФ "АМК LTD" в сумі 106 431,87 грн - "проплата за авто згідно договору № 112-02 від 18 квітня 2008 року, ОСОБА_1 " не є доказом отримання нею коштів в доларах США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року позов ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" №189/ П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року в розмірі 8 706,97 доларів США, що еквівалентно становить 183 085,76 грн.
В іншій частині позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра", третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", третя особа: ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором "Автопакет" №189/П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_1 з однієї сторони та ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивовано тим, що згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір. Отримала кредитні кошти, які витрачені на придбання автомобіля, здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, однак в повній мірі свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому з останньої має бути стягнута заборгованість, в доведеному банком розмірі, у судовому порядку.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог зустрічного позову поручителя про визнання поруки припиненою мотивовано тим, що порука ОСОБА_2 за спірним кредитом припинилася, оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання в повному обсязі основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог зустрічного позову боржниці про визнання кредитного договору недійсним мотивовано тим, що такі вимоги задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 не отримувала через касу банку грошові кошти, що були обмовлені кредитним договором, однак ці кошти були надані банком на підставі спірного кредитного договору та перераховані в рахунок придбання автомобіля, який було придбано за кредитні кошти, що не спростовано боржницею. Крім того, боржницею частково виконувались умови кредитного договору та сплачено частину кредитної заборгованості, що свідчить про визнання відповідних зобов`язань.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині позовних вимог банку про стягнення з неї кредитної заборгованості та в частині вимог її зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним і ухвалити в указаних частинах нове рішення, яким відмовити в позові банку про стягнення з неї кредитної заборгованості та задовольнити її зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків щодо задоволення позову банку про стягнення заборгованості та відмову в задоволенні її зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не отримувала від банку спірну суму кредитних коштів. Кредитний договір, який укладений між сторонами, не свідчить про отримання боржницею кредитних коштів. Банк здійснив розрахунок за придбаний автомобіль в національній валюті, тому вимог останнього про стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті є неправомірними. Позов банку є недоведеним.
В частині вимог зустрічного позову поручителя про визнання поруки припиненою ухвалені у справі судові рішення учасниками справи не оскаржені, у зв`язку із чим в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкова І. О.,подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Між банком та ОСОБА_1 було укладено спірний кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит в іноземній валюті під відповідні відсотки з метою придбання автомобіля. Указаний автомобіль було придбано боржницею за кредитні кошти. Кредитні кошти боржниця повернула лише частково, в повній мірі кредитне зобов`язання не виконала. Тому, вимоги банку правильно задоволені судами, а вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та вірно залишені без задоволення судами попередніх інстанцій. У відзиві на касаційну скаргу заявниця просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
20 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Яремку В. В.
13 квітня 2020 року відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
13 квітня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М. - та передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 квітня 2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір "Автопакет" №189/П/74/2008-840, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 21 720,79 доларів США, в порядку та на умовах, визначених договором, на придбання автотранспортного засобу та витрати, пов`язані з його державною реєстрацією в МРЕВ при УДАІ УМВС України та комісії банку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,25 % річних, з терміном погашення до 17 квітня 2015 року, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплачувати передбачені договором проценти по кредиту в порядку, передбаченому умовами договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 426 доларів США.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.1 договору, надання кредиту та коштів в рамках кредитної лінії проводиться шляхом: видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро; або перерахуванням коштів за реквізитами, вказаними позичальником письмово, або перерахуванням коштів на поточний рахунок позичальника за реквізитами, вказаними позичальником. Моментом (днем) надання кредиту/коштів в рамках кредитної лінії вважається день утворення, заборгованості на позичкових рахунках, відкритих у структурному підрозділі банку: відділення № 74 філії ВАТ КБ "Надра" Київське РУ № 22039508212501, на якому обліковується заборгованість позичальника за кредитом.
Пунктами 3.2.1 - 3.2.3 договору визначено, що згідно з цим договором поручитель ОСОБА_2 безвідривно та безспірно зобов`язується відповідати перед банком за належне виконання позивальником взятих на себе зобов`язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене абсолютне право банка вимагати виконання зобов`язань, вказаних у цьому договорі, (повністю чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань (пункт 8.5. договору).
07 вересня 2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено додаткову угоду № 1 до договору "Автопакет" №189/П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року, якою визначено, що мінімальний необхідний платіж складає 425,28 доларів США.
Цього ж дня, між кредитором і позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 189/П/74/2008-840 від 18 квітня 2008 року, в якій на виконання вимог пункту 1.1.1 договору сторони встановили щомісячну суму мінімального необхідного платежу, вказаного у графіку, що містить текст даної угоди.
Встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.
ОСОБА_1 скористалась кредитними коштами, частково погашала заборгованість, однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника виникла заборгованість, яка станом на 12 червня 2015 року складала 8 706,97 доларів США та пені і штрафу у розмірі 57 958,83 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом, зокрема прострочена - 7 264 доларів США, що становить еквівалентно 152 743,72 грн; заборгованість за відсотками, зокрема простроченими - 1 442,97 доларів США, що становить еквівалентно 30 342,04 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 43 874,82 грн; штраф за порушення умов додаткової угоди до кредитного договору - 14 084,01 грн.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 14470 від 21 грудня 2016 року, проведеної експертом ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" Фраймович Л. В., підпис від імені ОСОБА_1, зображення якого міститься в графі "Зазначену суму одержав" в електрофотокопії заяви про видачу готівки № 387 від 18 квітня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Судами також установлено, що відповідно до гарантійного листа ПАТ "КБ "Надра" від 15.04.2008 року, який було адресовано керівнику підприємства ВКФ "АМК LTD", філія ВАТ КБ "Надра" КРУ підтверджувала, що 15 квітня 2008 року прийнято рішення № 345298 про надання кредиту в сумі 21 720,79 доларів США на купівлю нового автомобіля "Skoda Octavia" ОСОБА_1 .
Пунктом 2.1 договору передбачено надання кредиту як шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку, так і шляхом перерахуванням коштів за реквізитами, вказаними позичальником.
Згідно меморіального ордеру № 1 від 18 квітня 2008 року, грошові кошти в сумі 106 431,87 грн були перераховані ВКФ "АМК LTD" на розрахунковий рахунок даного підприємства, вказаний в укладеному між ВКФ "АМК LTD" та ОСОБА_1 договорі № 112-02 від 18 квітня 2008 року, який є договором купівлі-продажу автомобіля, умовами якого передбачено, що оплата за договором здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. 2 193,77 грн були перераховані банком позивача як комісія, а 50 грн - транзит за операціями з ПДВ.
Після перерахування коштів ПАТ "КБ "Надра" на розрахунковий рахунок ВКФ "АМК LTD", відповідачами було придбано автомобіль "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідачами не оспорюється факт придбання 18 квітня 2008 року указаного транспортного засобу.
В даній справі також установлено, що ПАТ КБ "Надра" мав ліцензію на використання іноземної валюти на території України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині, яка переглядається, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як визначено статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Доказів відсутності заборгованості перед позивачем відповідач не надав.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно вимог ЦПК України (1618-15) , як в редакції станом на момент подання позову, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення доведених позовних вимог та/або відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши в цій частині, що боржниця отримала кредитні кошти шляхом їх перерахування банком на рахунок продавця автомобіля, за який остання придбала це майно у власність, тобто використала кредитні кошти, здійснювала часткове погашення указаної заборгованості, однак не виконала дане зобов`язання добровільно в повному обсязі, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову банку про стягнення кредитної заборгованості та відмову в зустрічному позові боржниці про визнання указаного кредитного договору недійсним.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються змістом кредитного договору та договору на придбання указаного вище автомобіля, іншими матеріалами справи, які містять досліджені судами докази згоди боржниці зі спірним кредитним зобов`язанням та його часткове виконання, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів в частині, яка переглядається, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги позивача.
Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рішення судів містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення в частині, яка переглядається - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 410, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року в частині вимог позову ПАТ КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Стрюкової Ірини Олександрівни, про стягнення кредитної заборгованості та в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
І. М. Фаловська
С. П. Штелик