розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Шевчук А. М., Талько О. Б., від 03 жовтня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі -

АТ "УкрСиббанк", банк) про визнання недійсними договорів іпотеки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Поряд з його домоволодінням ОСОБА_2 побудував будинок із магазином продовольчих товарів на першому поверсі та житловими приміщеннями на другому поверсі, на які отримав свідоцтво про право власності № 424848

від 10 липня 2006 року.

ОСОБА_1 стверджував, що до складу нерухомого майна, на яке

ОСОБА_2 видане вказане свідоцтво, увійшла належна позивачу баня (літ. Д-1), хоча будь-яких правочинів щодо відчуження вказаного приміщення він не укладав.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 03 березня 2017 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 424848 від 10 липня 2006 року скасовано.

Після звернення до державного реєстратора щодо скасування права власності на нерухоме майно рішенням державного реєстратора № 34587062 від 03 квітня 2017 року йому у було відмовлено у скасуванні реєстрації, оскільки на вищевказаний будинок накладена заборона на відчуження згідно договорів іпотеки, укладених 31 серпня 2006 року, 30 травня 2007 року та

16 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та АТ "УкрСиббанк".

Стверджує, що ОСОБА_2 уклав оспорювані договори іпотеки без належних правових підстав, а саме розпорядився майном, яке йому не належить.

Посилаючись на те, що він, як співвласник нерухомого майна, яке входить до предмету іпотеки не виділяв його в натурі, не реєстрував його окремо та згоди на укладення оспорюваних правочинів не надавав, на підставі

частини третьої статті 5 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК України (435-15) ), просив суд визнати недійсними договори іпотеки, укладені 31 серпня 2006 року, 30 травня 2007 року та

16 вересня 2008 року між відповідачами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Замеги О. В. від 12 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 31 серпня 2006 року між

АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином Олександром Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 6068.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 30 травня 2007 року між

АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Сітяшенко Вікторією Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 697.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 16 вересня 2008 року між

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 не є власником предмету іпотеки, втратив його і не замінив на інший, то відповідно до вимог статті 593

ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку" зобов`язання сторін за договорами іпотеки від 31 серпня 2006 року, 30 травня 2007 року та

16 вересня 2008 року є припиненими, у АТ "УкрСиббанк" відсутнє право утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2, передане в іпотеку за цими договорами, а оспорювані правочини є недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову від 03 жовтня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що при укладенні оспорюваних договорів іпотеки ОСОБА_2 були надані документи, які підтвердили його право власності на предмет іпотеки, він був єдиним власником нерухомого майна переданого в іпотеку, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому відсутні правові підстави вважати договори іпотеки недійсними.

Підстава набуття права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки була скасована через 9 років після укладення спірних договорів, тому зазначені обставини не впливають на суть правовідносин, які склалися у зв`язку з укладенням договорів іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду від 12 листопада 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду

від 03 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з місцевого суду.

У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не спростував необхідність застосування при вирішенні спору вимог частини третьої статті 5 Закону України "Про іпотеку", які є спеціальними по відношенню до

статей 319, 583 ЦК України. Вважає, що при скасуванні права власності на об`єкт нерухомого майно скасуванню підлягає і його обтяження у вигляді іпотеки. Наголошує на тому, що наявність іпотеки, а з тим і можливість стягнення на весь будинок буде порушувати його майнові права, як власника нерухомого майна. В порушенням вимог частини першої статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, за наявності його клопотання про розгляд апеляційної скарги АТ "УкрСиббанк" із викликом учасників провадження.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

В січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Укрсиббанк", поданий його представником - адвокатом Синявським О. В., в якому останній просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Вважає, що постанова апеляційного суду відповідає правовій позицій, викладеній Верховним Судом в постанові від 24 жовтня 2018 року по справі № 727/7193/16-ц.

Звертає увагу касаційного суду, що докази того, що позивач є власником або співвласником нерухомого майна, що увійшло до предмету іпотеки за оспорюваними договорами та докази порушення прав позивача укладанням оспорюваних договорів іпотеки суду не надано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення зобов`язань за поновлювальною кредитною лінією від 31 серпня 2006 року № 15/2006/км -756/ТТ499, за кредитними договорами від 30 травня 2007 року № 11162156000 та № 11162494000 та за споживчим кредитом від 16 вересня 2008 року № 11394765000 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки

від 31 серпня 2006 року, від 30 травня 2007 року та від 16 серпня 2008 року відповідно.

Предметом зазначених договорів іпотеки є нерухоме майно - будинок, магазин продовольчих товарів загальною площею 147, 6 кв. м, та обладнання житлових кімнат з допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144, 7 кв. м, житловою - 88, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 424848 від 10 липня 2006 року.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 03 березня 2017 року, яке набрало законної сили, по справі № 274/4196/16-ц зазначене свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_2 на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2, визнано незаконним та скасовано.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 34587062 від 03 квітня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації припинення права власності, форма власності: приватна на магазин продовольчих товарів загальною площею 147, 6 кв. м, та обладнання житлових кімнат з допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144, 7 кв. м, житловою площею 8, 2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 через наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

На вказаний об`єкт нерухомості зареєстровані іпотеки та відповідно заборони на нерухоме майно, що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою 2.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження по справі № 274/4105/15 за апеляційною скаргою АТ "УкрСиббанк".

В ухвалі від 06 вересня 2019 року суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення частин четвертої, шостої статті 19, частини першої

статті 274, статей 368, 369 ЦПК України, призначив справу до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У поданому 19 вересня 2019 року відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив розгляд апеляційної скарги АТ "УкрСиббанк" проводити у судовому засіданні із викликом учасників справи.

Однак згідно постанови апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи.

Касаційний суд враховує, що ОСОБА_1 подано позов про визнання недійсними трьох договорів іпотеки, якими забезпечено виконання зобов`язань на загальну суму понад 100 000 швейцарських франків

та 40 000 доларів США, а предметом іпотеки є об`єкт нерухомості загальною площею 292,3 кв. м ринкова вартість якого, згідно договору іпотеки

від 16 вересня 2008 року, становить 1 381 492 грн.

За таких обставин висновок апеляційного суду про можливість розгляду справи № 274/4105/17 без повідомлення учасників справи є помилковим.

Отже апеляційний суд розглянув справу № 274/4105/17 без повідомлення учасників справи всупереч положень статей 368, 369 ЦПК України.

Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлений не був, що вважав порушенням своїх прав.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно дотриматись порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.