розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, заінтересована особа - ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого

2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2,

представник заявника - ОСОБА_4,

заінтересована особа - ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3, встановивши йому наступні заходи обмеження прав та поклавши на нього наступні обов`язки: заборонити наближатися на відстань ближче 500 м до місяця проживання (перебування) заявників за адресою: АДРЕСА_1, до місця роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; до інших місць частого відвідування постраждалими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих заявників, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалими заявниками або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 із ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який на даний час розірвано. ОСОБА_1 проживає разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та матір?ю ОСОБА_5 в квартирі

Вказувала, що неодноразові випадки фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_3, що вчинялось по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 та неї, а також факти переслідувань заявників та постійна загроза виникнення нових випадків домашнього насильства щодо них з боку заінтересованої особи стали підставою для подання даної заяви.

Зазначала, що постановами Солом`янського районного суду м. Києва

від 11 червня 2018 року, Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до довідки Медичного центру ПП "Клініка Медиком" від 13 липня 2018 року, вказаними протиправними діями ОСОБА_3 ОСОБА_1 завдано моральної шкоди та душевних страждань.

Крім того, 25 вересня 2018 року за фактом переслідування та вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3, що вчинялось по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у Голосіївському Управлінні поліції Головного управління національної поліції у м. Києві зареєстровано заяву про вчинення домашнього насильства.

Посилаючись на наведені обставини заявника просила заяву задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено наступні заходи обмеження прав ОСОБА_3, та покладено на нього наступні обов`язки: заборонити наближатися на відстань ближче 500 м до місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, до місця роботи ОСОБА_1, заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заяви. Місцевий суд урахував обставини справи в їх сукупності, оцінив всі докази, з метою забезпечення особистої безпеки заявниці та малолітньої ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, прийшов до висновку про задоволення заяви.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду

м. Києва від 06 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.

Відмовлено ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, заінтересована особа - ОСОБА_3, в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційним судом не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства у майбутньому. Натомість із даних правовідносин вбачається наявність спору щодо порядку участі у вихованні дитини, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї, відтак заява про видачу обмежувального припису не підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення пунктів 3, 4, 7, 9, 14, 17 частини першої статі 1, пункту 2 частини першої статті 24 та частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Заявник також посилається на порушення апеляційним судом вимог статей 213, 263, 265, 367, 368 ЦПК України. Зокрема, апеляційним судом справа була розглянута не в повному обсязі, всі наявні в матеріалах справи докази, на які заслався апеляційний суд постанові, під час розгляду справи не досліджувались. Вказує на порушення апеляційним судом принципу рівності та змагальності сторін, оскільки безпідставно відмовив заявнику у виклику свідків, на показаннях яких ґрунтується рішення місцевого суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалася на вчинення ОСОБА_3 фізичного (штовхання, смикання за руку, погроза фізичною розправою) та психологічного (погрози, пошкодження дверей, переслідування, завдання моральної шкоди та психологічних страждань) насильства щодо неї, і на підтвердження цих обставин надала постанови Голосіївського і Солом?янського районних судів м. Києва, копії звернень до органів поліції щодо дій ОСОБА_3, медичні довідки, відеозаписи, а також надала пояснення як свідок; в якості свідка також було допитано матір заявника ОСОБА_5

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи надані заявником докази, апеляційний суд установив, що постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у справі № 752/12845/18 із прийняттям нової постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року у справі № 760/11373/18 про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП не набрала законної сили, а тому не може бути належним доказом у цій справі.

Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів апеляційний суд не вважав належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України, так як даний письмовий доказ не доводить вчинення будь-яких протиправних дій відносно заявника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази притягнення винної особи до відповідальності.

Аналізуючи характеристику на ОСОБА_3, видану виконавчим комітетом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, суд апеляційної інстанції встановив, що вона не має відношення до предмета позову, оскільки не містить жодної інформації щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 стосовно заявників, відтак не може вважатися належним доказом у справі.

Оцінюючи висновок лікаря МЦ ПП "Клініка Медиком", апеляційний суд вказа на відсутність спеціалізації лікаря в ньому, анамнез захворювання зібрано зі слів заявника, а з самого діагнозу не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 та станом здоров`я ОСОБА_1 .

Відеозаписи спілкування ОСОБА_1, ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_2 засвідчують наявність конфліктних взаємовідносин між ними, проте не підтверджують конкретних фактів вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства у будь-якій формі.

Протокол психоконсультаційного дослідження, складений ТОВ "Медичний центр "Добробут-поліклініка", в якому зафіксовано вислови малолітньої ОСОБА_2 про те, що "тато поганий", "тато бив маму", апеляційний суд також не вважав належним доказом вчинення психологічного або фізичного насильства, оскільки висновків з даного приводу сам протокол не містить. Взято до уваги вікові психологічні особливості дитини, її залежність від матері та здатність до критичної оцінки подій.

Постанову про визнання її потерпілою за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України, на яку посилалась заявник у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки дана постанова прийнята 06 грудня

2018 року, в день ухвалення рішення, судом першої інстанції не досліджувалась та є новим доказом.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) . Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) на строк від одного до шести місяців.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку недоведеності факту вчинення фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства у майбутньому та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису щодо ОСОБА_3 .

Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд неповно дослідив висновки докази зводиться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.