розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі суддів: Піддубного Р. М.,

Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулось до

ОСОБА_1 з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_2 у розмірі 4 539 595,58 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 22 вересня 2009 року, за реєстровим № 3550; реалізацію предмета іпотеки провести шляхом надання ПАТ АБ "Укргазбанк"права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 494 400 грн з наданням

ПАТ АБ "Укргазбанк" всіх повноважень продавця, зокрема, права отримання у нотаріуса дублікату договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., 22 вересня 2009 року за реєстровим № 3550, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікату нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" та

ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 2 644 000 доларів США, які зобов`язався повернути вказану суму частинами у строк до 25 грудня 2012 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12,5 % річних.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним 09 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2,

ОСОБА_3, предметом якого є житловий будинок літ. "В-5", загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири ), що знаходиться по

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова

від 05 квітня 2018 року у складі судді Харченко А. М. позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості по кредитному договору

від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_2 у розмірі 4 539 595,58 доларів США, що складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 2 382 796,72 доларів США, простроченої заборгованості по процентах в розмірі 2 156 798,86 доларів США та 120 125 824,52 грн пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 70 653 760 грн, пені за прострочку погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру

Ухвалено реалізацію предмета іпотеки - квартири

АДРЕСА_1, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 22 вересня 2009 року за реєстровим № 3550, провести шляхом надання ПАТ АБ "Укргазбанк" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 494 400 грн з наданням

ПАТ АБ "Укргазбанк" всіх повноважень продавця, зокрема, права отримання у нотаріуса дублікату договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округуШироковою В. А., 22 вересня 2009 року за реєстровим № 3550, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікату договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округуШироковою В. А. 22 вересня 2009 року, за реєстровим № 3550, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання розподілу судового збору.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 4 539 595,58 доларів США, рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором не виконане, правовими наслідками чого є звернення стягнення на передане в іпотеку майно.

6. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

7. Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

8. Постанова апеляційного суду мотивована пропуском строку позовної давності, оскільки позичальник ОСОБА_2 допустив перші порушення умов кредитного договору у 2008 році, про оспорення іпотекодавцями договору іпотеки та порушення свого права як іпотекодержателя банк дізнався у 2012 році, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся у 2016 році, тобто зі спливом позовної давності, що є встановленою законом підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновок апеляційного суду про пропуску банком строку позовної давності не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

11. Заявник зауважив, що дізнавшись про порушення своїх прав, банк своєчасно звернувся за захистом своїх прав, про що свідчить рішення апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року у справі про скасування рішення суду першої інстанції про визнання договору іпотеки недійсним. Банк вперше звернувся з окремими позовами до правонаступників іпотекодавців з частковими вимогами про звернення стягнення на квартири ще в 2013 році.

12. У період з 2013 року по 2016 рік банк продовжував пред`являти позови до власників інших квартир в предметі іпотеки, оскільки порушення за договорами триває, а борг залишається непогашеним.

13. Вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою положення частини другої статті 264 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 рокувідкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

18. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

21. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

22. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. 26 грудня 2007 року між ВАТ "Укргазбанк", правонаступником якого є

ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 2 644 000 доларів США на строк до 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами із розрахунку 12,5% річних на суму залишку заборгованості.

24. У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 09 червня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано житловий багатоквартирний будинок загальною площею

6 422,9 кв. м житловою площею 2 856 кв. м (в будинку розташовано 123 квартири) за адресою: АДРЕСА_1, належний іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

25. Квартира НОМЕР_1 щодо звернення стягнення на яку подано даний позов, розташована у вказаному будинку.

26. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки від 09 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПАТ АБ "Укргазбанк", знято заборону на відчуження житлового будинку, відповідний запис виключено з Державного реєстру іпотек.

27. За договором купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_6 перейшло до

ОСОБА_1 . Позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов?язання виконував не належним чином, допустив утворення заборгованості.

29. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року і рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь банку заборгованість, яка виникла станом на 23 лютого 2010 року у розмірі

2 630 252,33 доларів США та 1 664 543,02 грн.

30. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, яким визнано договір іпотеки недійсним, скасоване і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, запис про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна поновлено.

31. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Предметом позову у справі, яка переглядається, є звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з наданням банку всіх повноважень продавця, в тому числі, права отримання у нотаріуса дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру.

33. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.

34. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із пропуску банком строку позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

39. Згідно зі статтею 379 ЦК України як житло розуміється житловий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

40. Житло як об`єкт права власності повинен відповідати певним критеріям:

1) це має бути приміщення; 2) вказане приміщення має бути придатним для постійного проживання в ньому, відповідати встановленим санітарним, технічним, протипожежним нормам, які встановлюються спеціальним законодавством України.

41. ЦК України визначає, зокрема, такі об`єкти права власності, які можуть розглядатися як житло: житловий будинок (стаття 380 ЦК України), садиба (стаття 381 ЦК України) та квартира (стаття 382 ЦК України).

42. Відповідно до частини першої статті 382 ЦК України квартирою визнається ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

43. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

44. Відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

45. Чинне законодавство, зокрема норми ЦК України (435-15) , Закон України "Про іпотеку" (898-15) та Закон України "Про заставу" (2654-12) , не містить жодної статті, яка

б визначала особливості іпотеки житла - багатоквартирного житлового будинку чи квартир у ньому.

46. Отже, у разі передачі в іпотеку багатоквартирного житлового будинку в цілому, а не окремої квартири у ньому, то таке житлове приміщення - квартира, як і інші нежитлові та допоміжні приміщення, що знаходяться у ньому, не можна вважати відокремленими предметами іпотеки, на які може бути звернуто стягнення, як на самостійні об`єкти нерухомого майна.

47. Оскільки квартира у багатоквартирному житловому будинку не була самостійним предметом іпотеки, тому позивач не вправі реалізувати свої права іпотекодержателя шляхом примусового звернення стягнення на неї

у встановленому законом порядку незалежно від інших квартир

у багатоквартирному житловому будинку, бо таке житлове приміщення як окрема частина об`єкта нерухомого майна не було самостійним предметом іпотеки, а може бути визначено як частка багатоквартирного будинку, який

є предметом іпотеки.

48. У постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України

від 16 вересня 2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня

2016 року (провадження 6-1582цс16), у яких зазначено, що неможливо звернути стягнення на квартиру як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих квартир.

49. Зважаючи на відсутність підтверджень: введення в експлуатацію на момент передачі в іпотеку багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 ; співвідношення предмета іпотеки (будинку) з його частиною (квартирою) і вартості предмета іпотеки з вартістю спірної квартири; передбачення укладеним між сторонами договором, а також законодавством правових підстав, процедури та порядку звернення стягнення в примусовому порядку на квартиру як складову предмета іпотеки - багатоквартирного житлового будинку, суди попередніх інстанції дійшли необґрунтованого висновку, що спірна квартира є самостійним об`єктом іпотеки.

50. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

51. Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

52. Згідно з частиною першою статті 7 наведеного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

53. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

54. Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

55. Право власності на квартиру

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула у період дії рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня

2009 року, яким визнано недійсним договір іпотеки від 09 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПАТ АБ "Укргазбанк" та знято заборону на відчуження житлового будинку, відповідний запис виключено з Державного реєстру іпотек, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року.

56. За викладених обставин до спірних правовідносин застосовуються положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" та поширення її дії на відповідача з огляду на таке.

57. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

58. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

59. Відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

60. Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

61. Крім того, державна реєстрація іпотек на час її виникнення регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п) (утратив чинність 31 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) .

62. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

63. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

64. Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

65. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

66. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

67. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

68. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

69. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

70. За таких обставин, ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

71. Саме такі висновки щодо застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України "Про іпотеку" та поширення її дії на особу, щодо якої встановлено факт переходу права власності на квартиру під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на цю квартиру, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня

2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження № 6-1582цс16), а також неодноразово підтримані колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц (провадження № 61-4453св18), від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц (провадження

№ 61-18566св18) та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц (провадження № 61-5447зпв18), і у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) Велика Палата Верховного Суду не вбачала правових підстав від їх відступу.

72. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо обраного позивачем способу звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві умовам договору та вимогам закону

73. Пунктом 6.4. укладеного між сторонами договору іпотеки від 09 червня 2008 року визначено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися у такому порядку: шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом укладення довіреності на реалізацію предмету іпотеки:

відповідно до пункту 3.1.5. цього договору іпотекодавець на вимогу іпотекодаржателя, повинен передати іпотекодаржателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 6.4.1. цього договору);

за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами, - пеню, штраф), втрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати та утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або цього договору (пункт 6.5.);

у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку" (898-15) . При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Заборгованість позичальника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання іпотекодержателем від покупця за договором купівлі-продажу ціни купівлі-продажу предмета іпотеки а повному обсязі. Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки (в силу рішення суду або даного договору), має надіслати іпотекодавцям, (позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки (пункт 6.6.);

за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами, - пеню, штраф), витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредиток договору або цього договору (пункт 6.7);

реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інакше не передбачено рішення суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

74. Позивач як іпотекодержатель, згідно з договором іпотеки та частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" може задовольнити свої кредиторські вимоги під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі, встановленому статтею 38 цього Закону.

75. Продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

76. Суди вважали обґрунтованим захист порушених прав кредитора стосовно виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов`язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

77. Порядок задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі визначено умовами договору іпотеки (пункт 29 цього договору), та з урахуванням положень статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

78. Таким чином, вказуючи про можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом із наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, суди неправильно застосовував норми права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторонами у договорі іпотеки визначено, що судовий спосіб звернення стягнення застосовується у випадку, коли позасудове врегулювання не привело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Відповідних доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, позивачем суду не подано. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду.

79. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 травня 2019 року (провадження № 14-112цс19),

від 12 червня 2019 року (провадження № 14-48цс19) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

80. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

81. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

82. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, наведених у даній постанові.