Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 520/13003/16-ц

провадження № 61-5964св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у складі судді Калашнікової О. І.та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_3,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому просила про поділ житлового будинку літ. "А", загальною площею 54,8 кв. м з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних часток співвласників, визнавши за ними право власності на відокремлені частини будинку, та визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників у домоволодінні.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2015 року їй належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1, власником іншої частини будинку є відповідач ОСОБА_1 . Будинок в цілому складається з жилого будинку літ. "А", загальною площею 54,8 кв. м з надвірними спорудами у вигляді сараю літ. "Б", вбиральні літ. "Г", навісу літ. "Д", вимощень, огорожі і теплиці, розташованих на земельній ділянці площею 516 кв. м. Між нею та відповідачем виникають спори про порядок користування й володіння будинком і земельною ділянкою. Домовленості з цього приводу не досягнуто, відповідач фактично розпоряджається всім майном, здійснюючи різні перешкоди у володінні її частини майна.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, посилаючись на те, що у 2000 році відкрилась спадщина після смерті батька ОСОБА_4, і вони - діти померлого і дружина ОСОБА_1 досягли домовленості, що квартира АДРЕСА_2 залишається ОСОБА_5 і в майбутньому ОСОБА_2 не буде претендувати на спадщину в будинку по АДРЕСА_1, однак ОСОБА_2 умов домовленості не дотримується, постійно проживає в квартирі, що залишилась у спадок після смерті батька, ніколи не піклувалась і не доглядала бабусю ОСОБА_6, яка за станом здоров`я і внаслідок похилого віку потребувала постійної сторонньої допомоги, страждала на психічний розлад здоров`я і не розуміла значення своїх дій, укладаючи заповіт на користь ОСОБА_7 .

Посилаючись на положення статей 1259, 1224, 1301 ЦК України, ОСОБА_3 вимагала усунути сестру ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 рокупозов ОСОБА_2 задоволено. Поділено житловий будинок літ. "А" з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 : у власність ОСОБА_2 виділено приміщення в будинку літ. "А" 1-1 кухні площею 6,1 кв. м, 1-2 житловою площею 8,8 кв. м, 1-3 житловою площею 8,7 кв. м, коридор площею 4,9 кв. м, 1/2 частину мостіння і огорож, що складає 49/100 частин домоволодіння; у власність ОСОБА_1 виділено приміщення в будинку літ. "А" 1-4 житловою площею 17,6 кв. м, 1-5 веранду площею 8,7 кв. м, з господарських споруд сарай літ. "Б", навіс літ. "Д", 1/2 частину мостіння і огорож, що складає 51/100 частину домоволодіння.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, що загалом складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 54,8 кв. м, господарських будівель: сараю літ. "Б", навісу літ. "Д", мостіння, огорожі.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,530 га по АДРЕСА_1 між співвласниками будинку згідно висновку № 182/2017 судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

Позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 14 501 грн 97 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що у висновку № 182/2017 судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи експерт зазначив, що, виходячи з архітектурно-планувального рішення приміщень житлового будинку літ. "А", враховуючи розташування господарських будівель і споруд на земельній ділянці, визначити можливі варіанти розподілу житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників (по 1/2 частині кожному) не є можливим. Експерт запропонував один технічно можливий варіант розподілу будинку та споруд між співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з незначним відступом від ідеальних часток співвласників. Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 просить виділити їй у власність 49/100 частин домоволодіння і вона відмовляється від грошової компенсації за 1/100 частину будинку.Спірний житловий будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,530 га. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд виходить з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, відсутності порядку користування ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого в установленому законом порядку і установлює порядок користування ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника в нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. У висновку земельно-технічної експертизи експерт запропонував один варіант порядку користування земельною ділянкою між співвласниками жилого будинку у відповідності до їхніх ідеальних часток - кожному 1/2 частина, що відповідає площі ділянки 0,265 га кожному співвласнику. Запропонований варіант передбачає організацію відокремленого входу (в`їзду) на ділянку кожного співвласника і забезпечує безперешкодне користування і обслуговування належної співвласнику частини будинку і господарських споруд. ОСОБА_1 з запропонованим варіантом не згодна, але не надала до суду будь-яких доказів щодо наявності інших варіантів розподілу, хоча суд неодноразово роз`яснював і ОСОБА_1 і її представнику право відповідача подати до суду висновок експерта, складений на її замовлення. Щодо вимог, викладених у позові третьої особи - ОСОБА_3 про усунення сестри від спадкування, суду не надані належні і допустимі докази, що на момент укладання заповіту ОСОБА_6 була недієздатною особою, або що на момент укладання заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не могла ними керувати. Суд встановив і сторони визнали, що ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 отримала ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним в 2011 році і позов залишено без розгляду. З огляду на викладене, правомірність отримання ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не спростована. Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, що пов`язані з розглядом даної справи: витрати на виконання експертизи в сумі 6 500 грн, витрати на виконання робіт з геодезичного вишукування в сумі 4 тис. грн, витрати зі сплати послуг КП "БТІ" в сумі 452 грн 54 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 500 грн. Вказані витрати позивач підтвердила відповідними квитанціями, актом виконаних робіт та рахунком-фактурою. Жодна із сторін не звільнена від сплати судових витрат. Разом з тим, суд вважає за можливе порівну розподілити між сторонами у справі витрати на проведення експертних робіт, робіт з геодезичного вишукування, оскільки дане рішення є підставою для внесення змін до правовстановлюючих документів сторін на нерухоме майно. З огляду на викладене із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в такому розмірі: 1299,43 + {(6500 +4000 ):2}+452,54 +6500 = 14501 грн 97 коп.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_3 про усунення сестри від спадкування. ОСОБА_1 не було надано належні і допустимі докази того, що на момент укладання заповіту ОСОБА_6 була недієздатною особою або що на момент укладення заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не могла ними керувати. Судом встановлено і визнано сторонами, що ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 отримала ІНФОРМАЦІЯ_1, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним в 2011 році і позов залишено без розгляду. З огляду на викладене, правомірність отримання ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не спростовано.Суд правильно зазначив, що доводи відповідача про неправомірність висновку № 182/2017 судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи з підстав перебування будинку під арештом та відсутності у експерта відповідних документів на виконання експертних робіт спростовані матеріалами справи. Суд дійшов правильного висновку, що експерт запропонував єдиний технічно-можливий варіант розподілу будинку і земельної ділянки, що найбільше відповідає ідеальним часткам співвласників, при якому відсутнє істотне погіршення технічного стану житлового будинку, а саме - перетворення в результаті переобладнання житлових приміщень у нежитлові; надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані в якості житла через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла та інше). ОСОБА_1 із запропонованим варіантом не була згодна, але не надала будь-яких доказів щодо наявності інших варіантів розподілу. При розподілі будинку і земельної ділянки експерт не приймала до уваги наявні самочинні будівлі і споруди: літню кухню літ."Е", сарай літ."В" і тамбур літ."б", на які свідоцтво про право на спадщину не видавалось, вартість цих споруд не включена в загальну вартість домоволодіння. Також вказані споруди не були враховані і судом при розподілі. Порушення інтересів співвласника ОСОБА_1 при розподілі земельної ділянки шляхом виділення їй проходу шириною 0,6 метра відсутнє, оскільки територія загального користування площею 5,5 кв. м не передбачає встановлення огорож і ширина проходу ОСОБА_1 до господарських споруд складає 1,6 м.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що кореспонденція у суді першої інстанції направлялася їй за невірною адресою, що позбавило її права надати своєчасно заперечення на позов. Експерт провів дослідження за наявності доказів лише з боку позивача. На момент посвідчення заповіту мати не усвідомлювала значення своїх дій, тому позивач не набула прав спадкування. Запис про право власності на спадщину вчинено із помилками, що не враховано судом. Визначений експертом варіант поділу домоволодіння викликає сумнів і недовіру. Експерт приховав значну вартість самочинної літньої кухні в інтересах позивачки, проте врахував відповідачу вартість сараю та навісу; відокремив земельну ділянку так, що позивачу залишилися кухні з санітарно-побутовими умовами, чим її позбавлено електро-, водо-, газопостачання, опалення, каналізації та телефонного зв`язку, які розташовані між обома кухнями та проходять через земельну ділянку позивача. Суд безпідставно поклав на неї судові витрати, оскільки експертизу має оплачувати замовник, а в іншій частині судових витрат суд мав покласти їх на позивача, яка зловживала своїми процесуальними правами.

(2) Позиція ОСОБА_2 .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що матеріали справи містять заперечення відповідача на позов, ОСОБА_1 роз`яснювалося право на проведення повторної чи додаткової експертизи, чим вона не скористалася. Літня кухня є самочинним будівництвом та при поділі не враховувалася. Заповіт недійсним не визнано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Домоволодіння по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 - 1/2 частка на підставі рішення Київського райсуду м. Одеси від 31 липня 1997 року.

Житловий будинок і господарські споруди розташовані на земельній ділянці площею 0,530 га, яка була надана ОСОБА_6 виконкомом Приморської райради м. Одеси в 1959 році в безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності. Домоволодіння складається з житловго будинку літ. "А" загальною площею 54,8 кв. м, з надвірними спорудами у вигляді сараю літ. "Б", вбиральні літ. "Г", навісу літ. "Д", вимощень, огорожі і теплиці.

Щодо вирішення позову ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Згідно частини першої статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року).

Для визначення варіантів поділу спірного домоволодіння у відповідності з частками сторін у праві спільної власності, за клопотанням позивача проведено судову будівельно-технічну, земельно-технічну експертизу № 182/2017 від 29 січня 2018 року, за висновками якої запропоновано один технічно можливий варіант розподілу будинку та споруд між співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з незначним відступом від ідеальних часток співвласників. При запропонованому експертом варіанті поділу будинку у власність одного співвласника виділяються в жилому будинку літ. "А" приміщення 1-1 кухня площею 6,1 кв. м, 1-2 житлова площею 8,8 кв. м, 1-3 житлова площею 8,7 кв. м, 1-6 коридор, 1/2 частину вимощення і 1/2 частину огорожі, загальною інвентаризаційною вартістю 74 445 грн, що відповідає 49/100 частинам, що на 1/100 частину менше ідеально належної.

У власність другого співвласника пропонується виділити в жилому будинку літ. "А" приміщення 1-4 житлова площею 17,6 кв. м, 1-5 веранда площею 8,7 кв. м, 1/2 частину вимощень, 1/2 частину огорож, загальною інвентаризаційною вартістю 78 801 грн, що відповідає 51/100 частині і на 1/100 частину більше ідеально належної. Ринкова вартість 1/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 за висновком експерта складає 4 054 грн.

При вищевказаному варіанті поділу будинку співвласникам належить виконати наступні будівельні роботи: обладнати дверний отвір в приміщенні 1-5 (веранда) та приміщенні 1-6 (коридор); закласти дверний отвір між приміщеннями 1-5 (веранда) та № 1-6 (коридор), закласти дверний отвір в приміщенні № 1-2 житлова та № 1-4 - житлова. При запропонованому варіанті поділу будинку до складу приміщень, що виділяються, входять житлові і підсобні приміщення.

У висновку експерта також зазначено, що при запропонованому варіанті розподілу житлового будинку співвласники мають самостійно організувати санвузли, кухню та виконати окремий розподіл інженерних комунікацій (каналізації, водопостачання, опалення та електропостачання).

Пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року за № 572 (572-92-п) (далі - Правила), передбачено, що власник (наймач, орендар) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Згідно пункту 4 Правил власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Положеннями пункту 1.4. Правил утримання будинку та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) (далі Правила № 76), передбачено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства; до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Пункті 1.4.4 Правил № 76 заборонено переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих, нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту.

При поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення до матеріалів справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають наданню висновки й інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Таким чином, розводка електропроводки; обладнання опалюваного пристрою; обладнання водопостачання та водовідведення є встановленням нових інженерних систем, що в свою чергу відноситься до переобладнання та перепланування, яке передбачає отримання відповідних дозволів компетентних органів.

Отримання документів, які дають право на виконання такого виду робіт, є питанням способу та порядку виконання судового рішення, а тому доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 позбавлено електро-, водо-, газопостачання, опалення, каналізації та телефонного зв`язку, є безпідставними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 205/7623/16-ц (провадження № 61-5145св19).

При розподілі будинку і земельної ділянки експерт не приймала до уваги наявні самочинні будівлі і споруди: літню кухню літ."Е", сарай літ."В" і тамбур літ."б", на які свідоцтво про право на спадщину не видавалось, вартість цих споруд не включена в загальну вартість домоволодіння. Також вказані споруди не були враховані і судом при розподілі, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що експерт приховав значну вартість самочинної літньої кухні в інтересах позивачки.

Відповідно до частини частини четвертої статті 120 ЗК при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження будівлі та споруди.

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд виходив з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, відсутності порядку користування ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого в установленому законом порядку і установлює порядок користування ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника в нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У висновку земельно-технічної експертизи експерт запропонував один варіант порядку користування земельною ділянкою між співвласниками жилого будинку у відповідності до їхніх ідеальних часток - кожному 1/2 частина, що відповідає площі ділянки 0,265 га кожному співвласнику. Запропонований варіант передбачає організацію відокремленого входу (в`їзду) на ділянку кожного співвласника і забезпечує безперешкодне користування і обслуговування належної співвласнику частини будинку і господарських споруд.

ОСОБА_1 із запропонованим варіантом поділу майна не згодна, але не надала будь-яких доказів щодо наявності інших варіантів розподілу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів щодо наявності інших варіантів розподілумайна, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

В частині поділу будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою суди вирішили спір із правильним застосуванням норм матеріального права на підставі належно оцінених доказів, наданих сторонами. В цій частині підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Щодо вирішення позову ОСОБА_3 .

За змістом статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Повно та всебічно дослідивши обставини, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами процесуального закону, суди дійшли висновку щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_3 про усунення сестри від спадкування. ОСОБА_1 не було надано належні і допустимі докази того, що на момент укладання заповіту ОСОБА_6 була недієздатною особою або що на момент укладення заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не могла ними керувати. Судом встановлено і визнано сторонами, що ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 отримала ІНФОРМАЦІЯ_1, що ОСОБА_1 в 2011 році зверталась до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним і позов залишено без розгляду.

З огляду на викладене, правомірність отримання ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 не спростовано, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суд безпідставно поклав на неї судові витрати, оскільки експертизу має оплачувати замовник, а в іншій частині судових витрат суд мав покласти їх на позивача, яка зловживала своїми процесуальними правами.

Такі доводи є безпідставними, оскільки за змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просила стягнути з відповідача понесені судові витрати, що пов`язані з розглядом даної справи: витрати на виконання експертизи в сумі 6 500 грн, витрати на виконання робіт з геодезичного вишукування в сумі 4 тис. грн, витрати зі сплати послуг КП "БТІ" в сумі 452 грн 54 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 500 грн. Вказані витрати позивач підтвердила відповідними квитанціями, актом виконаних робіт та рахунком-фактурою. Жодна із сторін не звільнена від сплати судових витрат.

Суд першої інстанції визначив порівну розподілити між сторонами у справі витрати на проведення експертних робіт, робіт з геодезичного вишукування, оскільки дане рішення є підставою для внесення змін до правовстановлюючих документів сторін на нерухоме майно, та стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в розмірі: 1299,43 + {(6500 +4000 ):2}+452,54 +6500 = 14501 грн 97 коп.

Таким чином, судовий збір судом покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом першої інстанції із дотриманням вимог процесуального закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик

' 'p'