Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 303/788016-ц
провадження № 61-17689 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року у складі судді носова В.В. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2018 року у складі суддів Куштана Б.П., Джуги С.Д., Мацунича М.В.,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилюючись в обґрунтування своїх вимог на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі 12 січня 1991 року до 23 грудня 2013 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року у справі № 303/1161/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року скасовано та ухвалено про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4;
Звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 17 червня 2014, і виключено з опису державного виконавця Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Зазначив, що за період із 2004 року по листопад 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також придбали на праві спільної сумісної власності п`ять торгівельних павільйонів за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, які розташовані у приміщенні залу НОМЕР_6 (відділу промислових товарів) Центрального торгівельного комплексу "ГІД" за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Матросова, 15. Указані павільйони позивач оцінив на суму 79 290 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що павільйони, які позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя на праві власності належать Приватному підприємству "ГІД-Н" (Далі - ПП "ГІД-Н".)
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2018 року, у якій скаржник просить судові рішення скасувати, справ направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допит свідків. Також зазначив, що судом не надано оцінку листу за вих. № 6 від 17 липня 2017 року ПП "ГІД-Н", відповідно до якого останній здав в оренду торгівельні площі для розміщення власних павільйонів орендарів. Крім того вказував на те, що судом апеляційної інстанції не повідомлено його про розгляд справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не находив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у сторони перебували у зареєстрованому шлюбі 12 січня 1991 року до 23 грудня 2013 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року у справі № 303/1161/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року скасовано та ухвалено про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4;
Звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 17 червня 2014, і виключено з опису державного виконавця Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Також судами встановлено факт існування між ОСОБА_2 та ТзОВ "ГІД" договірних відносин в частині надання їй в оренду певних торгівельних площ в ТК "ГІД"
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного Кодексу України (Далі - СК України (2947-14) ), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
За частиною 1 статті 316 ЦПК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що відсутні правові підстави для поділу між сторонами зазначених вище павільйонів,, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що вони належали чи належать сторонам.
Доводи скаржника, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про залучення у якості співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та допит їх в якості свідків, оскільки суд обґрунтовано виходив з того, що дані особи не мають жодного відношення до даної справи поділ спільного майна подружжя. Зазначені особи є орендарями торгівельних площ, які орендують торгівельні місця у ПП "ГІД-Н" та жодним чином не можуть підтвердити право власності сторін у справі на павільйони № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, які розташовані у приміщенні залу НОМЕР_6 (відділу промислових товарів) Центрального торгівельного комплексу "ГІД" за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Матросова, 15.
Також колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, що суди не надали належної оцінки листу ПП "ГІД-Н" від 17 липня 2017 року відповідно до якого ПП "ГІД-Н" здані торгівельні площі для розміщення власних павільйонів орендарів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки зазначене жодним чином не підтверджує право власності ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 на павільйони з приводи яких заявлено позов, а термін власний павільйон є синонімом "свій", належний цій особі, що не свідчить про те, що павільйон є об`єктом права власності.
Посилання скаржника, що апеляційним судом належним чином не повідомлено його про розгляд справи, чим порушено його права є безпідставними, оскільки 29 листопада 2017 року, 31 січня 2018 року у судовому засіданні була присутня представник позивача ОСОБА_4, яка в інтересах ОСОБА_1 надавала пояснення та підтримала його апеляційну скаргу.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, тому не заслуговують на увагу, оскільки всім обставинам суд надав належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров