Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 243/6275/16-ц

провадження № 61-42813св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в складі судді:Мірошниченко Л. Є., та постанову Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 рокуОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, земельної ділянки, вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності за законом належить Ѕ частина житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1, а також Ѕ частина земельної ділянки. Право власності зареєстровано в передбаченому законом порядку. Інша Ѕ частина житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та земельної ділянки належить її сестрі відповідачу по справі - ОСОБА_2 . Разом з тим, до теперішнього часу остання не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом та з моменту відкриття спадщини відповідач не їй надає доступу до домоволодіння, яке є спільною власністю.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

вселити ОСОБА_1 в житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

провести поділ житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а також земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі житлові приміщення в житловому будинку літ. А-1, а саме: приміщення № 4 площею 8,9 кв. м, № 5 площею 5,8 кв. м, № 6 площею 10,8 кв. м., № 7 площею 3,1 кв. м, а також: убиральня літ. "Д", сарай літ. "Ж", 1/2 частину огорожі № 1, 1/2 частину колодязя питного № 2, всього будівель і споруд на суму 133 843,50 грн, що складає 45/100 реальних часток від всього домоволодіння, стягнувши з відповідача на свою користь різницю між вартістю ідеальних часток поділу домоволодіння у сумі 23 379 грн;

виділити в натурі 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 за варіантом № 3 графічно відображеного в додатку № 7 до судової будівельно-технічної експертизи;

стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_1 в житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Проведено поділ житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а також земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином: виділено ОСОБА_1 в натурі житлові приміщення в житловому будинку літ. А-1, а саме: приміщення № 4 площею 8,9 кв. м, № 5 площею 5,8 кв. м, № 6 площею 10,8 кв. м., № 7 площею 3,1 кв. м, а також: убиральня літ. "Д", сарай літ. "Ж", 1/2 частину огорожі № 1, 1/2 частину колодязя питного № 2, всього будівель і споруд на суму 133 843,50 грн, що складає 45/100 реальних часток від всього домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю ідеальних часток поділу домоволодіння у сумі 23 379 грн.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 за варіантом № 3 графічно відображеного в додатку №7 до судової будівельно-технічної експертизи, а саме: для частини земельної ділянки, площею 172 кв. м: від точки, розташованої на огорожі по АДРЕСА_3 на відстані 1,5 м від огорожі з домоволодінням АДРЕСА_3 вглиб ділянки на 3 м; далі 5,5 м під прямим кутом в сторону домоволодіння АДРЕСА_4 ; далі 13,0 м, під прямим кутом вглиб земельної ділянки; далі 2,8 м. під прямим кутом в сторону домоволодіння АДРЕСА_4 ; далі 7,0 м вглиб земельної ділянки до перетину з торцевою огорожею на відстані 11 м від домоволодіння АДРЕСА_3 та 12,43 м від домоволодіння АДРЕСА_4 ; для частини земельної ділянки, площею 72 кв. м: від точки розташованої на огорожі по АДРЕСА_3 на відстані 8,0 м . від огорожі з домоволодінням АДРЕСА_4 вглиб ділянки на 3,7 м; далі 5,2 м продовження, вздовж внутрішньої стіни житлового будинку літ. А-1 між приміщеннями № 6, № 7 та № 8, № 9; далі 5,72 м під прямим кутом вздовж внутрішньої стіни житлового будинку літ. А-1 між приміщеннями № 7, № 4 та № 3; далі 1 м, продовження в сторону земельної ділянки АДРЕСА_4 до перетину з огорожею домоволодіння АДРЕСА_4 на відстані 9,0 м від АДРЕСА_3 та 13,07 м від торцевої огорожі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 29 червня 2016 року, виданого державним нотаріусом Першої Слов`янської державної нотаріальної контори спадкоємцями майна громадянки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 Спадщина складається з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0488 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки видані ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки не видані. Оскільки позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтва право на спадщину, то відповідно у неї виникло право на 1/2 частку спадкового майна.

При вирішенні питання про поділ житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, суд виходив з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 261-1 від 14 лютого 2017 року і вважав, що найбільш доцільним є поділ житлового будинку літ. А-1 та господарських будівель та споруд (додаток № 6) за варіантом № 3. Дійсна вартість житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 складає 314 445 грн. 1-му співвласнику пропонується: в житловому будинку літ А-1 - приміщення: №1 - площею 2,9 кв.м; № 2 - площею 7,6 кв. м, № 3 площею 24,7 кв. м; № 8 площею 4,9 кв. м; № 9 площею 10,2 кв. м, а також літній душ літ Є; 1/2 частина огорожі № 1 - колодязь питний № 2 замощення № 3. Всього будівель і споруд на суму 180601,50 грн, або 57/100 реальних часток від всього домоволодіння, тобто на 23 379 грн більше, ніж передбачалося на 1/2 ідеальних часток; 2-му співвласнику пропонується: в житловому літ. А-1 приміщення № 4 площею 8,9 кв. м; № 5 площею 5,8 кв. м; № 6 - площею 10,8 кв. м, № 7 - площею 3,1 кв. м, а також убиральня літ Д, сарай літ. Ж, а також 1/2 огорожі № 1, колодязь питний № 2. Всього будівель і споруд на суму 133843,50 грн або 45/100 реальних часток від всього домоволодіння, тобто на 23 379 грн менше, ніж передбачалося на 1/2 ідеальних часток. 1-му співвласнику пропонується земельна ділянка площею 488*1/2 =244 кв. м, в тому числі під будівлями і спорудами; 2-му співвласнику пропонується земельна ділянка загальною площею 488*1/2= 244 кв. м, яка складається з двох - площею 72 кв. м та площею 172 кв. м (172+72=244 кв. м), в тому числі під будівлями і спорудами. Крім того, при поділі земельної ділянки суд вважав, що він є найбільш доцільний, оскільки він не буде обтяжений сервітутом.

Вимоги про вселення та зобов`язання не перешкоджати у користуванні спільним будинком є обґрунтованими, оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, які, зокрема підтверджуються зверненнями позивача до правоохоронних органів щодо усунення перешкод позивачу з боку відповідачів, щодо користування її майном. Відповідач порушує права позивача шляхом перешкоджання їй у користуванні житловим будинком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення апеляційний судом не встановлені. Посилання в апеляційній скарзі на неточності в зазначенні адреси позивача у позовній заяві не є підставною для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги з тих підстав, що підпис позивача у позовній заяві відрізняється від підпису позивача в уточнених позовних заявах (а. с. 4, 136, 191) також не заслуговують на увагу.Позовна заява та уточнення до неї підписані позивачем. У судовому засіданні брав участі її представник адвокат Чередниченко Р. В., якій діяв на підставі ордеру серії ДН від 27 липня 2016 року та договору про надання правової допомоги від 27 липня 2016 року (а. с. 3, 30) та у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 Заперечуючи проти належності підпису позивачу на уточнених позовних заявах відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження цих обставин. Правові підстави для скасування судового рішення з залишенням позову без розгляду, передбачені статтею 377 ЦПК України, апеляційним судом встановлені не були.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та справу направити на новий розгляд.При цьому, посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, на ім`я якої був оформлений спірний житловий будинок. На час смерті матері ОСОБА_1, постійно проживала в Республіці Білорусь і за усною домовленістю між сторонами батьківська садиба повинна була залишитися ОСОБА_2 тому, що вона весь час проживала з батьками доглядала їх та в 1990 році з чоловіком побудувала прибудову розміром 24,7 квадратних метра, а також постійно утримувала житловий будинок в доброму стані, а ОСОБА_2 повинна була сплатити вартість спадщини.Про те, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не знала поки вона не звернулась до суду з позовом про поділ будинку.

Вказує, що при розгляді справи порушені майнові права відповідача. При підготовчому розгляді справи не було роз`яснено права відповідачу, а зокрема право на звернення із зустрічним позовом. Судом необґрунтовано включена до спадкового майна частина житлового будинку, яку побудували ОСОБА_2 з чоловіком. Уточнена заява від імені ОСОБА_1 підписана невідомою особою, тобто місцевий суд повинен був повернути цю уточнену позовну заяву, але він прийняв її до розгляду, ухвалив по цій заяві рішення. Судові рішення повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд, оскільки в такому разі ОСОБА_2 матиме можливість захистити свої майнові права шляхом звернення до суду з зустрічним позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1, та визнання права власності на частину житлового будинку.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

Спадкоємцями ОСОБА_4 за законом є її дочки: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

Спадщина складається з права власності на житловий будинок та на земельну ділянку, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0488 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

29 червня 2016 року видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 не видані.

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 вказано, що "відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину".

Тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України (435-15) , які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що "у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок".

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що "виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно".

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог про поділ будинку та земельної ділянки суди, не з`ясували чи може бути кожному із співвласників виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або чи є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності; не вернули увагу, що якщо в результаті поділу співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що "відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками".

Встановивши, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку та земельної ділянки, а відповідач чинить їй перешкоди у здійсненні права спільної власності на будинок та земельну ділянку, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову в частині вселення ОСОБА_1 в житловий будинок та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права спільної власності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення в частині позовних вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені рішення в іншій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати в частині позовних вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині оскаржені рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки скасувати.

Передати справу № 352/243/15-ц в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук