розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у складі судді Кізюн Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 грудня 1997 року вона працювала на посаді керівника підготовчої групи бального танцю в Центрі культури та мистецтв Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". 17 серпня 2017 року її звільнено з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Трудову книжку та копію наказу про звільнення вона отримала 22 серпня 2017 року. Зазначала, що її звільнення є незаконним, оскільки в наказі про звільнення не зазначено підставою її звільнення наказ про скорочення посади або змінений штатний розпис, що, на думку позивача, свідчить про відсутність зміни в організації виробництва і праці відповідача. Також зазначала, що про наступне вивільнення за 2 місяці її письмово не попереджали, а наказ про звільнення підписано не уповноваженою на це особою.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 05 липня 2017 року № 2324-Г про звільнення та поновити її на посаді.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників, а позивач попереджалася за два місяці про наступне вивільнення та відмовилася від переведення на іншу роботуна тому ж підприємстві, нею не наведено обставин щодо наявності переважного права на залишення на роботі, наказ про звільнення позивача з роботи підписано уповноваженою особою, а тому вважав, що звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів скарги. Вважає судові рішення судів попередніх інстанції законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Зазначає, що усі доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій та їм була надана належна правова оцінка.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що наказом від 15 січня 1998 року № 33-г ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду керівника підготовчої групи бального танцю в Центрі культури та мистецтв Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" з 15 грудня 1997 року.

Наказом Національного Технічного Університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" "Про скорочення штату працівників по Центру культури та мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського" від 07 червня 2017 року № 7-43 посаду керівника ансамблю бального танцю було скорочено з 07 серпня 2017 року.

Згідно з актом від 08 червня 2017 року, керівнику Народного ансамблю бального танцю "Стиль" Центру культури та мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись із наказом від 07 червня 2017 року 7-43 про скорочення штату працівників по Центру культури та мистецтв ім. Ігоря Сікорського, але вона відмовилась.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2017 року, поданої ректору НТУУ "КПІ ім. Сікорського" вбачається, що 08 червня 2017 року їй було повідомлено про звільнення у зв`язку зі скороченням посади.

Згідно з даних повідомлення вбачається, що відповідачем було запропоновано позивачу ознайомитися з вакансіями, які були в наявності на 20 червня 2017 року та остання на повідомленні зазначила, що посади не відповідають її кваліфікації та оклад значно нижчий за її попередній.

Згідно з даними протоколу 5-17 засідання президії профкому від 23 червня 2017 року профкомом співробітників було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади, яку вона займає.

Наказом від 05 липня 2017 року № 2324-г "Про звільнення" ОСОБА_1, керівника ансамблю бального танцю Центру культури та мистецтв Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", звільнено з посади згідно пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників з 17 серпня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця. Позивача було завчасно попереджено про наступне звільнення, запропоновано вакантні посади, які існували на момент звільнення, від яких позивач відмовилась. Позивач не довела, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.