розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі судді Ковальчук Н.М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В 1996 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивований тим, що 16 липня 1995 року було укладено шлюб між позивачем та відповідачем та зареєстровано у Старорафалівській сільській раді, Володимирецького району Рівненської області. Проте, з жовтня 1995 року вона з відповідачем не проживає, не підтримує шлюбні відносини, окремо ведуть господарство, миритися не бажають, відповідач проживає з іншою жінкою у звязку з чим просила її позовні вимоги задовольнити та розірвати шлюб, укладений 16 липня 1995 року між нею та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 1996 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 16 липня 1995 року у Старорафалівській сільській раді, Володимирецького району Рівненської області, за № 4 актового запису - розірвано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з жовтня 1995 року сторони не проживають разом, шлюбні відносини не підтримують, окремо ведуть господарства, миритися не бажають, відповідач проживає з іншою жінкою, а тому з підстав положень статей 38- 40 Кодексу про шлюб та сім`ю України, позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

15 січня 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 1996 року.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, оскільки про оскаржуване рішення йому стало відомо лише 04 січня 2019 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався положеннями частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2019 року та витребувано справу № 2-70/96 з Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь від Кузнецовського міського суду Рівненської області, що дана цивільна справа знищена, відповідно до підпункту 1.1, пункту 3.1. "Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання" затвердженого наказом ДСА України від 07 грудня 2017 року № 1087, а також районним судом надіслано завірену копію рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 1996 року.

У вересні 2019 року Рівненський апеляційний суд надіслав матеріали апеляційного провадження №22-ц/4815/324/19 до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було установлено дійсні мотиви розлучення, зясувати фактичні взаємини подружжя і зобов`язаний був вжити всі заходи для їх примирення.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, розглянув справу без його участі та належним чином не повідомив, чим позбавив його права на своєчасне оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 1995 рокузареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Старорафалівській сільській раді, Володимирецького району Рівненської області, актовий запис № 4.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 1996 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 16 липня 1995 року у Старорафалівській сільській раді, Володимирецького району Рівненської області, за актовим записом № 4.- розірвано.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 1996 року - 15 січня 2019 року.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки про оскаржуване рішення йому стало відомо лише 04 січня 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 була подана 15 січня 2019 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України (1618-15) у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, або якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; або пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Принцип правової визначеності- загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

15 січня 2019 року (через 23 роки після ухвалення оскаржуваного рішення суду) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарженні.

ОСОБА_2 не було долучено до апеляційної скарги доказів на підтвердження обставин визначених п. 1, п.2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

На спростування доводів заяви про поновлення строку, апеляційний суд вказав, що наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки апеляційна скарга подана майже через 23 роки після ухвалення оскаржувного судового рішення, а заявником не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу в строк передбачений законом.

А тому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд обґрунтованого керувався положеннями частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, тому судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Крім того, треба зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційної інстанцій- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2019 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.