Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 755/9713/15-ц

провадження № 61-41983св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, П?ятнадцята Київська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 27 жовтня 2017 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Поливач Л. Д., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Позовна заява мотивована тим, що двоюрідна сестра позивачки - ОСОБА_4, яка була дружиною ОСОБА_5, з грудня 1972 року була призначена опікуном позивачки і з цього часу вони усі проживали однією сім`єю як мати, батько та вона як їх донька. 17 жовтня 1984 року їх сім`ї було надано квартиру

АДРЕСА_1, яка 10 березня 1999 року була приватизована ними у рівних частках. Після смерті опікуна 09 липня 2012 року позивачка залишилася проживати разом з ОСОБА_5, між ними були добрі стосунки, вони мали спільний побут, вели спільне господарство, він вважав її своєю донькою, й ще раніше - 18 липня 1990 року вона навіть змінила своє прізвище на " ОСОБА_3 " та мала це прізвище до свого одруження 16 серпня 1997 року з ОСОБА_7 ОСОБА_5 мав похилий вік та тяжко хворів, а вона доглядала його та піклувалася ним до його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер і позивач його поховала. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому 1/3 частину квартири. Від попередніх шлюбів спадкодавець мав двох дітей: сина ОСОБА_8 та доньку ОСОБА_9, які проживають у Росії та позашлюбну доньку ОСОБА_2, які є спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги за законом. Остання звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа. Син померлого ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини не звертався, а донька ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщини на користь позивачки.

ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю з

ОСОБА_5 понад п`ять років до часу відкриття спадщини та визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із недоведеності належними доказами перебування спадкодавця у безпорадному стані та проживання позивачки разом із спадкодавцем однією сім?єю після реєстрації нею шлюбу з ОСОБА_7

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_12, до яких приєдналася

ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника

ОСОБА_12, до яких приєдналася ОСОБА_3, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 не може свідчити про відсутність сімейних відносин між позивачем та спадкодавцем, та не позбавляє позивача права на спадкування за законом у четвертій черзі. Факт проживання позивача разом із спадкодавцем підтверджується матеріалами справи та показами свідків, яким судами попередніх інстанцій надана неналежна оцінка. Суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення третьої особи - ОСОБА_3 .

Щодо заяви про приєднання до касаційної скарги

05 грудня 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 підтримує аргументи, наведені у касаційній скарзі. На засіданні суду, яке відбулося 02 вересня 2015 року,

ОСОБА_3 висловлювала свою позицію про підтримку позову ОСОБА_1 та особисто надала письмові пояснення по справі. Судом першої інстанції було проігноровано процесуальні права заявника протягом всього терміну розгляду справи, а саме суд першої інстанції не повідомляв заявника належним чином про заплановані засідання.

Доводи інших учасників справи

29 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року залишити без змін.

13 березня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив на заяву ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва

від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

У листопаді 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року прийнято заяву

ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скаргиОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року в справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-41983св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва

від 05 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ,

від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ,

від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції на адресу

ОСОБА_3 кореспонденції про розгляд справи, який відбувся 27 жовтня 2017 року не направлялося.

Тобто, ОСОБА_3 не було взагалі повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз змісту заяви ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги

ОСОБА_1, свідчить, що в заяві вказувалося про розгляд справи судом першої інстанції у відсутність третьої особи - ОСОБА_3 .

Проте суд апеляційної інстанції на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України увагу не звернув.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_3, дають підстави для висновку про те, що постанова Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_3,задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року скасувати.

Справу № 755/9713/15-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.