розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року у складі головуючого судді Нікандрової С. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі - Василівський РВДВС ГУЮ у Запорізькій області), про захист права солідарного боржника на зворотну вимогу (регрес).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, під час якого останній відповідно до кредитного договору від 22 лютого 2006 року № 12-433/02-01, укладеного

між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та ОСОБА_2, отримав кредит у розмірі 310 000,00 грн, який ними був спільно витрачений на придбання жилого будинку АДРЕСА_1 .

На забезпечення належного виконання зобов`язань боржника між

ОСОБА_1 та банком було укладеного договір поруки від 22 лютого

2006 року № 12/350/03-03.

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року з неї та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 373 838,78 грн, витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 375 658,78 грн.

На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи, за якими Василівським РВДВС ГУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження.

17 грудня 2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за договором про відступлення права вимоги та договором про передачу прав за договорами забезпечення відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") право вимоги за договорами кредиту та поруки від 22 лютого 2006 року, на підставі чого ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня

2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТОВ "Кредитні ініціативи".

Посилаючись на те, що станом на 11 грудня 2017 року вона в повному обсязі виконала заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року, сплативши на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість у розмірі 375 658,78 грн шляхом перерахування зазначеної суми коштів через банківську установу на депозитний рахунок Василівського РВДВС ГУЮ у Запорізькій області, після чого державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням солідарним боржником у повному обсязі судового рішення та повернуто виконавчий лист до суду першої інстанції, ОСОБА_1 відповідно до статті 544 ЦК України просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь Ѕ частину заборгованості, яка нею була сплачена в повному обсязі в сумі 187 829,39 грн та встановити спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перехід прав кредитора поручителю внаслідок виконання останнім обов`язку боржника відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України є одним з видів суброгації. За суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах.

При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Таким чином захист прав позивача має відбуватися шляхом суброгації, а не регресу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції,

який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи

та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано всі обставини справи, надана неправильна оцінка наявним у справі доказам, унаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 544 ЦК України та безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав, що правовідносини сторін регулюються вимогами статей 512, 556 ЦК України

Зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 22 лютого 2006 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 12-433/02-01, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 310 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 22 лютого 2006 року № 12/350/03-03.

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 373 838,78 грн, витрати, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 375 658,78 грн.

На виконання вказаного рішення 01 квітня 2011 року видано виконавчі листи № 2-156, за якими Василівським РВДВС ГУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження.

17 грудня 2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за договором про відступлення права вимоги та договором про передачу прав за договорами забезпечення відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги за договорами кредиту та поруки від 22 лютого 2006 року, на підставі чого ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТОВ "Кредитні ініціативи".

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 у повному обсязі виконала заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року, сплативши на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість у розмірі 375 658,78 грн, шляхом перерахування зазначеної суми коштів через банківську установу на депозитний рахунок Василівського РВДВС ГУЮ у Запорізькій області.

Постановою державного виконавця Василівського РВДВС ГУЮ у Запорізькій області від 19 грудня 2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-156, виданого 01 квітня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України (1618-15) ), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних

на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Суд не обмежений доводами

та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За договором поруки відповідно до статей 553, 544 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У справі за позовом кредитора до боржника і поручителів суд не може звільнити когось з цих поручителів від солідарного обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Правовий аналіз частин першої, другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем.

Суди, встановивши, що поручителем у повному обсязі виконано зобов`язання за боржника шляхом сплати на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості у розмірі 375 658,78 грн шляхом перерахування зазначеної суми коштів через банківську установу на депозитний рахунок Василівського РВДВС ГУЮ у Запорізькій області, після чого державним виконавцем винесено постанову

про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням солідарним боржником у повному обсязі, помилково дійшли висновку про відсутність права позивача вимагати стягнення з боржника грошових коштів, сплачених нею.

Вимога поручителя, який повністю виконав обов`язок за боржника на стягнення з останнього частини суми є його правом і не є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Разом з тим, касаційний суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зміни способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, оскільки до поручителя, який виконав грошове зобов`язання зі сплати боргу, переходить таке саме право вимоги у межах сплаченої суми заборгованості, а не право на звернення стягнення на майно боржника.

Посилання позивача на статтю 544 ЦК України, як на підставу позову, не змінює природи підстав її позовних вимог, що випливає із правомірних дій поручителя, який повністю сплатив суму боргу, і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що рішення Василівського районного суду Запорізької області

від 20 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_2 нерухоме майно слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні позовних ОСОБА_1 були належним чином оцінені подані сторонами докази, правильно та повно встановлені обставини справи, але неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 187 829,39 грн.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, то з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову в сумі 1 878 грн 29 коп., за подання апеляційної скарги в розмірі 2 817 грн 44 коп. та за подання касаційної скарги в сумі 3 656 грн 78 коп., а всього в розмірі 8 352 грн 51 коп.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 187 829,39 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 187 829,39 грн.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_2 нерухоме майно залишити без змін.

Головуючий Судді:	М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун