розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ліквідатора державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" - арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області в складі судді Софілканич О. А. від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Бисага Т. Ю., Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., від 12 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури у ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" ліквідатором встановлено, що 04 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 710,68 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ "ГРІН САММЕР", а 09 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 4024 - за ОСОБА_1

19 грудня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право користування вищезазначеними будівлями на строк до 19 грудня 2065 року.

Посилаючись на те, що вищезазначене нерухоме майно належать філії "Воловецький ЛАГ" ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" та без волі останнього вибули з його володіння на підставі підробленого судового рішення, позивач просив суд витребувати його з незаконного володіння ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача передати будівлі за актом приймання-передачі позивачу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" до ОСОБА_1, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності відповідача виникло на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., який ніким не оспорений та на час розгляду справи є чинним. Позивач не надав належних та допустимих доказів свого права на спірні об`єкти майна, а також того, що право власності на спірні нежитлові будівлі у попередніх власників ОСОБА_3 та ТОВ "ГРІН САММЕР" виникло незаконно, на підставі підробленого судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", в особі ліквідатора - Чорній М. В., залишено без задоволення. Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" в особі ліквідатора - Чорній М. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов у даній справі задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій скаржник указував на те, що спірні об`єкти майна належали до державної власності та були зареєстровані за філією позивача - "Воловецьдержспецлісгосп", яке згодом перейменовано на "Воловецький ЛАГ". Під час здійснення ліквідаційної процедури у ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" ліквідатором встановлено, що 04 вересня 2016 року право власності на нежитлові будівлі загальною площею 710,68 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ "ГРІН САММЕР", а 09 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 4024 - за ОСОБА_1 Спірні приміщення належать ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" та вибули з його володіння на підставі неіснуючого судового рішення, що залишено без уваги судами попередніх інстанцій.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 02 червня 2016 року у справі № 907/25/16 визнано банкрутом ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чорнія М. В.

Станом на момент розгляду даної справи за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 710,68 кв.м (адміністративний будинок (літ. А) площею 210,06 кв.м, пилорама стрічкова (літ. К) площею 84,40 кв.м, пилорама РД-63 (літ. М) площею 227,25 кв.м, склад (літ. П) площею 42, 57 кв.м, вбиральні (літ. В) площею 4,50 кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності відповідача виникло на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В.

Позивач указував на те, що згідно інформації, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, 01 липня 2016 року право власності на спірні об`єкти майна зареєстровані за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2015 року у справі № 455/56/15-ц.

15 серпня 2017 року ліквідатор ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" -Чорній М. В., звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із запитом на отримання указаного рішення суду.

Згідно листа Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року в провадженні Самбірського міськрайонного суду Львівської області не було справ, учасником яких є ОСОБА_3 . Рішення у справі № 455/56/15-ц від 28 квітня 2016 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області не приймав і справа за указаним номером у суді відсутня.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єктів нерухомого майна №103349867 від 10 листопада 2017 року за філією "Воловецьдержспецлісгосп" 31 січня 2008 року було зареєстровано право державної власності на адмінбудинок, пилораму стрічкову, пилораму РД-63, цех деревообробки, конюшню, склад, вбиральню, розташовані у АДРЕСА_3; підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 24 січня 2008 року.

На підставі наказу ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" № 74 від 31 серпня 2012 року "Про приведення у відповідність положень про філії державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" філію "Воловецьдержспецлісгосп" перейменовано у Воловецьке лісове агропромислове господарство ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи ліквідатору ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" -Чорнію М. В., у позові про витребування майна з незаконного володіння відповідача, виходили з того, що позивач не надав доказів права власності на це майно.

Із такими висновками повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України (1618-15) , як в редакції станом на момент розгляду справи судом першої інстанцій, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позову у випадку недоведеності заперечень проти позову.

Позивач зазначав, що спірне майно є майном державної власності та з 31 січня 2008 року було зареєстровано за його філією "Воловецький ЛАГ".

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єктів нерухомого майна №103349867 від 10 листопада 2017 року за філією "Воловецьдержспецлісгосп", яка згодом перейменована на "Воловецький ЛАГ", 31 січня 2008 року зареєстровано спірне майно. Форма власності на це майно - державна власність.

Тобто, у даній справі позивач при зверненні до суду надав докази, які вважав необхідними для правильного вирішення даної справи.

Відповідачем не спростовано обставин, викладених у позовній заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року, яка покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу передбачала, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Зокрема, суд повинен роз`яснити сторонам їх право надавати докази та/або заявляти клопотання для з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо прав державного підприємства на майно, яке зареєстровано за його відповідною філією.

Однак, обмежившись висновком про те, що позивачем не доведено факту передачі спірного майна до оперативного відання з філії до державного підприємства чи навпаки, за відсутності інших доказів, які б спростовували обставини, викладені в позові, суди попередніх інстанції допустили неповноту у встановлені дійсних обставин справи.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про те, що майно вибуло з державної власності на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2015 року у справі № 455/56/15-ц та не перевірили належним чином такі доводи у взаємозв`язку із інформацією указаного суду про те, що рішення у справі № 455/56/15-ц від 28 квітня 2016 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області не ухвалював і справа за указаним номером у суді відсутня.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

Відповідно вимог частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ліквідатора державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" - арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича, задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.