розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року, ухвалене в складі судді Поліщук Т. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "ХТМ") про визнання протиправними дії з нарахування платежів за послуги централізованого опалення з початку опалювального сезону 2016-2017 років у зв`язку з фактичною відсутністю послуг.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що із 2004 року він мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи із 2004 року він сплачував платежі за послуги централізованого опалення в розмірах, які нараховувались попереднім мешканцям, але договір з КП "ХТМ" не укладав.

Із 2013 року, коли тарифи за надання послуг почали суттєво зростати, він неодноразово звертався до Московської філії КП "ХТМ" з проханням надати калькуляцію розрахунків тарифів за надання послуг централізованого теплопостачання, але відповіді не отримував.

Вказував, що після отримання рахунку за послуги з теплопостачання за липень 2016 року дізнався, що вартість послуги з опалення становить

32, 14 грн за 1 кв. м квартири, тобто щомісячний платіж за опалення його квартири буде складати 1 509, 38 грн.

Враховуючи нові тарифи 08 вересня 2016 року, він звернувся із заявою до Московської філії КП "ХТМ", в якій повідомив, що послуга із теплопостачання йому не потрібна, тому він відмовляється від надання послуг централізованого опалення, просив відключити квартиру від системи централізованого опалення будинку та демонтувати радіаторні батареї в квартирі. Одночасно попередив КП "ХТМ", що у разі не відключення його від мережі працівниками комунального підприємства, він це зробить самостійно. Начальником Московської філії КП "ХТМ" йому відмовлено у відключенні квартири від системи теплопостачання.

11 жовтня 2016 року він був вимушений самостійно відключити квартиру від системи централізованого опалення будинку і самостійно здійснити демонтаж радіаторів, на які подавався теплоносій (гаряча вода), про що в своїй заяві від 18 жовтня 2016 року повідомив начальника

Московської філії КП "ХТМ". Зазначав, що при проведенні демонтажних робіт ним було збережено систему опалення для надання послуг з опалення його сусідам і просив направити до нього комісію Московської філії КП "ХТМ" для опломбування заглушок та згонів і складання акта про відключення квартири від системи централізованого опалення.

Незважаючи на його звернення та демонтаж радіаторів, КП "ХТМ" продовжує надсилати квитанції з нарахуванням за послуги з теплопостачання. У зв`язку з чим він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії КП "ХТМ" з нарахування йому платежів за послуги централізованого опалення з початку опалювального сезону 2016-2017 років у зв`язку з фактичною відсутністю послуги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів демонтажу радіаторів та відключення від централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_2 у передбаченому законом порядку, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбаченому законом порядку провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, зокрема, відповідної проектної документації, які б засвідчили факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання, у встановленому законом порядку, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, не врахували доводи та докази наведені в обґрунтовування позовної заяви, зокрема, щодо відсутності необхідності в підготовці проектної документації на від`єднання від внутрішньо домової системи опалення.

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вказує, що колегією суддів порушено вимоги статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) щодо порядку вирішення заяви про відвід судді.

Копію постанови від 08 травня 2018 року він отримав не підписану жодним із суддів, які розглядали апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із застосованими судами попередніх інстанцій нормами матеріального права, вказує, що Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) визначено, що власником внутрішньоквартирних мереж є власник квартири цього будинку, а не постачальник послуг, тому він може розпоряджатися майном в своїй квартирі, у тому числі радіаторами, на власний розсуд, однак суди цього не врахували.

Вважає, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань

від 22 лютого 2017 року та від 14 серпня 2018 року про здійснення огляду доказів за їх місцем знаходження, тобто в його квартирі.

Не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відключення від внутрішньобудинкової системи теплопостачання є самовільним, оскільки попередньо про це ним було повідомлено КП "ХТМ". Стверджує, що будь-які примуси з боку КП "ХТМ" сплачувати за послуги, які йому не надаються, є протиправними та суперечать Конституції України (254к/96-ВР) .

Посилаючись на положення статей Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , статті 3, 627 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України (435-15) ) вказує, що сторони договору є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, а споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг. Оскільки він не укладав з відповідачем ніяких договорів, то не є споживачем послуг з центрального опалення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року від КП "ХТМ" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій просить залишити її без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року, як такі, що є обґрунтованими та законними.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Московського районного суду м. Харкова.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Московської філії КП "ХТМ", в якій повідомив, що відмовляється від отримання послуг централізованого опалення, просить відключити його квартиру від системи централізованого опалення будинку та демонтувати радіаторні батареї в квартирі. Крім того вказав, що у разі, якщо підприємством не буде здійснено відключення, то він це зробить самостійно.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 самостійно здійснив в своїй квартирі демонтаж радіаторів системи централізованого опалення.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснили, що позивач здійснив демонтаж радіаторів у своїй квартирі, і ця обставина на якість опалення в їх квартирах не вплинула.

У заяві від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повідомив начальника Московської філії КП "ХТМ" про те, що 11 жовтня 2016 року самостійно відключив свою квартиру від системи централізованого опалення будинку і здійснив демонтаж радіаторів на які подавався теплоносій. Просив направити до нього комісію Московської філії КП "ХТМ" для опломбування заглушок та згонів і складання акта про відключення квартири від системи централізованого опалення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 листопада 2015 року в справі

Доводи касаційної скарги про те, що Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) власнику квартири надано право розпоряджатися внутрішньоквартирними мережами, зокрема, відключення від мережі, демонтаж радіаторів не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, оскільки є довільним трактуванням заявником норм вказаного Закону. Натомість цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Пунктом 8 частини другої

статті 10 Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що прийняття рішень про відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, належить до повноважень зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Доводи касаційної скарги про відсутність необхідності в підготовці технічної документації для відключення від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення є надуманими та суперечать вимогам Порядку.

Відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотань позивача

від 22 лютого 2017 року та від 14 серпня 2017 року про огляд доказів за їх місцезнаходження на правильність вирішення справи не впливає, а обставини, на які в своїх клопотаннях вказував позивач, встановлені судами за результатами дослідження інших доказів.

Верховний Суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованими викладених у заяві ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року підстав для відводу суддів апеляційного суду Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А. та погоджується із висновками, викладеними в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року, про те, що незгода сторониз процесуальними рішеннямисудді не можебути підставою длявідводу.

Наявна в матеріалах справи постанова Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року підписана всім складом суду, який розглядав справу згідно вимог частини третьої статті 381 ЦПК України.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів або дослідження нових доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того до компетенції касаційного суду не входить прийняття та дослідження нових доказів, про що просив ОСОБА_1 у своєму клопотанні від 15 серпня 2018 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.