розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі судді Палюх Т. Д. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (далі - КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з вересня 2002 року він працював в КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради на посаді начальника автотранспортної дільниці. Наказом директора підприємства від 23 вересня 2016 року № 418 про внесення змін до штатного розкладу підприємства з 01 жовтня 2016 року був затверджений новий штатний розклад, відповідно до якого посада, яку займав позивач, підлягала скороченню.

Наказом від 03 жовтня 2016 року № 430 посаду начальника автотранспортної дільниці було скорочено та зобов`язано інспектора з кадрів попередити позивача про звільнення.

04 жовтня 2016 року позивач отримав повідомлення, яким його попереджено за 2 місяці про його наступне звільнення з займаної посади.

05 грудня 2016 року наказом № 150-к позивача було звільнено з посади начальника автотранспортної дільниці у зв`язку з скороченням штату, на підставі пункту 1 статті 40 КзпП України.

Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, прийнятим з порушеннями вимог чинного законодавства України. Звільнення відбулося без будь - яких змін в організації виробництва, відповідач не надавав не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень до профспілкового комітету КП "Затишне місто" інформацію щодо цих заходів, у протоколі засіданні профспілкового комітету № 41 від 25 листопада 2016 року, який він отримав 01 грудня 2016 року, не вказано про подання власника або уповноваженого органу про надання згоди на його звільнення, рішення про згоду на звільнення профкомом було прийняте без його участі, він надавав свою згоду на переведення на посаду заступника начальника дільниці з благоустрою (з умовою неотримання матеріальних цінностей у підзвіт), що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету № 39 від 21 листопада 2016 року. 01 грудня 2016 року написав заяву про переведення його на посаду менеджера з закупівель, однак отримав відповідь, що ця посада вже не є вакантною.

У зв`язку із викладеним, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника автотранспортної дільниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 333,82 грн за період з 06 грудня 2016 року і до винесення рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивача відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України правомірно було звільнено з посади, його було повідомлено про скорочення в зв`язку із змінами в організації виробництва, він був присутнім на засіданні профспілкового комітету, де вирішувалось питання про його звільнення, тобто процедура звільнення була дотримана. У зв`язку з відмовою у задоволенні вказаних вимог, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У грудні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при розгляді спорів щодо звільнення працівників за частиною першою статті 40 КЗпП України, мають з`ясувати ряд обставин, а саме: яка дійсна причина зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку що право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженого ним органу. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статуту КП "Затишне місто" ПМР, засновником підприємства є територіальна громада міста Павлограда. Уповноваженим органом підприємства є виконавчий комітет Павлоградської міської ради.

В оскаржуваному рішенні суд вказує як обґрунтування законності його звільнення на наказ директора КП "Затишне місто" № 321 від 21 липня 2016 року, наказ № 418 від 23 вересня 2016 року, однак такі накази позивача не стосувалися взагалі. Відповідно до наказу від 23 вересня 2016 року № 418 зазначено, що з 01 жовтня 2016 року затвердити зміни до штатного розкладу керівників в кількості 1 штатних одиниць з фондом оплати 3654,00 грн. Однак такого окладу не було. Підтвердженням є наказ № 321, де визначено перелік посад, які підлягають скороченню і посада, яку він обіймав, там не значиться.

Роботодавець в особі КП "Затишне місто" ПМР, звільнивши позивача за частиною першою статтею 40 КЗпП України, порушив майже усі можливі вимоги, дотримання яких є обов`язковим для правильного та законного звільнення осіб за вказаною статтею, що дає право вимагати поновлення на роботі.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року директор КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради - ОСОБА_2 подав відзив до Верховного Суду, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 185/10447/16-ц надійшли до Верховного Суду та 15 квітня 2020 року передані судді доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судами встановлено, що наказом від 01 липня 2010 року № 3-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КП "Затишне місто" ПМР начальником автотранспортної дільниці за переведенням з КП УЖКГ. 17 січня 2011 року переведений старшим механіком автотранспортної дільниці, 15 вересня 2011 року переведений начальником автотранспортної дільниці.

Рішенням Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 282-8/УІІ від 21 червня 2016 року "Про затвердження результатів конкурсу з визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів" за результатами конкурсу виконавцями послуг з вивезення побутових відходів, які надавало КП "Затишне місто", визначено ТОВ "Еко-Комунтранс" та ТОВ "Даяр".

На підставі вказаного Рішення наказом директора КП "Затишне місто" від 21 липня 2016 року № 321 "Про скорочення штатних одиниць" у зв`язку з виниклою необхідністю істотних змін в організації виробництва та структурі підприємства вирішено провести скорочення 46 штатних одиниць працівників КП "Затишне місто" з додержанням статей 43, 49-2 КЗпП України та виведено з штатного розкладу сезонних робітників в кількості 3,5 штатних одиниць. У зв`язку з проведенням скорочення штатних одиниць інформувати профспілковий комітет КП "Затишне місто", для координації роботи зі скорочення чисельності працівників, створити комісію, засідання якої провести 22 липня 2016 року.

Наказом директора КП "Затишне місто" ПМР від 28 липня 2016 року № 333а "Про внесення змін до штатного розкладу" з 28 липня 2016 року затверджені зміни до штатного розпису в кількості 48,5 штатних одиниць з місячним фондом оплати праці 159 621,49 грн.

Наказом директора КП "Затишне місто" ПМР від 16 вересня 2016 року № 405 "Про впорядкування штатних одиниць" на підставі вищевказаних наказу № 321 від 21 липня 2016 року, рішення ПМР від № 282-8/УІІ від 21 червня 2016 року було доручено начальнику відділу кадрів КП "Затишне місто" Кононенко Т. І. вирішити питання внесення зміни до штатного розкладу відносно посади начальника автотранспортної дільниці.

Наказом директора КП "Затишне місто" ПМР від 23 вересня 2016 року № 418 "Про внесення змін до штатного розкладу підприємства" з 26 вересня 2016 року затверджені зміни до штатного розпису робітників - почасовиків КП "Затишне місто" в кількості 10,25 штатних одиниць, з місячним фондом оплати праці 41 479,72 грн відповідно до додатку 1; з 01 жовтня 2016 року затверджено зміни до штатного розкладу керівників, спеціалістів та службовців КП "Затишне місто" в кількості однієї штатної одиниці з місячним фондом оплати праці 3 654,00 грн відповідно до додатку 2, відповідно до якого підлягає скороченню посада начальника автотранспортної дільниці, яку займав позивач.

Отже доводи касаційної скарги про те, що судами не з`ясовано чи відбулися фактично зміни в організації виробництва і праці необгрунтовані.

Згідно з частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до наказу № 430 від 03 жовтня 2016 року 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 був письмово попереджений про заплановане вивільнення, яке відбудеться 05 грудня 2016 року, при цьому йому було запропоновано переведення на посади: заступника начальника дільниці з благоустрою, інспектора з благоустрою, економіста 1 категорії, менеджера з постачання 2 категорії, а також ряд робочих професій.

У матеріалах справи відсутні докази, що позивач після попередження про заплановане звільнення та ознайомлення з запропонованими посадами погодився на переведення на якусь з них.

Отже, доводи касаційної скарги про допущені відповідачем порушення вимог закону безпідставні.

10 жовтня 2016 року директором підприємства до профспілкового комітету направлено подання про надання згоди на звільнення начальника АТЦ ОСОБА_1 зв`язку зі скороченням штату.

21 листопада 2016 року на засіданні профспілкового комітету КП "Затишне місто" розглядалося подання про надання згоди на звільнення начальника АТЦ ОСОБА_1 з посади начальника автотранспортної дільниці у зв`язку зі скороченням штату. Присутній на засіданні позивач заперечував проти свого звільнення, однак рішення не було прийняте, розгляд відкладено на 25 листопада 2016 року.

25 листопада 2016 року відбулося засідання профспілкового комітету, на якому була надана згода профспілкового комітету на звільнення начальника АТЦ ОСОБА_1 з посади начальника автотранспортної у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, що підтверджується даними протоколу № 41 від 25 листопада 2016 року.

Наказом № 150-к від 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника автотранспортної дільниці, у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, з виплатою вихідної допомоги.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.