Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 361/1789/16-ц

провадження № 61-35051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Петришин Н. М. від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області в складі колегії суддів: Гуля В. В., Савченко С. І., Сліпченко О. І. від 20 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 січня 2014 року позивачу належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, Також на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року позивачу належить ј частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за цією ж адресою. Співвласником іншої Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, є відповідач ОСОБА_2, якій також належить ј частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року. Другому відповідачу, ОСОБА_3 належить Ѕ частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2009 року та додаткового рішення від 23 грудня 2009 року.

Позивач позбавлена можливості вільно володіти користуватися належним їй майном, у зв`язку з тим, що її частка в натурі не виділена і відповідачі чинять їй перешкоди у вільному користуванні власністю, у зв`язку з чим, позивач просила провести розподіл домоволодіння та земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Виділено в натурі Ѕ частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, виділивши у власність ОСОБА_1 частину житлового будинку, яка складається з приміщень 1-4 житлова площа 12,10 кв.м., 1-5 житловою площею 17,60 кв.м., а також надвірні будівлі: погріб "В", вбиральня "в", колодязь "К", огорожа "№6", всього загальною вартістю 31 803 грн, що становить 36/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 153 грн грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння. Зобов`язано ОСОБА_1 провести переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна. Виділено ОСОБА_1 ј частину земельної ділянки, загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 2, а саме виділити земельну ділянку площею 625,0 кв.м., обмежену на схемі (додаток № 4) точками 2,3,12,11,10, лінія поділу житлового будинку "А-1", 9, 8, 7, 6 та земельну ділянку площею 375,0 кв.м., обмежену на схемі точками 12, 22, 23, 11. Припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності є передбаченим законом правом співвласника, тому вимоги є обґрунтованими та враховуючи, що за варіантом розподілу є відступ від ідеальних часток в одиницях площі житлового будинку суд стягнув на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 компенсацію вартості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, виходив із того, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що будинок є старим і поділу в натурі не підлягає, оскільки такий поділ є технічно неможливим. Рішення виконкому Калитянської селищної ради про надання дозволу на перепланування житлового будинку є безпідставним. Експертиза проведена з порушенням законодавства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 361/1789/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року ОСОБА_2 належить ј частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2009 року та додаткового рішення від 23 грудня 2009 року ОСОБА_3 належить Ѕ частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 січня 2014 року ОСОБА_1 належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 .

На підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 належить ј частина земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Із технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого БТІ 01 серпня 2008 року, встановлено, що будинок складається із приміщень: коридор 1-1 (11,20 кв.м.), кладова 1-2 (10,9 кв.м.), кухня 1-3 (14,10 кв.м.), житлова 1-4 (12,10 кв.м.), житлова (17,60 кв.м.), загальна площа будинку становить 65,9 кв.м.

Згідно висновку експерта № 1-15/12 від 15 грудня 2016 року за результатами проведеної судово-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, надано висновок про те, що можливий варіант поділу в натурі житлового будинку № 4, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 з врахуванням того, що сторонам належить по Ѕ та Ѕ ідеальних часток, викладено в дослідницькій частині та зображено в додатку до висновку. Різниця від ідеальних часток сторін в праві власності на домоволодіння відповідно до запропонованого варіанту розподілу становить: для 1-го співвласника Ѕ ідеальних часток 56109-43956= на 12153 грн більше; для 2 співвласника Ѕ ідеальних часток: 43956-31803= на 12153 грн менше. При пропонованому варіанті розподілу арифметичні (фактичні) частки співвласників складуть: перший співвласник - 64%; другий співвласник - 36%.

Рішенням виконавчого комітету Калитянської селищної ради об`єднаної громади від 03 липня 2017 року було надано дозвіл на переобладнання та перепланування житлового будинку.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Із зазначених вище норм ЦК України (435-15) випливає, що кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки і мотиви судів попередніх інстанцій зроблені без урахування норм матеріального права (статей 356, 358 ЦК України), оскільки судами вирішено лише питання про виділ частки в спільному майні ОСОБА_1, не вирішивши при цьому питання щодо виділу спірного майна іншому співвласнику.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Виділивши у власність позивачу частину спірного домоволодіння, суд не зазначив в рішенні яка частка виділяється відповідачу, тим самим не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомості майна, який виділив ОСОБА_2 .

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати: чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на усе спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар тощо.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі за № 6-2925цс15.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, не врахували, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14).

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

' 'p'