Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 263/4289/17

провадження № 61-45206св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне підприємство "Чара", ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року в складі судді Томіліна О. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л .М., Зайцевої С. А., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП"Чара", ОСОБА_2, який вході розгляду справи неодноразово уточнювався, в остаточній редакції про визнання безгрошовим договору позики від 02 березня 1999 року, підписаного від імені ПП"ЧАРА" директором ПП "ЧАРА" ОСОБА_2, та ОСОБА_2, розірвання договору позики 02 березня 1999 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у зв'язку з порушенням питання про банкрутство ПП "Чара".

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року залишена без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки відносно ПП " Чара " порушено провадження у справі про банкрутство, спір підлягає розгляду господарським судом, а провадження у справі, відкрите в порядку цивільного судочинства, підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року тапостанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

28 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

Згідно розпорядження від 15 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Антоненко Н. О. зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що порушення судами норми статті 266 ЦПК України призвело до прийняття незаконних рішень і порушення прав позивача. Позов було пред'явлено до двох відповідачів: до фізичної особи ОСОБА_2 та юридичної особи ПП "Чара".

Судом першої інстанції проігноровано вимоги до відповідача ОСОБА_2 та не мотивовано в якій частині рішення суду стосується даного відповідача.

Апеляційним судом не обґрунтовано на якій підставі провадження у справі закрито щодо відповідача ОСОБА_2 .

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Чара" вказувало, що ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити в якій частині рішення стосується кожного з них або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Ухвалюючи судові рішення суди не зазначили в якій частині їх рішення стосується відповідача фізичної особи ОСОБА_2 .

Крім того відповідач зазначав, що підстава, якою керувався суд першої інстанції при постановленні ухвали від 22 червня 2018 року вважається недійсною на час проведення засідання по справі, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року по справі № 905/701/18 скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 17 травня 2018 року про відкриття провадження у справі у справі про банкрутство ПП "Чара".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Засновник ПП "Чара" ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання безгрошовим договору позики від 02 березня 1999 року, укладеного між ПП "Чара", в особі директора підприємства ОСОБА_2, та ОСОБА_2, як приватною особою, і розірвання цього договору позики, посилаючись на те, що грошові кошти в розмірі 1 500 000 грн. за цим договором на розрахунковий рахунок підприємства не надходили.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18 травня 2018 року за номером 51400 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Чара" (номер справи №905/701/18, дата порушення справи про банкрутство 17 травня 2018 року), що унеможливлює розгляд вимог ОСОБА_1 у даній справі окремо від ліквідаційної процедури.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що на час розгляду справи судами, було відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "Чара", а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя, який згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини слід розуміти як здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

04 листопада 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI (5405-17) , що доповнив розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (4212-17) , пунктом 11, згідно з яким положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (4212-17) (зі змінами, внесеними Законом України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (5405-17) ).

Частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, ГПК (1798-12) України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником у такій справі.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18 травня 2018 року за номером 51400 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Чара" (номер справи №905/701/18, дата порушення справи про банкрутство 17 травня 2018 року).

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у березні 2017 року, провадження за яким відкрито 03 травня 2017 року. В судовому засіданні від 22 червня 2018 року встановлено, що постановою господарського суду Донецької області від 17 травня 2018 року у справі №905/701/18 порушена процедура банкрутства ПП "Чара", у зв'язку з чим було закрито провадження у справі.

Таким чином, оскільки провадження у справі було закрито 22 червня 2018 року та постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року вказана ухвала залишена без змін, суд касаційної інстанції не бере до уваги надану ПП "Чара" постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року про скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 17 травня 2018 року у справі № 905/701/18 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Чара", оскільки станом на дату закриття провадження у справі, постанова про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Чара" не була скасована.

Суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Сторони не позбавлені права звернутись до суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розгляд такого спору повинен здійснюватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди порушили норми процесуального права стосовно визначення підсудності даної справи.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко