Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 490/12398/16-ц
провадження № 61-38334св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Миколаївська міська рада, Комунальне підприємство "Таймсет",
третя особа - Управління комунального майна Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюМиколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2018 року у складі судді Черенкової Н. П. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Комунального підприємства "Таймсет" (далі - КП "Таймсет"), третя особа - Управління комунального майна Миколаївської міської ради, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він з 01 червня 2011 року працював на посаді керівника КП "Таймсет" на умовах контракту, строк якого постійно продовжувався. 17 листопада 2015 року була укладена додаткова угода до контракту згідно якої строк його дії продовжено до 01 січня 2019 року. Розпорядженням міського голови від 28 листопада 2016 року дію контракту достроково припинено, а 05 грудня
2016 року новопризначеним керівником КП "Таймсет" на підставі наказу № 63/к його було звільнено з посади на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем не було дотримано процедуру такого звільнення. Також вказував про те, що він будь-яких порушень законодавства України чи обов`язків, передбачених контрактом не допускав.
У зв`язку з викладеним позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Миколаївського міського голови від 28 листопада 2016 року № 264рк про дострокове припинення дії контракту від 01 червня 2011 року; скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді директора КП "Таймсет" з 29 листопада 2
016 року та стягнути з КП "Таймсет" середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2017 року Управління комунального майна Миколаївської міської ради залучено в якості третьої особи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від
11 травня 2018 року,позов задоволено частково.
Скасовано розпорядження Миколаївського міського голови від 28 листопада
2016 року № 264рк про дострокове припинення дії контракту від 01 червня 2011 року, укладеного з керівником КП "Таймсет" ОСОБА_1 та звільнення його з посади керівника комунального підприємства з 28 листопада 2016 року.
Скасовано наказ від 05 грудня 2016 року № 63/к про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КП "Таймсет".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора КП "Таймсет" з
29 листопада 2016 року та допущено негайне виконання рішення суду в цій частині.
Стягнуто з КП "Таймсет" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 599,99 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами неналежного виконання позивачем обов`язків, визначених контрактом, тому в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення. Також відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, оскільки застосовувати дисциплінарні стягнення до керівника підприємства, у тому числі звільняти з посади керівника належить до повноважень міського голови.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня
2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня
2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Укасаційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Зокрема вказують про те, що позивача було звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства України, а міський голова діяв в межах наданих йому повноважень. Вказують, що в матеріалах справи міститься достатньо належних доказів, які свідчать про порушення позивачем умов контракту, та передання майна комунальної власності (кіосків, металевих прилавків тощо) іншим особам з порушенням вимог законодавства. Наголошують на тому, що суди обох інстанцій також залишили поза увагою ту обставину, що Миколаївською міською радою на перевірку виконання умов контракту неодноразово направлялися запити до КП "Таймсет" щодо надання матеріалів для перевірки звітів фінансово-господарської діяльності підприємства та здійснення контролю за використанням комунального майна, однак відповіді були надані позивачем, як керівником цього підприємства не в повному обсязі. На їх думку, на момент прийняття оспорюваного розпорядження у міського голови були наявні всі правові підстави для дострокового припинення контракту з керівником КП "Таймсет", однак вказані обставини не були належним чином розглянуті та враховані судами в оскаржуваних рішеннях. Тому на їх думку, з цих підстав оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові. Також вказували на те, що відповідно до положень статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно до повноважень міського голови належить вирішення питання щодо призначення керівників комунальних підприємств, а міський голова є самостійним елементом системи місцевого самоврядування. Вказують, що оскаржуваними судовими рішеннями було скасовано розпорядження Миколаївського міського голови від 28 листопада 2016 року № 264рк, а сам міський голова не був залучений до участі у розгляді цієї справи, то таким чином судами обох інстанцій було прийнято рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 на касаційну скаргу Миколаївської міської ради вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують, а лише зводяться до незгоди з судовими рішеннями. Вказує, що суди обох інстанцій на підставі належних доказів встановили, що він не порушував жодних умов контракту, який з ним було укладено, тому у роботодавця були відсутні правові підстави для його звільнення на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Центрального районного суду м. Миколаєва.
У задоволенні клопотання Миколаївської міської ради про зупинення виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2018 року відмовлено.
У вересні 2018 року справу № 490/12398/16-ц передано до Верховного Суду.
13 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1023/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 червня 2011 року Миколаївська міська рада в особі Миколаївського міського голови уклала контракт з ОСОБА_1, згідно якого він призначається генеральним директором КП "Таймсет" до 01 січня 2014 року
(а. с. 10-16 том 1).
Додатковою угодою від 09 грудня 2013 року термін дії контракту продовжено до
01 січня 2016 року (а. с. 18 том 1).
Додатковою угодою від 17 листопада 2015 року термін контракту продовжено до
01 січня 2019 року (а. с. 17 том 1).
Розпорядженням Миколаївського міського голови від 28 листопада 2016 року
№ 264рк "Про дострокове припинення дії контракту з керівником КП "Таймсет"" припинено достроково дію контракту з керівником КП "Таймсет" від 01 червня
2011 року та звільнено його з посади з 28 листопада 2016 року, у зв`язку з невиконанням пунктів 7.2, 11 контракту, порушення ним Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва від 20 жовтня 2011 року № 10\15, пунктів 5, 6, 25 та підпунктів а, б пункту
26 контракту, пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (а. с. 19 том 1).
Розпорядженням Миколаївського міського голови від 28 листопада 2016 року
№ 265рк "Про призначення керівника КП "Таймсет"" призначено на посаду директора КП "Таймсет" Панкова В. М. з 29 листопада 2016 року (а. с. 20 том 1).
Наказом від 02 грудня 2016 року № 63/к ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі розпорядження міського голови від 28 листопада 2016 року
№ 264рк (а. с. 21 том1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)
, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15)
наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують та є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У пункті 10 частини четвертої статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР)
) визначено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР)
сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Судами було встановлено, що правовою підставою для видачі розпорядження про дострокове припинення дії контракту з позивачем стало подання начальника Управління, згідно якого позивач не в повному обсязі надав відповіді на запити Управління, а саме не надав матеріали для перевірки звітів по фінансово-господарській діяльності та здійснення контролю за використанням комунального майна. Не надав копії договорів, за якими КП "Таймсет" надає у користування суб`єктам господарської діяльності торгівельних місць (прилавки, кіоски), розташованих на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_1 . Зазначені договори укладалися ОСОБА_1 начебто без відповідного дозволу Управління та без узгодження з профільною депутатською комісією міської ради, що є порушенням пунктів 2.1, 2.3, 5.7 Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.
Також судами було встановлено, що згідно пункту 5 контракту, укладеного 01 червня 2011 року між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1, керівник КП "Таймсет" у своїй діяльності підзвітний Виконавчому комітету міської ради, Управлінню з використання та розвитку комунальної власності у межах, встановлених чинним законодавством, Статутом та Контрактом.
Пункт 7.2 контракту передбачає, що керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, забезпечує його діяльність та виконання завдань, у відповідності до діючого законодавства, статуту підприємства та контракту; подає в установленому порядку квартальну та річну звітність, звітність щодо виконання фінансового плану з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності підприємства до управління комунальної власності.
Згідно умов контракту (пункт 11), керівник підприємства щокварталу до 25 числа місяця, що настає за звітним періодом, подає управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради звіт про результати виконання показників, передбачених контрактом за встановленою формою.
З пункту 13 даного контракту вбачається, що підставою для дострокового розірвання договору є порушення Керівником законодавства та умов контракту.
Судами було встановлено, що 12 жовтня та 21 жовтня 2016 року керівником КП "Таймсет" на вимогу Управління були направлені звіти, які надавались протягом 2011-2015 років, про що міститься відмітка про їх отримання посадовою особою виконавчого комітету, а також фінансові звіти про результати господарської діяльності за 9 місяців 2016 року, фінансовий план підприємства за 2015 - 2016 роки, фінансова звітність керівника про результати виконання показників, передбачених контрактом за І півріччя, 9 місяців 2016 року, звіти про виконання фінансового плану за 2015 рік, І квартал, І півріччя і 9 місяців 2016 року.
Також судами було встановлено, що 21, 12, 18 жовтня та 01 листопада 2016 року керівником підприємства на вимогу Управління були направлені інформації про роботу підприємства, щодо фінансового стану та ефективності використання комунального майна.
Встановлені судами обох інстанцій обставини спростовують твердження відповідача про порушення ОСОБА_1 умов пунктів 7.2, 11 контракту, оскільки ні в поданні Управління, ні в оскаржуваному розпорядженні не зазначено, в чому саме полягає неповнота наданої позивачем інформації. Докази про те, що позивачем було порушено правила формування чи подання звіту, або інформація, яка надавалася в них була недостовірною, матеріали справи теж не містять.
Відсутні у справі й докази про порушення позивачем вимог Закону під час надання у користування суб`єктам господарської діяльності торгівельних місць (прилавки, кіоски).
Положенням про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 20 жовтня 2011 року № 10/15, визначено що є об`єктами оренди майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста.
Зокрема таким є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, установ та організацій.
Статутом КП "Таймсет", зареєстрованого Виконавчим комітетом міської ради від
10 квітня 1997 року № 10731, визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є комунальною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
Джерелами формування майна є майно, передане йому органами державного управління, доходи, одержані від фінансово-господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджету (пункти 4.1-4.3 Статуту).
Згідно пункту 5.1.1 Статуту підприємство планує свою діяльність самостійно.
У пункті 6.3 Статуту вказано, що керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, які віднесені до компетенції Органу управління майном.
Згідно Статуту підприємства, воно, окрім іншого, проводить організацію ринків, ярмарок, торговельних майданчиків і надає послуги з надання торгівельних місць.
Рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 963 від 16 грудня 2005 року № 2530 "Про організацію тимчасового торговельного майданчика" КП "Таймсет" було надано дозвіл на організацію торговельних майданчиків на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_1
У відповідності до вимог пунктів 1.13, 1.20 Правил торгівлі на ринках у м. Миколаєві, КП "Таймсет" організовує задовільний стан торговельних місць та укладає письмову угоду про надання послуг по наданню торговельного місця. При цьому, комунальне майно в оренду не передається, та положення про оренду не порушується, типова письмова угода надана.
Рішенням Миколаївської міської ради від 19 квітня 2016 року № 4/50 в продовженні оренди земельної ділянки відмовлено, для передачі позначеної земельної ділянки до комунального майна не призначені відповідні комісії.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суди обох інстанцій з урахуванням наданих сторонами доказів правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку, що оскільки відповідачем не було доведено в судовому порядку законності звільнення позивача із займаної посади, оскільки із встановлених судами обставин не вбачається, яким саме чином позивач порушив умови пунктів 7.2, 11 контракту, тому його звільнення є незаконним.
Зокрема судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що оспорюване розпорядження Миколаївського міського голови про звільнення позивача з роботи не містить обставин дисциплінарного проступку, зокрема, суб`єктивної і об`єктивної сторони проступку, тому вони дійшли правильних висновків, що звільнення позивача з посади керівника КП "Таймсет" було здійснено з порушення вимог трудового законодавства.
Доводи касаційної скарги щодо обставин невиконання позивачем своїх посадових обов`язків за контрактом є неприйнятними, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги стосовно того, що суди в порушення норм матеріального права не залучили до участі у справі голову Миколаївської міської ради, права та інтереси якого порушуються оскаржуваними судовими рішення, оскільки сам міський голова, який прийняв розпорядження про звільнення позивача з посади керівника КП "Таймсет" ні до суду апеляційної інстанції, ні до суду касаційної інстанції із скаргами на вказані судові рішення не звертався.
Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті
6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик