Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 654/255/17-ц
провадження № 61-15725св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Компанія з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі",
відповідачі: ОСОБА_1, Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області,
третя особа - прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого
2018 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року Компанія з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі." (далі - Компанія) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі - Новофедорівська сільська рада), третя особа - прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2005 року між Компанією та Новофедорівською сільською радою було укладено договір безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд. При цьому від її імені цей правочин вчиняв та підписував ОСОБА_1 на підставі довіреності на представництво, виданої нібито Компанією та датованою 30 серпня 2005 року. Однак позивач наголошує на тому, що не уповноважував будь-яку особу (у тому числі й
ОСОБА_1 ) на розпорядження її майном, тим більше на безоплатну передачу цілісного майнового комплексу очисних споруд в комунальну власність. Вказували, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, довіреність від 30 серпня 2005 року на представництво інтересів Компанії на ім`я ОСОБА_1 при здійсненні безоплатної передачі сільській раді очисних споруд визнана недійсною, тому саме з цього часу компанія дізналася про своє порушене право. Звертали увагу на те, що укладення спірної угоди стало можливим завдяки підробці листа Компанії від 17 травня
2005 року про згоду на безкоштовну передачу очисних споруд та рішення Компанії від 30 серпня 2005 року, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи. Зазначає про те, що відповідачі у юридичних відносинах з Компанією не перебували, тому відчуження належного їй майна відбулося поза її волею. Також позивач вважає, що неправомірними діями відповідачів було порушено публічний порядок вчинення угоди, оскільки вони переслідували корисну мету: ОСОБА_1 - отримання на пільгових умовах земельної ділянки на березі моря, а сільська рада - безкоштовного отримання нерухомого майна і доходу від нього. Доказом умислу відповідачів на вчинення незаконної угоди є договір від 04 липня 2006 року про безкоштовну передачу Новофедорівською сільською радою Компанії очисних споруд і акт прийому -передачі від 07 липня 2016року, у яких ОСОБА_1 діяв від імені позивача. Однак, сільська рада Компанію не повідомила про їх існування і продовжувала користуватися цим майном.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсним договір безкоштовної передачі цілісного майнового комплексу - очисних споруд від 06 вересня 2005 року, укладений між нею та Новофедорівською сільською радою у зв`язку з його нікчемністю; скасувати державну реєстрацію права власності Новофедорівської сільської ради на нерухоме майно- очисні споруди; зобов`язати Новофедорівську сільську раду повернути Компанії за актом очисні споруди; стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня
2017 року у задоволенні позову Компанії відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду, про застосування якого відповідачем подано заяву та вважав відсутніми підстави для визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу Компанії задоволено частково, рішення Голопристанського районного суду скасовано, ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову Компанії до ОСОБА_1, Новофедорівської сільської ради, третя особа - прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, про визнання договору недійсним відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, оскільки позовні вимоги Компанії є недоведеними. Зокрема вказано, що Компанія не надала до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний нею договір та акт прийому-передачі майна були укладені її представником на підставі довіреності від 30 серпня 2005 року, яка визнана судом недійсною, як і докази про те, що її рішення від 30 серпня 2005 року про безоплатну передачу очисних споруд є сфальсифікованим. Також вказано про те, що посилання Компанії на обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги про визнання договору нікчемним на підставі положень статті 228 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 і Новофедорівська сільська рада переслідували при укладанні цієї угоди корисливі мотиви, є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Компанії на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого
2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання договору безоплатної передачі очисних споруд недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним оспорюваний договір та визнати за нею право власності на спірні споруди.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання договору безоплатної передачі очисних споруд недійсним є незаконною та обґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції не було належним чином встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних позовних вимог. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано вийшов за межі доводів їх апеляційної скарги, не мотивувавши свої дії. Зазначає про те, що апеляційний суд також в порушення норм процесуального права не здійснив перевірку цієї справи в повному обсязі. Вказує, що судом апеляційної інстанції також необґрунтовано було відмовлено їй у наданні додаткових письмових доказів, та у витребуванні оригіналів документів у Новофедорівської сільської ради, оскільки суди повинні при подачі копії документів вимагати надання й оригіналів таких документів. Також вважає, що апеляційним судом неправильно було застосовано до спірних правовідносин положення статті 228 ЦК України, тому незаконно мотивував своє судове рішення тим, що нею не було доведено тих обставин, що оспорюваний правочин є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок. На думку Компанії, апеляційний суд необґрунтовано у оскаржуваній постанові посилався на судові рішення господарського суду в інших справах, оскільки там цей самий правочин, оспорювався з інших підстав та з іншим складом учасників справи, тому при вирішення цієї справи вони не мали ніякого юридичного значення.
Доводи інших учасників справи
У відзиві заступника прокурора Херсонської області на касаційну скаргу Компанії вказано, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та є такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема вказує, що оспорюючи вказаний правочин, який був укладений між позивачем та Новофедорівською сільською радою, Компанія посягається на суспільні, економічні, соціальні основи держави, а саме намагається незаконно заволодіти комунальною власністю, на утримання та покращення якої з місцевого та державного бюджету за період з 2008 року до 2011 року було здійснено видатків в розмірі 29 544 105,88 грн.
У відзиві Новофедорівської сільської ради на касаційну скаргу Компанії вказано, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди з оскаржуваною постановою та є такими, що не заслуговують на увагу.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Голопристанського районного суду Херсонської області.
У листопаді 2018 року справу № 654/255/17-ц передано до Верховного Суду.
16 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1111/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що дорученням від 07 липня 2005 року засновники Компанії надали гр. ОСОБА_2 робити та виконувати в якості дійсної і законної довіреної особи Компанії всі та будь-які із перерахованих у цьому дорученні дії, зокрема, вести, управляти, виконувати та вирішувати всі ділові питання, які необхідні, чи будь-яким чином стосуються, пов`язані з бізнесом та справами компанії. Строк дії доручення передбачений до 07 липня 2006 року.
30 серпня 2005 року Компанією в особі гр. ОСОБА_2 вирішено передати безоплатно у власність Новофедорівської сільської ради об`єкт нерухомості, а саме: очисні споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та доручити директору дочірнього підприємства "Санаторій "Золота Нива" Компанії гр. ОСОБА_1 здійснити передачу цих об`єктів.
На підставі рішення засновників Компанії від 30 серпня 2005 року, а також рішення Новофедорівської сільської ради від 20 травня 2005 року № 581, згідно з яким рада вирішила про погодження з пропозицією Компанії про безоплатну передачу у власність територіальної громади очисних споруд, а також уповноважила сільського голову на підписання договору про безоплатну їх передачу, 06 вересня 2005 року між Компанією в особі гр. ОСОБА_1, діючого на підставі доручення, викладеного в рішенні засновників Компанії від 30 серпня 2005 року, та довіреності від 30 травня 2005 року, Новофедорівською сільською радою було укладено договір безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
На виконання умов договору від 06 вересня 2005 року, сторонами цього договору
21 квітня 2006 року підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, за яким Компанія передала, а відповідач прийняв очисні споруди у складі: лабораторія літ. "Ф"; котельня літ. "Б"; підсобне приміщення літ. "В"; побутове приміщення літ. "Г"; туалет літ. "Е"; склади літ. "Ж", "З"; КНС літ. "К"№ 1, 2, 3; навіс літ. "М"; хлораторна літ. "Н"; огорожі № 1, №2; ЦОК № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6; пруднонакопичувач № 7; лоток поршаля № 8; пісколовки № 9, № 10; басейн № 11.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.
Позов у справі подано за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у вказаній редакції, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також перегляд справи в касаційній інстанції відбувається за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції від 03 жовтня 2017 року, тому аналізу підлягають як процесуальні норми, що діяли як на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій та на час перегляду справи в касаційній інстанції.
' 'p' ЦПК (1618-15) України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
' 'p' ЦПК (1618-15) України в редакції від 03 жовтня 2017 року у статті 19 визначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
За положеннями статті 1 ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до цього суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України у вказаній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином можна зробити висновок, що як предметна, так і суб`єктна юрисдикція господарських судів є значно обмежена участю у спорі лише юридичних осіб чи ФОП, а предметна - правовідносинами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Суди обох інстанцій встановили, що Компанія звернулася до суду з позовними вимогами про визнання недійсним правочину, який було укладено між нею та Новофедорівською сільською радою, тобто спір виник саме між двома юридичними особами, а предметом вказаного спору є укладений між ними правочин, тому суди помилково вважали, що такі спірні правовідносини підлягають розгляду саме в порядку цивільною юрисдикції, оскільки за предметною юрисдикцією вони підлягають розгляду саме господарським судом.
Зазначення позивачем в позовній заяві фізичної особи ОСОБА_1, як співвідповідача у справі, не впливає на зміну юрисдикції у цій справі, оскільки вказана особа не є стороною оспорюваного договору, а вирішення спірних правовідносин між двома юридичними особами ніяким чином не може впливає на права, обов`язки та інтереси такої особи.
Крім того, як було встановлено судами обох інстанцій Компанія з 2009 року намагається визнати недійсним оспорюваний правочини та неодноразово зверталася до господарських судів з різними позовними вимогами до Новофедорівської сільської ради, де ОСОБА_1 зазначала як третю особу.
Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на вказані норми законодавства уваги не звернув, у зв`язку з чим помилково розглянули вказану справу в порядку цивільної юрисдикції.
З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі. При цьому позивачу слід роз`яснити про його право на судовий захист у встановленому господарським процесуальним законом порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
З огляду на вказане доводи касаційної скарги стосовно встановлення обставин справи не може оцінити суд касаційної інстанції.
На підставі частини четвертої статті 401 ЦПК України суд у попередньому судовому засіданні касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня
2017 року та постанова Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого
2018 рокускасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 255- 256, 400, 401, 402, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня
2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого
2018 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" до ОСОБА_1, Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, третя особа -прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, про визнання договору недійсним, закрити.
Повідомити Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі", що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз`яснити Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі", що у неї наявне право протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик