розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням Сиротникова Р.Є., та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів Кружиліної О.А., Бровченка І.О., Кіся П.В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

З урахуванням уточнень до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Н. Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, на час її народження записи в свідоцтві про народження робилися виключно російською мовою. При оформленні свідоцтва про народження, з невідомих причин, вона була записана як " ОСОБА_5 ", а її батько - " ОСОБА_6 ". Позивач зазначає, що її вірним прізвищем вважалось саме " ОСОБА_7 ", як і зазначено в її свідоцтві про шлюб, коли вона змінила своє прізвище на " ОСОБА_8 ".

Від першого шлюбу у батька позивача був син (рідний брат позивача) - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 брат позивача, ОСОБА_9 та його син - ОСОБА_10, померли.

Після їх смерті відкрилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1, яка належала позивачам на праві спільної часткової власності; коштів, що перебували на банківських рахунках, акції ВАТ "ХТЗ", та які вони (брат та племінник позивача) отримали у спадщину після смерті ОСОБА_11 (їх дружини та матері - відповідно).

Позивач вказувала, що вона є спадкоємцем другої черги після смерті брата та спадкоємцем третьої черги - після смерті племінника.

У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки встановлена розбіжність у написанні її дівочого прізвища та прізвища спадкодавців, в зв`язку з чим їй було рекомендовано звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин.

Позивач зверталась з аналогічною заявою до суду в порядку окремого провадження, яка була залишена без розгляду, оскільки судом встановлено наявність спору про право.

В зв`язку з викладеним позивач остаточно просила суд (том 1, а.с.184-186):

1. встановити факт родинних відносин між ОСОБА_9, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, а саме визнати, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_9 ;

2. визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її брата, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

3. визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4. визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ банківських рахунків № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_3, відкритих в ТВБВ № 10020/0285 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк"; №№9155/1-7609, НОМЕР_15, відкритих в ТВБВ № 10020/02046 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк" в порядку спадкування за законом після смерті власника ОСОБА_9 ;

5. визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ банківських рахунків № № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_3 відкритих в ТВБВ № 10020/0285 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк"; НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, відкритих в ТВБВ № 10020/0327 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк" в порядку спадкування за законом після смерті власника ОСОБА_10 ;

6. визнати за ОСОБА_1 право власності на 15,75 акцій ВАТ "Харківський тракторний завод" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 ;

7. визнати за ОСОБА_1 право власності на 15,75 акцій ВАТ "Харківський тракторний завод" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 ( том 1, а.с.184-186).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_9, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, а саме визнано, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_9 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її брата, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/3 частину грошових коштів, що перебувають на банківських рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_3, відкритих в ТВБВ № 10020/0285 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк", № НОМЕР_13, НОМЕР_12, НОМЕР_10, НОМЕР_11, відкритих в ТВБВ № 10020/0327 м. Харкова філії ХОУ АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із положень 368, 372, 1226, 1258, 1262, 1263, 1266, 1268, 1270, 1273, 1274, 1296, 1299 ЦК України (435-15) та прийшов до висновку про те, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між нею та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 є доведеними та підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню. Також суд вважав, що оскільки ОСОБА_3 своїми заявами відмовилася від прийняття частки спадщини, що належить їй за законом, на користь ОСОБА_2, то частки спадкоємців мають бути розподілені з урахуванням положень статті 1274 ЦК України. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті її брата та племінника на акції ВАТ "Харківський тракторний завод", то суд вважав, що матеріали справи не містять відомостей щодо належності вказаних акцій спадкодавцям на момент відкриття спадщини, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її брата, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року у частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 права власності на 1/3 частину грошових коштів - скасовано та у задоволенні цих вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин, суд апеляційної інстнації виходив з того, що заявником надано достатньо доказів на підтвердження факту родинного зв`язку між нею та померлим ОСОБА_9 та вважає, що при оформленні свідоцтва про народження ОСОБА_13, її прізвище помилково було записано як " ОСОБА_7 ", замість правильного - " ОСОБА_7 ".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки підстави для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій усунені судом, а саме встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є рідними братом та рідною сестрою, тому позивач не позбавлена права отримати свідоцтво про право на спадщину, звернувшись до державного нотаріуса, із відповідною вимогою.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Московського районного суду м. Харкова цивільну справу № 643/12494/16-ц.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року у частині позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ігнорувались письмові докази, а оцінювання доказів та показання свідків трактувались на користь позивача.

Судами було проігноровано факт, що в матеріалах справи відсутні відомості про шлюб ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що вказує на той факт, що ОСОБА_14 був записаний батьком ОСОБА_1 зі слів матері.

Відповідно до архівних довідок в архіві відсутні будь-які відомості щодо батьківства ОСОБА_14 по відношенню до ОСОБА_1 .

Пояснення свідків про достовірність родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 викликають сумнів.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, які проживали разом з ОСОБА_9 в м. Харкові і які б могли пояснити, що ОСОБА_1 не має відношення до ОСОБА_9, як родичка.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 визнала, що до смерті ОСОБА_9 не знала місця знаходження квартири ОСОБА_9 що свідчить про відсутність будь-яких, в тому числі і родинні відносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що основним доказом у встановленні факту родинних відносин є те, що в свідоцтві про народження ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) та в записі про народження ОСОБА_9 їхнім батьком записана одна і та ж людина - ОСОБА_14 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами листопада

Судами встановлено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_9 на праві приватної спільної власності, депозитних вкладів в філіях АТ "Ощадний банк України" № 285 (номера рахунків НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_1; НОМЕР_2), № 327 (номера рахунків НОМЕР_12; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_13) № 246 (номера рахунків НОМЕР_14; НОМЕР_15).

У ОСОБА_9 був син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, який також помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 звернулася до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_9 та рідного племінника ОСОБА_10, проте державним нотаріусом Сукачовим М.О. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, про що була винесена відповідна постанова та запропоновано позивачу звернутися до суду з позовом про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме встановити, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_9 ( том 1, а.с.17).

Постановою державного нотаріуса встановлено, що згідно відомостей з свідоцтва про народження НОМЕР_4, виданого В. Бурлуцьким райбюро ЗАГС Харківської області 02 серпня 1950 року, прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_1, зазначено як " ОСОБА_7 ". Згідно відомостей з свідоцтва про одруження НОМЕР_5, виданого Олександрівською сільською радою Шевченківського району Харківської області 05 березня 1957 року, прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_1, зазначено як " ОСОБА_7 ". Згідно відомостей з свідоцтва про смерть НОМЕР_6, виданого ВДРАЦС по м. Харкову ХМУЮ 29 березня 2016 року, прізвище спадкодавця зазначено як " ОСОБА_7 ".

ОСОБА_1 у порядку окремого провадження зверталася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, яка ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року, була залишена без розгляду у зв`язку з тим, що виник спір про право ( том 1, а.с.19).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що батьком ОСОБА_16 є " ОСОБА_6 " ( том 1, а.с.10).

Із запису про народження № 50 ЗАГСу при В. Бурлуцькій сільській раді В. Бурлуцкього району Купянського округу вбачається, що батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, є " ОСОБА_6 " ( том 1, а.с.13).

Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 вбачається, що шлюб укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_16 ( том 1, а.с.11).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року та постанова Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року оскаржуються тільки в частині позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником надано достатньо доказів на підтвердження факту родинного зв`язку між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_9 та вважає, що при оформленні свідоцтва про народження ОСОБА_13, її прізвище помилково було записано як " ОСОБА_7 ", замість правильного - " ОСОБА_7 ".

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

За приписами статей 10, 60, 212 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 3, 4 статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На момент народження позивачки 1937 року діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року (УССР).

На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15 вересня 1945 року "Про зміну і доповнення Кодексу законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану і цивільного процесуального кодексу УРСР" (1926 року) внесено зміни до статті 2 Кодексу законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану,а саме зазначено що при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже, заповнення графи " Батько " у актовому записі про народження дитини не передбачалося.

Згідно з статті 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану, дитина, що народилася від особи, з якою мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення із зазначеної особи аліментів на утримання дитини.

Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім`ю 1968 року, зокрема статті 53 КпШС УРСР.

Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю (2006-07) УРСР" правила частин другої, третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 570/2797/13-ц.

У даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту родинних відносин її з ОСОБА_9, як рідним братом, тісно пов`язано з наявністю батьківства по відношенню до позивача ОСОБА_1 ОСОБА_14, якого вона вважає своїм батьком, та який є батьком ОСОБА_9 .

Судами встановлено, що із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, вбачається що батьком ОСОБА_16 є " ОСОБА_6 ".

Вказане свідоцтво було видано повторно 02 серпня 1950 року.

Матеріали справи не містять а судами не було встановлено, що мати ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 .

В такому разі, судам необхідно встановити чи перебували батьки ОСОБА_1 на момент її народження у шлюбі та з урахуванням вимог статті 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю (2006-07) УРСР" встановити чи є батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_14 чи є необхідність встановлення такого батьківства у судовому порядку, а згодом чи є братом ОСОБА_1 - ОСОБА_9 .

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено обставини справи, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, взявши до уваги тільки показання свідків, у зв`язку з чим було зроблено передчасні висновки щодо задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 15 грудня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення про задоволення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин були ухвалені передчасно, тому вони підлягають скасуванню у вказаній частині з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 4 ст. 3 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини справи, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог про визнання факту родинних відносин підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід на підставі належних доказів встановити чи перебували батьки ОСОБА_1 на момент її народження у шлюбі та, з урахуванням вимог статті 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю (2006-07) УРСР", встановити чи є батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_14 чи є необхідність встановлення такого батьківства у судовому порядку, а згодом чи є братом ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на підставі належних доказів.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.