Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 347/204/17

провадження № 61-45344св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А.І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у складі судді Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 01 березня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 грудня 2016 року має заборгованість 22 333,22 грн, яка складається з наступного: 1 995,00 грн заборгованість за кредитом, 15 898,54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900,00 грн заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1 039,68 грн штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2012 року в загальному розмірі 22 333,22 грн, а також 1 600,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором від 01 березня 2012 року не виконував, станом на 31 грудня 2016 року має заборгованість 22 333,22 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком, тому слід стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення та з урахуванням відсутності фактів неповідомлення відповідача про розгляд справи, застосувавши положення частини другої статті 358 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст касаційної скарги

03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Кулешір С. О. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи в суді першої інстанції, заявник не був повідомлений належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, у зв`язку з чим він був позбавлений процесуальних прав, як сторона процесу. У матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення про вручення судових повісток з розпискою ОСОБА_1 про їх отримання. Посилання апеляційного суду на супровідний лист, яким направлялось судове рішення є безпідставним, оскільки свідчить лише про направлення копії зазначеного рішення, а не про отримання судового рішення заявником. Також посилання суду апеляційної інстанції на заяву від 14 лютого 2017 року, в якій ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі не відповідають дійсності. Заявник з вказаною заявою до суду першої інстанції не звертався, ознайомився з нею лише під час ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, у вказаній заяві не зазначено номеру справи, учасників справи, предмету позову, судді який розглядає справу, на ній відсутня штампова печатка канцелярії суду про вхідну інформацію з зазначенням дати та реєстраційного номеру, в базі реєстрації вхідної кореспонденції дана заява не значиться. Викладене свідчить про те, що вказана заява не подавалася ОСОБА_1, оскільки вона не надходила до канцелярії Косівського районного суду Івано-Франківської області та заявник не міг її подати під час судового засідання тому, що не був присутній в судовому засіданні.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи та копію судового рішення він не отримував.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2017 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За змістом частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, 53, від 10 березня 2011 року).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт був обізнаний про розгляд даної справи, оскільки в матеріалах справи міститься докази направлення сторонам судових повідомлень, а саме заява ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року, в якій він визнає пред`явлений до нього позов та просить провести розгляд справи за його відсутності. Доказів того, що вказана заява складена та підписана не ОСОБА_1, подана від його імені невідомою особою, немає. Копію рішення суду першої інстанції було направлено 17 лютого 2017 року, про що зазначено в супровідному листі.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, не надав належної оцінки доводам клопотання заявника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не звернув увагу на те, що судові повістки від 08 лютого 2017 року сторонам вручені не були, особистого підпису сторін, зокрема, ОСОБА_1 в розписках немає. Відповідно до супровідного листа Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року сторонам направлено копію рішення суду першої інстанції, однак рекомендованого повідомлення про вручення заявнику поштового відправлення матеріали справи не містять. Крім того, посилання апеляційного суду на заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року є безпідставним, оскільки вона не містить будь-які ознаки її реєстрації в суді першої інстанції, як вхідної кореспонденції, а також немає підтвердження щодо надходження її до суду, тобто судом не встановлено, яким чином вона була направлена або подана (поштою, через приймальню, тощо) та від кого саме вказана заява надійшла до суду. Також, апеляційний суд дійшов помилково висновку про те, що в заяві від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнає позов, оскільки зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 позов не визнає.

Тому, вирішуючи питання про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду слід брати до уваги, що особа, яка не була повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), внаслідок саме цієї обставини не мала можливості знати про ухвалене рішення суду першої інстанції в межах строку на апеляційне оскарження.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив належним чином доводів заявника щодо поважності пропуску ним строку апеляційного оскарження, чим фактично позбавив права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, а судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Висновки з результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржена ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик