розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня 2016 року у складі судді Харченка С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (далі - ТОВ "НВДЦ "Агротех"), реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області (далі - реєстраційна служба) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі державного акту на право власності на землю серії ХР № 112338 від 27 квітня 2004 року йому належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,6912 га

з кадастровим номером 6320884500:02:002:0089, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

30 липня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКЗ-Інвест" (далі - ТОВ "БКЗ-Інвест") укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області 17 серпня 2012 року за № 632088454000711.

У грудні 2014 року він дізнався, що від його імені укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "НВДЦ "Агротех" строком на 10 років.

Згідно з матеріалами реєстраційної справи про реєстрацію речових прав на його земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки, укладений з ТОВ "НВДЦ "Агротех", від його імені підписано ОСОБА_4, який здійснив його підписання на підставі довіреності, не маючи на це право.

Вказана довіреність оформлена 26 вересня 2013 року в приміщенні школи села Мерло, де видавалась орендна плата представниками ТОВ "БКЗ-Інвест".

При здійсненні видачі орендної плати представник ТОВ "БКЗ-Інвест" повідомив, що необхідно здійснити реєстрацію права власності та права оренди в реєстрі прав на нерухоме майно земельних ділянок, які знаходяться в оренді на підставі договорів оренди з ТОВ "БКЗ-Інвест", але це повинен здійснити або власник земельної ділянки, або представник за довіреністю, і запропонував підписати довіреності, які були оформлені в той же день.

Вказав, що права на укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "НВДЦ "Агротех" він за цією довіреністю не надавав; з ним не обговорювалися умови, на яких має укладатися договір.

Вважав, що зазначені в довіреності повноваження щодо підписання договорів та угод про розірвання, не надають повноважень на розпорядження його майном, тому за цією довіреністю представник не мав права укладати договір оренди земельної ділянки з ТОВ "НВДЦ "Агротех".

Крім того, ним не було подальшого схвалення дій представника щодо укладення спірного договору, він не отримував орендну плату від відповідача. Зокрема, відповідач не мав правових підстав видавати йому орендну плату за 2013 рік, оскільки не був орендарем, договір від його імені був укладений 29 січня

2014 року. Він отримав орендну плату в 2013 році від ТОВ "БКЗ-Інвест". Надана копія видаткового касового ордеру про нібито отриману ним орендну плату від відповідача, датована 25 вересня 2013 року, не відповідає дійсності, а підпис про отримання поставлено не ним, а іншою особою. Він також не отримував орендну плату за 2015 рік.

Станом на 23 жовтня 2015 року відповідач як орендар не здійснював перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за нього, та не подавав звітність про перерахування податку, як того вимагає чинне законодавство.

У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 29 січня 2014 року № 21-57, укладений між ним та ТОВ "НВДЦ "Агротех" щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 3,6912 га, кадастровий номер 6320884500:02:002:0089, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- скасувати рішення реєстраційної служби про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 29 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "НВДЦ "Агротех", про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,6912 га, кадастровий номер 6320884500:02:002:0089.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки № 10444999 від 29 січня 2014 року за договором оренди землі № 21-57 від 29 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "НВДЦ "Агротех", про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,6912 га, кадастровий номер 6320884500:02:002:0089.

Суди керувалися тим, що спірний договір не відповідає вимогам закону (статтям 202, 203, 215 ЦК України), оскільки укладений представником за відсутності на це у нього належних повноважень, та за відсутності у позивача волі та волевиявлення на учинення цього договору, що порушує права та інтереси позивача як власника земельної ділянки.Крім того, судом першої інстанції

в рішення зазначено, що відповідно до статті 40 Закону України "Про нотаріат" довіреності на укладення договорів оренди земельної ділянки можуть бути посвідчені виключно нотаріусом, а не посадовою особою органу місцевого самоврядування, оскільки є уповноваженням на право розпорядження нерухомим майном позивача.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ТОВ "НВДЦ "Агротех" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано прирівняв складену позивачем довіреність до довіреностей на розпорядження нерухомим майном, здійснивши посилання на статтю 40 Закону України "Про нотаріат". Досліджувана судом довіреність містила положення щодо необхідності повіреному вчинити правомірні, конкретні та здійсненні дії,

а саме представити інтереси довірителя з питання оформлення права оренди земельної ділянки з правом підписувати договори, а виходячи із суті довіреності - договори оренди землі. Крім того, апеляційний суд встановив факт, що позивач отримував орендну плату від відповідача за відомістю № 2 від

27 листопада 2014 року та за відомістю про видачу компенсації за культивацію пайовикам від 20 серпня 2014 року. Проте судами не застосовано положення статті 241 ЦК України про наступне схвалення правочину.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги ТОВ "НВДЦ "Агротех" відмовити, оскаржені судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що він не надавав повноважень представнику у довіреності щодо розірвання договору оренди землі з ТОВ "БКЗ-Інвест" та укладення договору з ТОВ "НВДЦ "Агротех". Підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, є такими, що

є неприйнятними для довірителя. Наступного схвалення ним договору оренди шляхом отримання орендної плати не було, оскільки відсутні оригінали про отримання ним такої плати від відповідача. Твердження у касаційній скарзі, що відповідач виплачував позивачу орендну плату, не відповідає дійсності.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6312 га з кадастровим номером 6320884500:02:002:0089, розташованої на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

26 вересня 2013 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 бути його представником в усіх організаціях, установах, підприємствах, незалежно від форми власності та підпорядкування, в тому числі, в органах влади та місцевого самоврядування, у відділі Держземагенства у Богодухівському районі Харківської області, у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держземагенстві України, у реєстраційній службі, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та оформлення права оренди на земельну ділянку, яка належить йому на підставі акту на право власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6912 га з кадастровим номером 6320884500:02:002:0089, розташованої на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Для чого надав ОСОБА_4 право: узгоджувати проекти (плани) відведення земельної ділянки, розмежування, подавати та отримувати витяги, замість нього розписуватися в їх отриманні, отримати різного роду технічну документацію, подавати та одержувати необхідні довідки, заяви, кадастрову довідку про відсутність обмежень та обтяжень, довідку про юридичний статус ділянки, експертну грошову (нормативну) оцінку земельних ділянок, інші висновки, дозволи, рішення, довідки, розпорядження, витяги та документи, підписувати договори та угоди про розірвання, сплачувати належні

з нього платежі, а також здійснювати інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність видана строком на шість місяців та дійсна до 26 березня 2014 року.

Довіреність посвідчена секретарем виконавчого комітету Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Браго Н. Л., зареєстрована

в реєстрі за № 290.

29 січня 2014 року на підставі цієї довіреності між ОСОБА_4 та ТОВ "НВДЦ "Агротех" укладено договір оренди землі № 21-57, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку строком на 10 років.

Також апеляційним судом встановлено, що згідно з видатковим касовим ордером ТОВ "НВДЦ "Агротех" 25 вересня 2013 року сплачено ОСОБА_1 1 095,22 грн, згідно відомості на виплату грошей № 2 за 27 листопада 2014 року - 3 200,00 грн, згідно відомості про видачу компенсації за культивацію пайовикам від 20 серпня 2014 року - 100,00 грн, згідно з відомістю про видачу цукру-піску (фасування: мішок по 50 кг) пайовикам від 25 вересня 2013 року видано цукор-пісок.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту

є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження

№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Згідно з частинами першою, третьою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від

30 вересня 2019 року у справі № 192/2012/15-ц (провадження № 61-13648св18) зазначено, що: "відповідно до статті 40 Закону № 3425-ХІІ до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Вказані положення Закону кореспондуються з частиною третьою статті 245 ЦК України, та свідчать про те, з дня набрання законної сили, внесених Законом № 1054-VI від 03 березня 2009 року (1054-17) змін, посадові особи місцевого самоврядування не мають права нотаріально посвідчувати довіреності, а вправі посвідчувати довіреності, прирівняні до нотаріально посвідчених, при цьому, виходячи зі змісту частини сьомої статті 40 вказаного вище Закону, посвідчення таких довіреностей має відбуватися з дотриманням вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та інших нормативно-правових актів, в тому числі: Порядку посвідчення заповітів

і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (419-94-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 (940-2006-п) (далі - Порядок)), наказу Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 року № 83/5 "Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів" (z1175-06) , в редакції, яка діяла на період виникнення спірних правовідносин.[] За таких обставин, помилковим є зазначення судом першої інстанції у рішенні про те, що довіреності на укладення договорів оренди земельної ділянки можуть бути посвідчені виключно нотаріусом, а не посадовою особою органу місцевого самоврядування. [] З урахуванням зазначеного та рішення Конституційного Суду України від 05 лютого 2004 року (v002p710-04) у справі

№ 1-5/2004 щодо тлумачення поняття "передача", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 довіреність від 17 вересня

2009 року була видана не на розпорядження нерухомим майном, до якого згідно статті 181 ЦК України відноситься і земельна ділянка, а на здійснення від імені власника правомочності щодо передачі права володіння та користування нею,

в тому числі і права укладення договорів оренди".

Згідно установлених судами обставин зміст зазначеної довіреності від

26 вересня 2013 року підтверджує те, що ОСОБА_1 уповноважив

ОСОБА_4 на укладення договорів при вирішенні питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та оформлення права оренди на земельну ділянку, належну позивачу, тому висновок судів, що укладення договору оренди землі від 29 січня 2014 року № 21-57 не відповідає волі позивача, є помилковим.

За таких обставин підстави для визнання спірного договору оренди недійсним відсутні, тому суди повинні були відмовити у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпункту "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Сплачений ТОВ "НВДЦ "Агротех" судовий збір за розгляд апеляційної скарги

у розмірі 365,40 грн, а за розгляд касаційної скарги - 487,20 підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" задовольнити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня

2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех", реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення реєстраційної служби про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки відмовити.