відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", публічне акціонерне товариство "Омега-банк", міський голови м. Рівне, виконавчий комітет Рівненської міської ради,

треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук Світлана Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерина Олександрівна, комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітета Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Панас О. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс"), публічне акціонерне товариство "Омега-банк" (далі - ПАТ "Омега-банк"), міського голови м. Рівне, виконавчого комітета Рівненської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С. Є., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Малаховська І. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко К. О., комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Рівненське МБТІ"), про визнання розпорядження, свідоцтва про право власності та іпотечного договору недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ "ТАС-Комерцбанк", останнім правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", було укладено іпотечний договір, згідно якого на забезпечення виконання вимог, що випливають з кредитного договору № 1701/1007/88-068 від 01 жовтня 2007 року ОСОБА_2 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності майно: двокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради взамін договору дарування № 2212

від 25 квітня 1995 року, згідно розпорядження міського голови № 1509-р

від 28 серпня 2007 року.

Квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки відповідно до умов оспорюваного іпотечного договору, була придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були бабою та дідом позивачки, в період їх зареєстрованого шлюбу відповідно до договору купівлі-продажу від 19 січня 1991 року і відповідно до вимог закону, належала їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 квітня 1995 року між

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування вказаної квартири, про що баба позивачки дізналась у кінці 2012 року і в січні

2013 року подала до суду позовну заяву про визнання указаного договору дарування недійсним, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачка була залучена судом до участі у справі як її правонаступник. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року визнано недійсним договір дарування вказаного нерухомого майна у зв`язку з відсутністю згоди другого з подружжя - співвласника майна ОСОБА_4 на його безоплатне відчуження.

Оскільки договір визнаний судом недійсним і є недійсним з моменту його вчинення, вважала, що втрачаються і ті правові наслідки, які з нього випливають, включаючи право ОСОБА_2 на перепланування квартири та передачі її в іпотеку. Також зазначала, що оспорювані розпорядження міського голови та свідоцтво про право власності на вказану квартиру є незаконними, оскільки прийняті з порушенням встановленого законом порядку, зокрема статті 152 ЖК УРСР, пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, статті 331 ЦК України, і порушують права позивачки, оскільки саме на підставі оскаржуваного свідоцтва про право власності, яке в свою чергу видано на підставі оскаржуваного розпорядження міського голови, спірна квартира була передана в іпотеку.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати розпорядження міського голови

м. Рівного № 1509-р від 28 серпня 2007 року недійсним, визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2007 року недійсним, визнати іпотечний договір № 1701/1007/88-068-Z-1 від 01 жовтня 2007 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого

2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними розпорядження міського голови м. Рівного № 1509-р від 28 серпня 2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 29 серпня

2007 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі цього розпорядження. Визнано недійсним іпотечний договір № 1701/1007/88-068-Z-1, укладений 01 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2064.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки розпорядження міського голови м. Рівного № 1509-р від 28 серпня 2007 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29 серпня 2007 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі вказаного розпорядження прийняті з порушенням встановленого законом порядку, зокрема

статті 152 ЖК УРСР, пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, статті 331 ЦК України, то вони повинні бути визнані незаконними.

Суд також врахував, що оспорюваний договір іпотеки не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог частини другої статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України "Про іпотеку", статті 658 ЦК України, так як при його укладенні іпотекодавець ОСОБА_2 не був власником предмета іпотеки в зв`язку з визнанням судом недійсним договору дарування спірної квартири, за яким ОСОБА_2 став власником указаного нерухомого майна і який є недійсним з моменту його вчинення, а саме з 25 квітня 1995 року із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2018 року апеляційні скарги виконавчого комітету Рівненської міської ради та

ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року у цивільній справі № 569/1348/13-ц відновлено суб`єктивне речове права на майно - квартиру АДРЕСА_1, у

ОСОБА_4, правонаступником якої є позивачка ОСОБА_1 як її спадкоємець за заповітом, у зв`язку із чим іпотекодавець ОСОБА_2 не може вважатися його власником. Наведені факти спростовують доводи апеляційної скарги ТзОВ "Кредитні ініціативи" щодо порушення його прав іпотекодержателя у зв`язку із захистом прав позивачки ОСОБА_1, оскільки договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та іпотекодержателем за яким є ТзОВ "Кредитні ініціативи", не відповідає вимогам закону.

В той же час іпотекодавець ОСОБА_2 не є власником спірного житла, оскільки право власності на реконструйоване нерухоме майно не виникає, якщо реконструкція проводилась без узгодженого проекту та дозволу і воно не вводилось в експлуатацію, за умови, що власник не вичерпав можливості вирішити це питання відповідно до чинних постанов Кабінету Міністрів України, які надають забудовникам можливість прийняти до експлуатації закінчені будівництвом об`єкти, використання яких відповідно до норм цивільного законодавства (статті 331 ЦК України) до прийняття в експлуатацію забороняється.

Досліджені судом докази у справі вказують на те, що оспорюваний договір іпотеки не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог частини другої

статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України "Про іпотеку",

статті 658 ЦК України. На час укладення договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_2 не був власником предмета іпотеки - квартири

АДРЕСА_1, оскільки з визнанням судом недійсним договору дарування спірної квартири, за яким ОСОБА_2 став власником указаного нерухомого майна і який є недійсним з моменту його вчинення, а саме з 25 квітня 1995 року, втрачаються і ті правові наслідки, які з нього випливають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, виконавчий комітет Рівненської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Кредитні ініціативи", ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", ПАТ "Омега-банк", міського голови м. Рівного, виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С. Є., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Малаховська І. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко К. О., КП "Рівненське МБТІ", про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним іпотечного договору призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2006 року у справі № 2-9663/2006 року визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, самочинно реконструйовану за рахунок розібрання перегородки між кухнею і жилою кімнатою. Вказаним рішенням встановлено, що самочинне будівництво, а саме самочинно проведена реконструкція квартири не порушує права інших осіб і відповідає санітарно-технічним вимогам та правилам експлуатації будинку. Враховуючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, було самостійною та достатньою підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, оспорюване розпорядження міського голови та свідоцтво про право власності відповідали чинному на час їх видання законодавству.

Крім того, поза увагою судів залишилася та обставина, що розпорядження міського голови м. Рівне № 1509-р від 28 серпня 2007 року стосувалося не лише оформлення права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, але й оформлення права власності на нерухоме майно інших громадян, тому визнання недійсним вказаного розпорядження вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу виконавчого комітета Рівненської міської ради, у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 січня 1991 року між виконавчим комітетом Рівненської міської ради народних депутатів та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого виконавчий комітет продав, а ОСОБА_3 придбав за 4 846 карбованців вказану квартиру. Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Усик С. І., зареєстровано в реєстрі за № 3-304.

25 квітня 1995 року відповідно до угоди, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського округу Філюк В. М. та зареєстрованої в реєстрі за

№ 2212, ОСОБА_3 подарував вищевказану квартиру ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня

2015 року визнано недійсним договір дарування вказаного нерухомого майна у зв`язку з відсутністю згоди другого з подружжя - співвласника майна ОСОБА_4 на його безоплатне відчуження, оскільки квартира була придбана в період шлюбу як спільна сумісна власність.

01 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого був ПАТ "Сведбанк") було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2064. Відповідно до пункту 2 іпотечного договору, на забезпечення виконання вимог, що випливають з кредитного договору № 1701/1007/88-068 від 01 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради взамін договору дарування № 2212 від 25 квітня 1995 року, згідно розпорядження міського голови м. Рівного № 1509-р від 28 серпня 2007 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 22 лютого 2016 року, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук М. О.

01 жовтня 2007 року внесено відомості про заборону відчуження спірної квартири та внесено відомості щодо цієї квартири до Державного реєстру іпотек.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником

АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками та зазначеними в реєстрі заборгованості боржників.

03 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стопченко К. О. були внесені зміни обтяження до Державного реєстру іпотек, а саме іпотекодержателя - АКБ "ТАС -Комерцбанк" було змінено на ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", а іпотечний договір № 1701/1007/88-068-Z-1 від 01 жовтня 2007 року змінено на договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. 28 листопада 2012 року.

28 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відступило, а

ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло права вимоги заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

07 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. були внесені зміни щодо підстав обтяження до Державного реєстру іпотек, а саме договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений 28 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. змінено на договір про передачу прав за іпотечним договором, укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" та посвідчений приватним нотаріусом Мироник О. В. 28 листопада 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - його дружина, ОСОБА_4

Квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки відповідно до умов оспорюваного ОСОБА_1 іпотечного договору, була набута її померлими бабою

ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_3 у період їх зареєстрованого шлюбу відповідно до договору купівлі-продажу від 19 січня 1991 року, посвідченому Першою рівненською державною нотаріальною конторою 19 січня 1991 року та зареєстрованому в реєстрі за № 3-304, і належала їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом. Спадщина нею прийнята вчасно шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, що підтверджується заповітом, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого комітета Рівненської міської ради підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 203 та частини першої

статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 152 ЖК УРСР передбачене право громадянина з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів переобладнати і перепланувати квартиру, яка належить йому на праві приватної власності.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , і пунктом 1.4.1 якого визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Відповідно до положень Порядку оформлення в 2007 році права власності фізичним та юридичним особам на реконструйовані об`єкти нерухомого майна з видачею місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна було визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 6.1 цього Положення (в редакції на час видачі оспорюваних розпорядження та свідоцтва), оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

За змістом частини першої, третьою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другою статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

При розгляді цієї справи суди не взяли до уваги доводи виконавчого комітету Рівненської міської ради про те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2006 року у справі № 2-9663/2006 року визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, самочинно реконструйовану за рахунок розібрання перегородки між кухнею і жилою кімнатою.

Крім того, розпорядження міського голови м. Рівне № 1509-р від 28 серпня 2007 року стосувалося не лише оформлення права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, але й оформлення права власності на нерухоме майно інших громадян, тому визнання недійсним вказаного розпорядження вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Також відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Рівненського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня

2015 року у справі № 569/1348/13-ц (визнання недійсним договору дарування спірної квартири) скасовано та відмовлено у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, тому з неї на користь виконавчого комітета Рівненської міської ради необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 653 грн 60 коп. та 2 204 грн 80 коп. відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітета Рівненської міської ради задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого

2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", публічного акціонерного товариства "Омега-банк", міського голови м. Рівне, виконавчого комітета Рівненської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук Світлана Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерина Олександрівна, комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання розпорядження, свідоцтва про право власності та іпотечного договору недійсними відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь виконавчого комітета Рівненської міської ради витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі