Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 361/10.19

провадження № 61-3783ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач в третейському спорі (заявник) - Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ",

відповідачі в третейському спорі (боржники): Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ", ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневська Вікторія Анатоліївна,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі судді Ванівського О. М. в справі за скаргою Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської Вікторії Анатоліївни,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" рішенням від 23 жовтня 2019 року в справі № 361/10.19 позов Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" (далі - ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ") задовольнив. Стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" та ОСОБА_1 на користь ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" 1 314 361,94 грн основного боргу, 14 204,53 грн пені та 9 605 грн сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2019 року, постановленою ним як судом першої інстанції, видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23 жовтня 2019 року, ухваленого у справі № 361/10.19.

У лютому 2020 року ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" звернулося до апеляційного суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А. та просило: визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А. від 21 січня 2020 року про повернення виконавчого документу (виконавчого листа від 26 грудня 2019 року №361/10.19.) стягувачу без прийняття до виконання; стягнути на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 124,18 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" посилалося на те, що після отримання виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23 жовтня 2019 року його було звернуто до примусового виконання. Однак повідомленням державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А. від 21 січня 2020 року виконавчий лист був повернутий стягувачу без прийняття до виконання. На його думку таке рішення державного виконавця є незаконним, а висновки які викладені в повідомленні такими, що не відповідають дійсності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року скаргу ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" повернув заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що цивільним процесуальним законом визначений вичерпний перелік категорій справ, які можуть бути розглянуті апеляційним судом як судом першої інстанції. Ці норми закону не містять указівки про можливість розгляду апеляційним судом скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця як судом першої інстанції. У цьому конкретному випадку, зважаючи на загальні правила вирішення колізій правових норм, не можуть бути застосовані приписи частини першої статті 74 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки ЦПК України (1618-15) є спеціальним законом, який визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Короткий зміст апеляційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2020 року ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року і направити справу для продовження розгляду до Львівського апеляційного суду як суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" мотивована тим, що згідно зі статтями 23, 447, 448 ЦПК України Львівський апеляційний суд, який як суд першої інстанції розглянув справу про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23 жовтня 2019 року, ухваленого у справі № 361/10.19. У зв`язку з цим Львівський апеляційний суд є судом першої інстанції, який має розглядати скаргу на рішення державного виконавця. Львівським апеляційним судом не наведено норми процесуального права на підставі якої суд постановив ухвалу про повернення скарги.

Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2020 року відзив представника Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А. на апеляційну скаргу ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року повернув Коржаневській В. А .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" рішенням від 23 жовтня 2019 року в справі № 361/10.19 позов ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" задовольнив. Стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" та ОСОБА_1 на користь ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" 1 314 361,94 грн основного боргу, 14 204,53 грн пені та 9 605 грн сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2019 року, постановленою ним як судом першої інстанції, видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23 жовтня 2019 року, ухваленого у справі № 361/10.19.

У лютому 2020 року ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" звернулося до апеляційного суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А.

У своїй скарзі ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" просило: визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А. від 21 січня 2020 року про повернення виконавчого документу (виконавчого листа від 26 грудня 2019 року №361/10.19.) стягувачу без прийняття до виконання; стягнути на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 124,18 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом врегульовані статтею 16 ЦК України, відповідно до якої особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 21 ЦПК України визначено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Метою створення і діяльності третейських судів в Україні визначено захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (стаття 1 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди").

При цьому, до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятками, переліченими у цій статті.

Виходячи з наведених норм права, зміст поняття "суд" у статті 16 ЦК України та інших нормах цього Кодексу, охоплюються також і третейські суди.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду). Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частини перша, друга статті 24 ЦПК України).

Як зазначено вище, заявник у цій справі звернувся до апеляційного суду як суду першої інстанції зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коржаневської В. А., оскільки Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2019 року, постановленою ним як судом першої інстанції, видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23 жовтня 2019 року, ухваленого у справі № 361/10.19. Тобто в даному випадку має місце оскарження рішення державного виконавця пов`язане з наявністю ухваленого в порядку ЦПК України (1618-15) судового рішення (ухвали про видачу виконавчого листа) та його примусовим виконанням, а тому скарга правильно подана ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" до апеляційного суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Отже, повертаючи заявникові скаргу на рішення державного виконавця, виконання якого пов`язане з ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, постановленою ним як судом першої інстанції, апеляційним судом порушено норми процесуального права.

При цьому, Верховний Суд в оцінці спірних правовідносин враховує наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини").

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, заслуговують на увагу доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, про неврахування апеляційним судом того, що скарга на рішення державного виконавця обґрунтовано подана до суду, який розглянув справу (видав виконавчий лист) як суд першої інстанції.

Ураховуючи викладене, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до апеляційного суду як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381- 384, 448 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, справу направити до Львівського апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2020 року.