розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Форум", про визнання права користування чужою земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Джуга С. Д.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Форум",

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (далі - ПАТ "Банк "Форум"), з позовом, у якому просила визнати за нею право безстрокового користування чужою земельною ділянкою площею 0,0606 га, що є часткою земельної ділянки загальною площею 0,1209 га, що належить на праві власності

ОСОБА_2 та яка знаходиться по АДРЕСА_1 для забудови та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою, облаштування та експлуатація свердловини, водогону, каналізації, системи газопостачання, під`їзного шляху з вулиці до будинку з оплатою за користування земельною ділянкою за ціною 2 181,60 грн на рік.

2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі отриманих дозвільних документів у 1991 році позивач ОСОБА_3 розпочала будівництво житлового будинку, який станом на 07 червня 2007 року є незавершеним будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 .

3. Земельна ділянка площею 0,1209 га, що розташована по АДРЕСА_1, на якій знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок, належала позивачу на праві приватної власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 липня 2007 року.

4. За умовами іпотечного договору від 24 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ "Банк "Форум" та ОСОБА_1, остання передала в іпотеку банку зазначену земельну ділянку. Через невиконання своїх кредитних зобов`язань, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 30 червня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою погашення стягнутої заборгованості у розмірі 460 501,76 грн

5. 15 жовтня 2012 року предмет іпотеки було реалізовано з прилюдних торгів ОСОБА_2., який вважає, що разом з придбаною земельною ділянкою до нього перейшов і незавершений будівництвом житловий будинок. Проте, незавершений будівництвом житловий будинок в іпотеку не передавався, і рішення суду по ньому не приймалось. ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, а не незавершений будівництвом житловий будинок.

6. Право власності ОСОБА_1 на незавершений будівництвом житловий будинок підтверджується Витягом від 12 грудня 2012 року про здійснення державної реєстрації прав, і Витягом від 12 грудня 2012 року з реєстру прав власності на нерухоме майно.

7. Позивач указувала, що коли земельна ділянка площею 0,1209 га на праві власності належить ОСОБА_2, а незавершений будівництвом житловий будинок, - позивачу, то здійснити перереєстрацію об`єкту незавершеного будівництва по внесенню такого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без наявності правовстановлюючих документів на землю, неможливо.

8. 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 направляла ОСОБА_2 пропозицію по укладенню договору суперфіцію на користування чужою земельною ділянкою, але відповіді від останнього не отримала.

9. Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року у складі судді Сарай А. І. у задоволенні позову відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем фактично ставиться питання про зобов`язання ОСОБА_2 укласти договір суперфіцію щодо спірної земельної ділянки на встановлених нею умовах. Однак, такі вимоги не являються належним способом захисту порушеного права, так як відповідач наділений правом, а не обов`язком по наданню позивачці у користування частини земельної ділянки, шляхом укладення відповідного договору. Судового порядку встановлення суперфіцію не передбачено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

13. Визнано за ОСОБА_1 право безстрокового користування чужою земельною ділянкою (сервітут), яка на праві власності належить ОСОБА_2, площею 0,0212 га згідно висновку земельно-технічної експертизи

від 31 серпня 2017 року за лінійними розмірами визначених меж користування земельною ділянкою за годинниковою стрілкою по зовнішньому периметру: 3,40х22,70х13,19х13,85х9,79х8,91 метрів, що становить частину від загальної земельної ділянки площею 0,1209 га, яка розташована по АДРЕСА_1, для влаштування під`їзду та для завершення будівництва, догляду і здійснення поточних ремонтів житлового будинку АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_1 з оплатою за користування чужою земельною ділянкою (сервітут) вартості такої у розмірі 2 181,60 грн в рік на користь власника земельної ділянки ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що власник житлового будинку, будівлі, споруди на підставі статті 120 ЗК України вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянкою, необхідною для його обслуговування.

15. Апеляційний суд дійшов висновку, що виходячи з необхідності здійснення належної добудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 і обслуговування його, та під`їзду до нього, ОСОБА_1 має потребу в отриманні дозволу на постійне платне користування чужою земельною ділянкою, загальною площею 0,0212 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно застосовано до виниклих правовідносин положення статті 120 ЗК України, так як дана норма не підлягає до застосування, оскільки позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва, а не будинку, тобто є власником будівельних матеріалів. Крім того, позивач не є власником або землекористувачем ані спірної земельної ділянки, ані суміжних з нею.

18. Встановлюючи земельний сервітут, апеляційний суд не з`ясував можливість або неможливість задоволення позовних вимог в інший менш обтяжливий для відповідача спосіб.

19. Заявник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки апеляційний суд встановив земельний сервітут, проте позивач з такими вимогами не зверталась.

Доводи інших учасників справи

20. У вересні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_4 на касаційну скаргу.

21. Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

22. ПАТ "Банк "Форум" відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

24. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. У 1991 році ОСОБА_1 була відведена земельна ділянка

по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.

26 . Протягом 20 років житловий будинок побудований не був. Станом

на 12 грудня 2012 року будівництво не завершено, готовністю 44%.

27. На підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 24 липня 2007 року Сторожницькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,1209 га по

АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

28. 24 вересня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 24 вересня 2008 року ОСОБА_1 в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме вказану вище земельну ділянку.

29. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2010 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнуто солідарно на користь ПАТ "Банк "Форум" заборгованість за кредитним договором у розмірі 460 501,76 грн, та з метою погашення заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки. Оскільки рішення суду в добровільному порядку не виконувалось, воно було звернуто до примусового виконання.

30. У ході примусового виконання виконавчого листа № 2п-3952/10, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, 01 листопада 2012 року складено акт про проведення прилюдних торгів та реалізацію вказаного предмета іпотеки, відповідно до якого переможцем торгів став ОСОБА_2 . В установленому законом порядку прилюдні торги не оспорені.

31. 12 грудня 2012 року за ОСОБА_1 Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності в цілому на об`єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 44%, розташований по АДРЕСА_1 .

32. Згідно висновку експерта від 31 серпня 2017 року запропоновано варіант встановлення земельного сервітуту площею 0,0079 га для влаштування під`їзду та для завершення будівництва, догляду і здійснення поточних ремонтів житлового будинку по АДРЕСА_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 згідно додатку №3 до експертизи. Крім цього, незавершений будівництвом будинок займає площу забудови 0,0133 га.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

34. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

35. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Частиною першою статті 402 ЦПК Українив редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

38. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Предметом позову у даній справі є визнання права користування чужою земельною ділянкою.

40. Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію.

41. При цьому відповідно до статей 102-1 ЗК України, 413 ЦК України (435-15) суперфіцій визначено як право користування земельною ділянкою для забудови.

42. Таким чином, укладення договору суперфіцію є спеціальним способом надання права на користування земельними ділянками, що надаються або були надані з цільовим призначенням для забудови та експлуатації житлових будинків, будівель, споруд.

43. Апеляційний суд проаналізував зміст позовної заяви та встановив, що ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви просила визнати за нею право безстрокового користування чужою земельною ділянкою площею 0,0606 га, що є часткою земельної ділянки загальною площею 0,1209 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 для забудови та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, облаштування та експлуатація свердловини, водогону, каналізації, системи газопостачання, під`їзного шляху з вулиці до будинку з оплатою за користування земельною ділянкою. Зміст позовної заяви не вказує на те, що позивач ставила питання саме про зобов`язання ОСОБА_2 укласти з нею договір суперфіцію.

44. Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має потребу в отриманні дозволу на постійне платне користування чужою земельною ділянкою, загальною площею 0,0212 га (0,0133 га + 0,0079 га), оскільки

ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,1209 га, на якій знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок, власником якого

є ОСОБА_1 із загальною площею забудови 0,0133 га, а для влаштування до даного будинку під`їзду, завершення будівництва, та здійснення догляду і поточних ремонтів, необхідна додаткова земельна ділянка загальною площею 0,0079 га.

45. Погоджуючись із запропонованим варіантом визначення конфігурації користування чужою земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції вказав, що це відповідає приписам статей 98-100 та 120 ЗК України (2768-14) .

46. Проте з зазначеним висновком погодитись не можна.

47. Відповідно до статті 98 ЗК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

48. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

49. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

50. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - 12 грудня 2012 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

51. Апеляційний суд виходив із того, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

52. Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наступне.

53. Позивачу ОСОБА_1 дозвіл на будівництво було видано в 1991 році. Протягом 20 років житловий будинок не було побудовано.

54. На земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1, яка на даний час належить на праві власності відповідачеві, знаходиться належний позивачу об`єкт незавершеного будівництва, його готовність становить лише 44 %.

55. У ЦК України (435-15) , крім понять "нерухомість", "нерухоме майно", "об`єкт нерухомого майна" (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: "об`єкт незавершеного будівництва" (стаття 331), "об`єкт будівництва" (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

56. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

57. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках і в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Проте вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

58. Ураховуючи той факт, що у справі, яка переглядається, належне позивачу майно має статус об`єкту незавершеного будівництва, а норма статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості - жилого будинку, будівлі або споруди, із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, то на виниклі між сторонами правовідносини положення статті 120 ЗК України не застосовуються.

59. Обмежившись посиланням на те, що позивач має потребу в отриманні дозволу на постійне платне користування чужою земельною ділянкою, а зміст позовної заяви не вказує, що позивач ставила питання саме про зобов`язання

ОСОБА_2 укласти з нею договір суперфіцію, суд апеляційної інстанції фактично дійшов висновку, що позивач обґрунтовувала свої вимоги встановленням земельного сервітуту.

60. Проте, встановлюючи земельний сервітут щодо використання частини земельної ділянки, апеляційний суд не звернув уваги на те, що з вимогою про встановлення земельного сервітуту позивач безпосередньо до відповідача не зверталася та в добровільному порядку це питання сторонами не вирішувалось.

61. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном

62. Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що пред`явлення даного позову зумовлено саме відмовою відповідача від укладення договору суперфіцію у запропонованій позивачем редакції, про що позивач посилалась у позовній заяві.

63. За приписами статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

64. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

65. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України, у вказаній редакції).

66. Відповідно до статті 60 ЦПК України, у вказаній редакції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу.

67. Суд першої інстанції проаналізував зміст позовної заяви, оцінив надані позивачем докази на підтвердження обставин позову, встановив фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 заявляються вимоги саме про зобов`язання ОСОБА_2 укласти договір суперфіцію щодо спірної земельної ділянки на визначених нею умов.

68. Чинним законодавством; частиною першою статті 102 ЗК України, частиною першою статті 407, частиною першою статті 413 ЦК України, передбачено договірний порядок встановлення суперфіцію. Суперфіцій також може виникати на підставі заповіту. Судового порядку встановлення суперфіцію не передбачено.

69. Встановивши, що відповідний договір між сторонами не укладався, а законом не передбачено встановлення зазначеного суперфіцію в судовому порядку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги про надання в безстрокове користування частини спірної земельної ділянки до задоволення не підлягають.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

70. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

71. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

72. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме статті 120 ЗК України.

73. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.