розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Винниківської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_9, про визнання протиправними та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року у складі судді Леньо С. І. та постанову апеляційного суду Львівської області

від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,

Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Винниківська міська рада Львівської області,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_9

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до ОСОБА_2,

Винниківської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_9, з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Винниківської міської ради Львівської області від 30 квітня 2015 року "Про затвердження

ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 " та скасувати свідоцтва про право власності від 13 липня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0951 га кадастровий № 4610160300:01:003:0126, видане ОСОБА_2 .

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_8 є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Протягом останніх десяти років неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Рішення за такими заявами не приймалось. Останнє звернення мало місце

23 лютого 2016 року.

3. Позивач указувала, що відповідач ОСОБА_2 спочатку була власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку, однак у 2010 році їх домоволодіння були розділені з присвоєнням відповідачу окремої поштової адреси - АДРЕСА_1 .

4. На підставі рішення Винниківської міської ради Львівської області

від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку.

5. У ході виготовлення технічної документації, 19 квітня 2014 року до позивача звернувся чоловік ОСОБА_2 з проханням узгодити межу земельних ділянок. Ознайомившись з документами, вона відмовилась узгоджувати межі та звернулась з відповідною заявою до Винниківської міської ради Львівської області, оскільки відповідач ОСОБА_2 намагається приватизувати частину земельної ділянки, яка перебуває в її фактичному користуванні, а також частину земельної ділянки, яка слугує заїздом до їхніх будинковолодінь.

6. 25 березня 2015 року комісією з питань регулювання земельних відносин складено акт, яким у зв`язку з безпідставною відмовою суміжних землекористувачів узгоджено межу земельної ділянки між нею та відповідачем ОСОБА_2

7. Позивач вважає, що погоджуючи проект землеустрою та надаючи дозвіл на передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2, Винниківська міська рада Львівської області належним чином не перевірила достовірність даних. Заїзд, який приватизувала ОСОБА_2 є єдиним заїздом до її будинку, через що оскаржуваним рішенням порушуються її права, які просить захистити у спосіб його скасування та скасування свідоцтва про право власності.

8. Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада

2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Винниківської міської ради

м. Львова від 30 квітня 2015 року "Про затвердження

ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності від 13 липня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0961 га, видане ОСОБА_2 . Вирішено питання судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок порушення процедури приватизації земельної ділянки, у власність відповідача

ОСОБА_2 по факту передана частина земельної ділянки, на яку претендувала позивач, чим порушено охоронюваний законом інтерес останньої.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року залишено без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки доказам у справі та прийшли помилкового висновку, що приватизація відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки по

АДРЕСА_1 порушує права і законні інтереси позивача.

15. Заявник указує, що вона не повинна була узгоджувати межі землекористування, оскільки позивачу чи третім особам земельна ділянка по АДРЕСА_1 в установленому законом порядку не передавалась ні у власність, ні у користування. Право власності на будинок у них виникло лише 28 вересня 2012 року.

Доводи інших учасників справи

16. У липні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_8 на касаційну скаргу.

17. Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

18. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не подавали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

20. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Позивачу ОСОБА_8 та третім особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_9, на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок

АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 вересня 2012 року.

22. Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок

АДРЕСА_3 . На підставі заяви відповідача ОСОБА_2 від 12 лютого 2014 року рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 13 лютого

2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по

АДРЕСА_4 . Згідно акту про встановлення (узгодження) меж землекористування

від 25 березня 2015 року (наявне виправлення з 2014 року на 2015 року)

ОСОБА_8 не погоджувала межі та конфігурації земельної ділянки за кадастровим №4610160300:01:003:0126.

25. Заявою від 19 червня 2014 року, адресованою Винниківській міській раді Львівської області, ОСОБА_8. повідомила про непогодження меж земельної ділянки між нею та ОСОБА_2 з причин невідповідності площі земельної ділянки, а встановлені межі не відповідають раніше узгодженим.

26. Рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 30 квітня

2015 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 0,0951 га для обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_5 . Згідно Інформаційної довідки право власності відповідача ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності

від 13 липня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

29. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Частиною першою статті 402 ЦПК Українив редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

33. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Винниківська міська рада не вправі була приймати рішення щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надавати їй у власність земельну ділянку за кадастровим №4610160300:01:003:0126 площею 0,0951 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в даній конфігурації, оскільки межі земельної ділянки не були узгоджені з позивачем у встановленому законом порядку, а також, що частина згаданої земельної ділянки перебуває у спільному користування як ОСОБА_8 так і ОСОБА_2 в якості дороги для проїзду до своїх будинків.

Щодо погодження меж земельних ділянок

35. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

36. Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України (2768-14) .

37. Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

38. Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

39. Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

40. Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

41. Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, зокрема, для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначеної статтею 121 цього Кодексу, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

42. Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

43. Як установили суди попередніх інстанцій, рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по

АДРЕСА_6 . Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України "Про землеустрій" (858-15) , у строки, що обумовлюються угодою сторін.

45. Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній станом на 30 квітня 2015 року, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

46. За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

47. Одним із суміжних землекористувачів із земельною ділянкою, яку

ОСОБА_2 отримала у власність, є ОСОБА_8 . У зв`язку із цим з боку ОСОБА_2 вчинялися дії для отримання від ОСОБА_8 погодження меж земельної ділянки.Остання відмовилась узгоджувати межі.

48. Зідно з положеннями статті 55 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній станом на 30 квітня 2015 року, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

49. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (z0391-10) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (z0391-10) (далі - Інструкція № 376).

50. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

51. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

52. Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

53. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Щодо спільного користування сторонами у справі спірною земельною ділянкою в якості дороги для проїзду до своїх будинків

54. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

55. Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

56. У справі, яка переглядається, будинок по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності позивача ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_2 та третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_9

57. Як установили суди, рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 30 квітня 2015 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 0,0951 га для обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_7 . Право власності відповідача ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності від 13 липня 2015 року.

59. Позивач ОСОБА_8 оспорює наведені вище рішення та свідоцтва, з посиланням на те, що заїзд, який приватизувала ОСОБА_2 є єдиним заїздом до її будинку, через що оскаржуваним рішенням порушуються її права

60. Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.

61. Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

62. Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

63. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

64. За правилами статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 28 вересня 2012 року) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

65. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

66. При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

67. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

68. Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

69. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що передачею земельної ділянки

ОСОБА_2 у власність шляхом приватизації було порушено права позивача.

70. Разом із тим не встановлено, в чому конкретно полягає таке порушення зважаючи на те, що залишилось нез`ясованим правова підстава та розмір земельної ділянки, яка знаходиться у позивача в користуванні.

71. Судові рішення не містять відомостей про те, у якому порядку, розмір та кому виділялась земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Суд не перевірили чи звертались в установленому законом порядку інші співвласники, окрім відповідача ОСОБА_2, щодо оформлення права власності на землю за вказаною адресою.

72. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

73. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

74. Частиною першою статті 84 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

75. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

76. За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

77. З матеріалів справи слідує, що апеляційним судом призначалась судова земельно-технічна експертиза, проте не була проведена.

78. За приписами статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

79. Апеляційний суд не дав жодної оцінки тому факту, що причиною непроведення експертизи у справі було ненадання всіх необхідних документів. При цьому суд не з`ясував причину їх ненадання.

80. Неповне встановлення судами фактичних обставин справи свідчить про передчасність ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

81. У силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

82. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.