відповідачі: Ісайківський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області, ОСОБА_2, відділ освіти Богуславської районної державної адміністрації Київської області,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 03 червня 2019 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області, ОСОБА_2, відділу освіти Богуславської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про поновлення її на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2018 року до часу прийняття рішення судом, зобов`язання директора Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області Поліщук І. М. прийняти та оплатити листок непрацездатності та стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з травня 2014 року тимчасово виконувала обов`язки завгоспа в Ісайківському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області, а з 05 червня 2014 року прийнята на постійну роботу на вказану посаду, що підтверджується записом в трудовій книжці. До призначення її на посаду завгоспа, дану посаду обіймала ОСОБА_3, яку було звільнено за прогули.

Наказом № 04 к/тр від 12 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 12 січня 2015 року у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3, яка раніше виконувала цю роботу, на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано зазначений наказ та поновлено ОСОБА_1 на посаді завгоспа з 12 січня 2015 року.

Позивач стверджувала, що 01 квітня 2015 року вона вийшла на роботу, однак в той же день її було госпіталізовано до стаціонару Богуславської ЦРЛ. 25 квітня 2015 року після проходження лікування вона вийшла на роботу, проте виконуюча обов`язки директора ОСОБА_2 не дала їй можливості приступити до виконання посадових обов`язків завгоспа та викликала наряд міліції Богуславського РВ ГУ МВС України у Київській області, після чого вручила їй трудову книжку.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі.

Позивач зазначала, що 21 вересня 2015 року її було поновлено на посаді завгоспа, з вересня 2015 року до 21 жовтня 2018 року вона перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років. З 21 жовтня 2018 року до 03 листопада 2018 року перебувала на лікарняному, який 05 листопада 2018 року здала директору дитсадка для його оплати.

05 листопада 2018 року вийшла на роботу, однак вже 06 листопада 2018 року її було ознайомлено з наказом про звільнення від 05 листопада 2018 року у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, та вручено їй трудову книжку.

Позивач стверджувала, що чергове її звільнення є незаконним, носить системний характер, свідчить про упереджене ставлення керівництва до неї, незважаючи на наявність двох судових рішень про поновлення її на роботі, а також те, що вона є матір`ю чотирьох неповнолітніх та малолітніх дітей, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Позивач зазначала, що систематичними незаконними звільненнями їй було завдано душевних страждань, доводиться докладати неймовірних зусиль для поновлення на роботі та витрачати кошти на правову допомогу, яких потребує її багатодітна сім`я, тому вона просила стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду, розмір якої визначила у 20 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 03 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх безпідставності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Богуславського районного суду Київської області.

14 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що поновлення ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року відбулося 12 листопада 2014 року.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року Ісайківський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області до Верховного Суду подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У березні 2020 року відділ освіти Богуславської районної державної адміністрації Київської області до Верховного Суду подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 05 червня 2014 року позивача призначено на посаду завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області у зв`язку із звільненням завгоспа школи ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 10).

Наказом Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області № 04 к/тр від 12 січня 2015 року позивача звільнено з займаної посади 12 січня 2015 року відповідно до пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3, яка раніше виконувала цю роботу, на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року (т. 1 а. с. 11).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано зазначений наказ та поновлено ОСОБА_1 на посаді завгоспа з 12 січня 2015 року; допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Наказом Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області № 54 к/тр від 01 квітня 2015 року, на виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді завгоспа з 12 січня 2015 року та прийнято до оплати два лікарняних листи непрацездатності з 12 січня до 21 січня 2015 року та з 22 січня до 30 січня 2015 року (т. 1 а. с. 12).

01 квітня 2015 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року виданий наказ № 55/ к/тр про звільнення ОСОБА_1 із посади завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області з 02 лютого 2015 року на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3, яка раніше виконувала цю роботу, та у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від запропонованої посади двірника (0,5 ставки посадового окладу) (т. 1 а. с. 99).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року скасовано наказ № 55 к/тр від 01 квітня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завгоспа з 02 лютого 2015 року; зобов`язано Ісайківський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області прийняти та оплатити листок непрацездатності серії АГФ № 244062, виданий 01 квітня 2015 року Богуславською ЦРЛ ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2015 року до 10 квітня 2015 року та листок непрацездатності серії АГО №649360, виданий 14 квітня 2015 року Богуславською ЦРЛ ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2015 року до 24 квітня 2015 року; допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Наказом Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок" Богуславської районної ради Київської області № 116 к/тр від 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на посаді завгоспа.

05 листопада 2018 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року виданий наказ № 63 к про звільнення ОСОБА_1 з посади завгоспа з 05 листопада 2018 року на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3, яка раніше виконувала цю роботу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 i 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

ОСОБА_3 до 06 листопада 2018 року не була поновлена на роботі на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року, так як її посада була зайнята ОСОБА_1, яку суд поновлював на роботі, і яка у період з вересня 2015 року до 21 жовтня 2018 року перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю, пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 21 жовтня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 була тимчасово непрацездатна.

Тільки 06 листопада 2018 року ОСОБА_3 поновлена на роботі на посаді завгоспа на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року.

Позивач не наводила доводів про те, що на день звільнення у роботодавця була наявна посада, на яку її можна було перевести відповідно до положень частини другої статті 40 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача про поновлення на роботі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська