розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області, у складі судді Андрущенка О. Ю., від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 06 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунальної установи "Токмацька центральна районна лікарня" (далі - КУ "Токмацька ЦРЛ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Токмацька міська рада Запорізької області, про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона працювала в районній лікарні медичною сестрою зі стоматології, наказом КУ "Токмацька ЦРЛ" № 143-О від 29 грудня 2017 року її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією лікарні, яка відбувалася відповідно до рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації". Після звільнення всіх працівників лікарні рішенням Токмацької міської ради Запорізької області від 22 лютого 2018 року зупинено процедуру ліквідації комунальної установи і ухвалено рішення про її перетворення в комунальне підприємство "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" з переданням йому всього майна, прав та обов`язків.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення статті 42-1 КЗпП України, позивач просила позов задовольнити, поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин. Визнати незаконним пункт 244 наказу № 143-О від 29 грудня 2017 року про її звільнення з роботи. Поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної стаціонару зі стоматології КУ "Токмацька ЦРЛ". Стягнуто з КУ "Токмацька ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6 736, 59 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після припинення трудового договору з позивачем, яке відбулося з дотриманням трудового законодавства, органи місцевого самоврядування змінили своє рішення про ліквідацію районної лікарні і вирішили перетворити її в іншу медичну установу. З часу прийняття засновником такого рішення ОСОБА_1 набуває право бути поновленою на роботі в районній лікарні з подальшим переведенням у новостворену юридичну особу і стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційні скарги КУ "Токмацька ЦРЛ" і Токмацької міської ради Запорізької області задоволено.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, однак висновок про те, що працівник підлягає поновленню на роботі, оскільки медична установа не ліквідується, а реорганізується, а тому на підставі частини четвертої статті 36 КЗпП України дія трудового договору працівника підлягає продовженню, є неправильним. За положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується за умови, якщо на підприємстві не відбувається скорочення чисельності або штату працівників, однак реорганізація відповідача відбувається із скасуванням штатного розпису і звільненням всіх працівників, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року, а рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року змінити, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до процедури ліквідації підприємства, оскільки КУ "Токмацька ЦРЛ" не було ліквідовано, а перейменовано на КП "Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", яке не є новоствореним підприємством, як помилково вважав апеляційний суд. Судом апеляційної інстанції не враховано положення частини п`ятої статті 104 ЦК України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Проте, такий запис відсутній. Чинним законодавством не передбачено, що відсутність штатного розпису чисельності посад працівників є підставою для відмови у поновленні на роботі незаконно звільненого працівника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 328/1170/18 розподілено судді-доповідачеві.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу КУ "Токмацька ЦРЛ" посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду, яким правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог. Доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, не доводять порушення роботодавцем трудового законодавства під час її звільнення. Звільнення позивача з займаної посади проведено правомірно на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У поданому відзиві на касаційну скаргу Токмацька міська рада Запорізької області посилається на те, що у касаційній скарзі позивач не зазначила у чому полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права при вирішенні спору. Касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що до задоволення не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Токмацькою центральною районною лікарнею з серпня 1987 року. До січня 1990 року працювала санітаркою стоматологічної поліклініки, а з 02 січня 1990 року - медсестрою стоматологічної поліклініки.

Рішенням Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації" вирішено припинити шляхом ліквідації КУ "Токмацька центральна районна лікарня", створити комісію з припинення, якій до 01 листопада 2017 року закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами тощо.

На виконання вказаного рішення міської ради головою ліквідаційної комісії КУ "Токмацька ЦРЛ" Шапран С. С. видано наказ від 21 липня 2017 року № 84-осн про припинення КУ "Токмацька ЦРЛ" шляхом ліквідації. Пунктом 2.3 вказаного наказу вирішено звільнити працівників підприємства згідно вимог чинного законодавства.

Рішенням Токмацької міської ради Запорізької області від 21 вересня 2017 року № 18 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації" виключено з вказаного вище рішення міської ради слова "до 01 листопада 2017 року".

Наказом голови ліквідаційної комісії КП "Токмацька ЦРЛ" Шапран С. С. від 19 жовтня 2017 року № 132-осн "Про попередження працівників КУ "Токмацька ЦРЛ" про майбутнє звільнення" затверджено список працівників, які підлягають звільненню з 29 грудня 2017 року у зв`язку із скороченням штату, у додатку 11 якого значиться - сестра медична стаціонару зі стоматології ОСОБА_1, яку того ж дня ознайомлено з наказом.

Наказом голови ліквідаційної комісії КУ "Токмацька ЦРЛ" Шапран С . С . від 19 жовтня 2017 року № 134-осн "Про зміну трактовки до пунктів 1, 2.1, та 2.2 наказу № 132-осн від 19 жовтня 2017 року" замінено формулювання підстав звільнення у наказі від 19 жовтня 2017 року № 132-осн з у зв`язку "із скороченням штату" на "з ліквідацією установи".

Наказом голови ліквідаційної комісії КУ "Токмацька ЦРЛ" Шапран С. С. від 18 грудня 2017 року № 170-осн з 01 січня 2018 року скасовано посади штатного розпису у зв`язку з ліквідацією та вирішено звільнити всіх працівників КУ "Токмацька ЦРЛ".

29 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади сестри медичної стаціонару зі стоматології КУ "Токмацька ЦРЛ" у відповідності до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі пункту 244 наказу КУ "Токмацька ЦРЛ" № 143-о.

Рішенням Токмацької міської ради від 22 лютого 2018 року № 20 вирішено зупинити процедуру ліквідації КУ "Токмацька ЦРЛ", яка була розпочата на підставі рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації" (пункт 1). Пунктом 2 вирішено припинити КУ "Токмацька ЦРЛ" шляхом перетворення в КП "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" Токмацької міської ради з переданням всього майна, прав та обов`язків зазначеному підприємству. Визначено КП "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" Токмацької міської ради правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків КУ "Токмацька ЦРЛ".

Пунктом 7 цього ж рішення визнано такими, що втратили чинність рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації", від 21 вересня 2017 року № 18 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 20 липня 2017 року № 2 "Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації".

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала голові ліквідаційної комісії районної лікарні заяву про поновлення на роботі, за результатами розгляду якої 08 травня 2018 року листом № 02/2271 відповідача їй було відмовлено у зв`язку з тим, що штатні посади в КУ "Токмацька ЦРЛ" скасовано, а штатний розпис в КП "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" не затверджений.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно правил частини першої, п?ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини першої статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, видаючи наказ від 29 грудня 2017 року № 143-о про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, дотримався процедури звільнення та не допустив порушення вимог трудового законодавства. Про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 попереджена завчасно, що нею не заперечувалося.

При вирішенні спору апеляційним судом надано належну оцінку змісту наказу голови ліквідаційної комісії медичної установи № 170-осн від 18 грудня 2017 року "Про скасування посад штатного розпису у зв`язку з ліквідацією", яким з 01 січня 2018 року скасовані всі посади штатного розпису у зв`язку із звільненням всіх працівників районної лікарні.

На момент подання позивачем заяви від 19 квітня 2018 року про поновлення на роботі голові ліквідаційної комісії районної лікарні КП "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" створено не було.

Слід зазначити, відповідно до пунктів 1, 5 рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 01 жовтня 2018 року № 12 вирішено припинити КУ "Токмацька ЦРЛ" шляхом ліквідації. Рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 22 лютого 2018 року № 20 "Про припинення КУ "Токмацька ЦРЛ" шляхом перетворення в КП "Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" визнано таким, що втратило чинність.

Враховуючи те, що КУ "Токмацька ЦРЛ" відповідно до зазначеного рішення міської ради підлягає припиненню шляхом ліквідації, доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Судді:	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович