позивачі: Міністерство оборони України, державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" в особі яких в інтересах держави позов пред`явленозаступником військового прокурора Західного регіону України,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у складі судді Куцкір Ю. Ю.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.

у справі за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (далі - ДП МОУ "Західвійськбуд") звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 11 грудня 2003 року між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 930 кв. м (будівлі пилорами, загальною площею 282,10 кв. м, гаражів-майстерні, загальною площею 439,60 кв. м, розчинного вузла, загальною площею 208,30 кв. м), що розташовані по АДРЕСА_1, згідно з яким вказане державне підприємство продало ОСОБА_1 указане нерухоме майно, а останній перерахував цьому підприємству кошти відповідно до умов договору.

Посилаючись на те, що укладення вищевказаного договору відбулось із порушенням порядку відчуження нерухомого майна Міністерства оброни України, яке є засновником ДП МОУ "Західвійськбуд", вказував на наявність підстав для визнання такого договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року,залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 року,у задоволенні позову відмовлено.

Встановивши, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11 грудня 2003 року було укладено без відповідного дозволу органу управління майном, і, водночас вказуючи на те, що позбавлення державою відповідача права власності на майно, яке йому продала сама ж держава, з посиланням на порушення при укладенні договору купівлі-продажу, є невиправданим втручанням держави у мирне володіння особою своїм майном та таким, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку для звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, що надійшла до Верховного Суду у липні 2019 року, заступник військового прокурора Західного регіону України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

05 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що істотне та вирішальне значення для визнання поважними причини пропуску строків звернення заступником військового прокурора Західного регіону України до суду із цим позовом має час, коли саме Міністерству оборони України стало відомо про допущені порушення при укладенні оспорюваного договору. Так, про існування цих порушень Міністерство оборони України спочатку дізналось із листа заступника військового прокурора Західного регіону України від 17 травня 2017 року, та, в подальшому, з позовної заяви, поданої у цій справі.

Доводом касаційної скарги є також невідповідність дійсності висновку апеляційного суду що придбане відповідачем майно за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2003 року на даний час не існує. Заступник військового прокурора Західного регіону України зазначає, що до такого висновку суд дійшов із посиланням на лист директора КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" від 24 жовтня 2018 року. Разом із цим у цьому листі йде мова про перепланування та переобладнання нерухомих об`єктів, що не вказує на створення нового нерухомого майна.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених у відповідності до законодавчих вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Статуту ДП МОУ "Західвійськбуд", затвердженого 29 січня 1998 року, ДП МОУ "Західвійськбуд" - підприємство, засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 286 від 27 листопада 2003 року "Про оформлення права власності на будівлю та споруди по АДРЕСА_1 " вирішено оформити право загальнодержавної власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 930,00 кв. м, а саме: літ. "А" - розчинний вузол, загальною площею 208,30 кв. м, літ. "Б" - пилорама, загальною площею 282,10 кв. м, літ. "В" - гараж-майстерня, загальною площею 439,60 кв. м.

Згідно бізнес-плану ДП МОУ "Західвійськбуд" на 2003 рік було затверджено Детальний план заходів щодо повної ліквідації збиткових філій, в тому числі продаж будівлі пилорами, гаражів та РБВ і складу в АДРЕСА_2 .

11 грудня 2003 року між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 930,00 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1, згідно з яким вказане державне підприємство продало ОСОБА_1 дане нерухоме майно, а останній перерахував йому кошти відповідно до умов договору.

Згідно листа № 35 від 23 січня 2004 року керівник ДП МОУ "Західвійськбуд" Довгополюк А. Д. звернувся до міського голови м. Мукачево Закарпатської області про те, що ДП МОУ "Західвійськбуд" добровільно відмовляється від постійного користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2, будівлі та споруди, що розташовані на цій ділянці продані приватному підприємцю ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 296 від 27 листопада 2012 року "Про оформлення прав власності" право приватної власності на: майновий комплекс по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці згідно фактичного користування площею 14 868 кв. м, а саме: побутова будівля літ. А-А', столова літ. Б-Б', адмінбудівля літ. В, гараж літ. Д, вбиральня літ. Е, навіс літ. З, вбиральня літ. К, мангал літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, мангал літ. О, навіс літ. П, навіс літ. Р, навіс літ. С, навіс літ. Т, вольєр літ. Д оформлено на ОСОБА_1 .

У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа № 370 від 17 лютого 2014 року начальник Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку Міцель Ф. В. звертався до керівника Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області в якому просив доручити підлеглим працівникам провести перевірку щодо законності використання земельної ділянки приватним підприємцем ОСОБА_1 .

У відповідності до листа № 672 від 03 травня 2017 року т.в.о. директора ДП МОУ "Західвійськбуд" Желтяков А. А. звернувся до військової прокуратури Західного регіону України, в якому зазначив, що в ДП МОУ "Західвійськбуд" не має в наявності документів, які б фактично підтверджували надання дозволу органом управління майном (Міністерства оборони України) на відчуження будівель та споруд загальною площею 930,00 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа № 689 від 18 травня 2017 року т.в.о. директора ДП МОУ "Західвійськбуд" Желтяков А. А. звернувся до військової прокуратури Західного регіону України із проханням подати позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11 грудня 2003 року з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ "Західвійськбуд".

Зі змісту листа № 142-вих. від 24 жовтня 2018 року директора КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" Дебель Е. І. судами також встановлено, що придбане в 2003 році майно складалося з будівлі розчинного вузла літ. А площею 208,30 кв. м, будівлі пилорами літ. Б площею 282,10 кв. м та будівлі гаражу-майстерні літ. В площею 439,60 кв. м. Після проведення перепланування в 2012-2014 роках будівлю літ. А-А'-А' переобладнано під кафе-бар площею 532,70 кв. м, будівлю літ. Б-Б' переобладнано під ресторан площею 586,10 кв. м, частину будівлі літ. В переобладнано під адмінбудівлю площею 475,30 кв. м, а іншу частину переобладнано під гараж літ. В' площею 195,10 кв. м. Крім того, встановлено металевий ангар площею 291,50 кв. м, мангал літ. Л та літ. О, навіси літ. Ж та літ. У, вольєр літ. Д, літні тераси літ. З та літ. М, альтанки літ. С, літ. Р, літ. П, літ. Н та літ. Т., споруди № 1 (металеві ворота) та огорожа (бетонні плити), мощення № I-II (бетонні плити та бетонна плитка), побудовано будівлю прохідної літ. Д площею 5,90 кв. м, вбиральні літ. К та літ. Е.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до Статуту ДП МОУ "Західвійськбуд", затвердженого Міністерством оборони України 29 січня 1998 року, зазначене державне підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю.

Засновником підприємства є Міністерство оборони України - орган управління майном. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений законодавством.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на час укладення спірного договору) відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

Згідно вимог пунктів 1, 4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 квітня 1999 року № 1477, відчуження майна державного підприємства, його структурного підрозділу, функції управління яким в установленому порядку передані державним органам приватизації, здійснюється безпосередньо підприємством після отримання погодження державного органу приватизації, який здійснює функції управління цим підприємством. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов`язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З урахуванням наведених законодавчих норм та на підставі поданих сторонами доказів із наданням їм належної оцінки, суди попередніх інстанцій, встановивши, що нерухоме майно, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу вибуло без волі її власника - держави Україна в особі Міністерства оборони України з його володіння, дійшли обґрунтованого висновку про незаконність вчинення дій по відчуженню майна всупереч встановленому для цього порядку.

Разом із цим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

В абзацах першому та другому частини третьої статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 261 ЦК України пов`язує початок перебігу строку позовної давності не лише з моментом коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, що передбачає презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитися станом своїх майнових прав, оскільки відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 12 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Враховуючи зазначене, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Ця позиція відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 11/163/2011/5003, від 22 березня 2017 року у справі № 5004/2115/11 та від 07 червня 2017 року у справі № 910/27025/14.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів, прокурор заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, ані Міністерство оборони України, ані ДП МОУ "Західвійськбуд", набувши статусу позивачів, питання про поновлення строку позовної давності не порушували, доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду не надавали, на що обґрунтовано звернули увагу суди попередніх інстанцій.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі, забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93, № 22095/93, пункт 51).

У рішенні ЄСПЛ від 18 марта 2008 року у справі "Дачія С. Р. Л. проти Молдови" ("Dacia S.R.L. v. Moldova", заява № 3052/04, пункти 76, 77) суд зазначив, що звільнення державних організацій у випадках, коли вони позиваються про повернення державного майна, від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б перешкодили розгляду позовів, вчинюваних приватними особами чи компаніями, потенційно може призводити до руйнування багатьох правовідносин, заснованих на існуючому стані речей, і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. За відсутності переконливих аргументів щодо зазначених прав змінювання правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або які повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності та порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи зазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суди дійшли правильного висновку щодо пропуску строку звернення до суду із цим позовом прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ "Західвійськбуд".

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" залишити без задоволення.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська