Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 288/18/15-ц

провадження № 61-48275св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Паволоцька сільська рада Попільнянського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Зайченко Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павлицької Т. М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,5435 га, що розташована за тією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1998 року. Рішенням Паволоцької сільської ради від 21 листопада 2011 року зазначену вище земельну ділянку розмежовано відповідно до цільового використання в тому числі 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та 0,2935 га - для ведення особистого селянського господарства. Під час фактичного користування належною земельною ділянкою виявилося, що її розмір фактично більший на 0,15 га, ніж вказаний у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії І-ЖТ № 006896 від 05 грудня 1998 року. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку площею 0,15 га, на підставі рішення Паволоцької сільської ради Попільнянського району від 25 квітня 2012 року та в подальшому оформлення права власності на неї позивач дізналася, що частина її земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначала, що рішенням Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області 36 сесії V скликання від 08 вересня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку на АДРЕСА_2 по фактичному користуванню загальною площею 0, 3932 га, в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,1432 га - для ведення особистого селянського господарства, які передано у власність відповідачам. У подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки. Сільська рада своїм рішенням передала у власність належну їй (позивачу) частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в свою чергу виготовили державні акти про право власності, в тому числі і на цю частину земельної ділянки та зареєстрували на них право власності.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

1) визнати недійсним рішення Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області 36 сесії V скликання від 08 вересня 2010 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 - власника та ОСОБА_3 - співвласника, в АДРЕСА_2 по фактичному користуванню загальною площею 0,3932 га, в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1432 га - для ведення особистого селянського господарства, передачі їх у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

2) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: а) серії ЯЛ № 633042, виданий 17 листопада 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011021900108 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий 1824784800:03:018:0034, яка розташована в АДРЕСА_2 та має цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; б) серії ЯЛ № 633043, виданий 17 листопада 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011021900107 на земельну ділянку площею 0,1432 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0035, яка розташована в АДРЕСА_2 та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ;

3) скасувати державну реєстрацію земельних ділянок: а) площею 0,2500 га, кадастровий 1824784800:03:018:0034, яка розташована на АДРЕСА_2 та має цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; б) площею 0,1432 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0035, яка розташована на АДРЕСА_2 та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області 36 сесії 5 скликання від 08 вересня 2010 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 - власника та ОСОБА_3 - співвласника, на АДРЕСА_2 по фактичному користуванню загальною площею 0,3932 га, в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1432 га для ведення особистого селянського господарства, передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безкоштовно у власність земельної ділянки загальною площею 0,3932 га, з них для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,2500 га, та для ведення особистого селянського господарства 0,1432 га, яка розташована на АДРЕСА_2 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 633042 виданий 17 листопада 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011021900108 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0034, яка розташована в АДРЕСА_2 та має цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 633043 виданий 17 листопада 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011021900107 на земельну ділянку площею 0,1432 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0035, яка розташована на АДРЕСА_2 та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім`я ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0034, яка розташована на АДРЕСА_2 та має цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1432 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0035, яка розташована в АДРЕСА_2 та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_2, співвласник ОСОБА_3 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що межі земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1, порушені у зв`язку з накладанням на належні їй земельні ділянки меж земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки тому, що площа земельної ділянки, зазначена у державному акті позивача не відповідає плану зовнішніх меж земельної ділянки, що свідчить про формальне виготовлення державного акту на землю без вимірів земельної ділянки на місцевості, а тому вказаний документ не може бути належним доказом у справі. Посилається на те, що судами не надано оцінки поясненням експерта щодо накладення земельних ділянок та необхідності привести у відповідність технічну документацію на землю.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У липні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 . Зазначає, що відповідачам було передано земельні ділянки із земель комунальної власності, при цьому не перевірено, що частина цих земельних ділянок вже перебувала у власності позивача.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно договору купівлі-продажу від 05 грудня 1998 року серії ААР № 480694 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянку площею 0,5435 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка площею 0,5435 га належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 05 грудня 1998 року серії І -ЖТ № 006896.

В подальшому, 25 липня 2003 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЖТ № 159105.

Рішенням 10 сесії VІ скликання Паволоцької сільської ради від 21 листопада 2011 року земельну ділянку площею 0,5435 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 розмежовано відповідно до цільового використання в тому числі: 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,2935 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до рішення Паволоцької сільської ради від 25 квітня 2012 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1500 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно заяви позивача на виготовлення технічної документації від 26 жовтня 2011 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства 0,4531 га на території Паволоцької сільської ради в АДРЕСА_1 .

В подальшому, 20 листопада 2013 ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0179 та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4531 га, кадастровий номер 1824784800:03:018:0180 на території Паволоцької сільської ради в АДРЕСА_1 .

Рішеннями 27 сесії V скликання Паволоцької сільської ради від 21 липня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,2000 га, що знаходиться на АДРЕСА_2, в тому числі, 0,1250 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства - 0,0750 га.

Згідно заяви відповідачів на виготовлення технічної документації від 23 жовтня 2009 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_2 - власника, ОСОБА_3 - співвласника.

Рішенням 36 сесії V скликання Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 08 вересня 2010 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 - власника та ОСОБА_3 - співвласника, на АДРЕСА_2 по фактичному користуванню, загальною площею 0,3932 га, в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,1432 га для ведення особистого селянського господарства. Передано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безкоштовно у власність земельну ділянку загальною площею 0,3932 га, з них для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1432 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2 .

17 листопада 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 633043 та серії ЯЛ № 633042, а саме земельної ділянки площею 0,1432 га, яка розташована на АДРЕСА_2 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1824784800:03:018:0035 та земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за цією ж адресою та із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 1824784800:03:018:0034.

У справі 05 лютого 2016 року проведена судова земельно-технічна експертиза, за наслідками якої складено висновок № 296/15-16, в якому вказано, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 - власника, ОСОБА_3 - співвласника, що знаходиться в АДРЕСА_2, загальною площею - 0,3932 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га, для ведення особистого господарства - 0,1432 га, на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Із зазначеного вище висновку експерта вбачається, що при співставленні планів земельних ділянок відображених в державних актах виданих 17 листопада 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1432 га до плану земельної ділянки, відображеної в державному акті ОСОБА_5, виданого 25 липня 2003 року, що не розмежована відповідно до цільового використання, на думку експерта могла виникнути накладка даних земельних ділянок, що графічно показано в додатку № 2 (дослідницької частини), даний факт був встановлений без розрахунку площ накладок (за відсутності каталогу координат).

Також експертом встановлено, що межа, яка визначена державним актом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково проходить по житловому будинку ОСОБА_1 та встановлено невідповідність фактичного розташування погрібу до державного акта.

Крім того, експертом встановлено накладання земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, на земельну ділянку ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га. Площа накладки становить 0,0443 га (діл. 1). Встановлено накладку земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,2500 га на земельну ділянку ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4531 га. Площа накладки становить 0,0405 га (діл.2). Також вбачається часткова накладка земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1432 га на земельну ділянку ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства площею 0,4531 га, поща накладки становить 0,1143 га (діл.3). Даний факт зображено в додатку № 1-2 доданого висновку.

Експертом встановлено, що площа земельної ділянки, вказана в Державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 серії ЖТ №159105, виданого 25 липня 2003 року, а саме 0,5435 га, не відповідає плану зовнішніх меж земельної ділянки із зазначенням розмірів, відображеного на зворотній стороні Державного акту. Даний факт зображено в додатку № 3.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України встановлено, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, так громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Вирішуючи указаний спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності виникає з моменту державної реєстрації, тому встановивши, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 порушені накладанням на неї меж земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно з частиною десятою статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (частина друга статті 50 Закону України "Про землеустрій").

Згідно із пунктом 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (z0354-99) , роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Суди установили, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку позивача, останньою погоджено межі земельної ділянки із суміжними власниками. Зокрема, згідно акту визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі та акту погодження меж проведено встановлення меж в натурі та погодження меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, межові знаки, якими означена земельна ділянка, показані на місцевості та передані на зберігання землекористувачу, претензій та заперечень суміжних землевласників (землекористувачів) при встановленні меж зазначеної земельної ділянки не вбачається. Встановлено, що ОСОБА_2 відмовилась підписати вказаний акт.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не надали належної оцінки тому, що площа земельної ділянки, зазначена у державному акті позивача не відповідає плану зовнішніх меж земельної ділянки, що свідчить про формальне виготовлення державного акту на землю без вимірів земельної ділянки на місцевості, а тому вказаний документ не може бути належним доказом у справі були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд дослідивши ці обставини дійшов висновку, що такі посилання не мають вирішального значення, оскільки позивач в подальшому - у 2013 році оформила земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрових номерів та отримала свідоцтва про право власності на них.

Також у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами не надано оцінки поясненням експерта щодо накладення земельних ділянок та необхідності привести у відповідність технічну документацію на землю.

Апеляційний суд проаналізував висновок експерта, дослідив графічне зображення накладок зазначених земельних ділянок, відображений у додатку 2 вказаної експертизи та встановив, що при фактичному користуванні земельними ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 капітальні споруди, які належать на праві власності перебувають на земельних ділянках сторін згідно усталеного фактичного користування. Разом із тим межа, яка визначена державним актом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходить по частині житлового будинку, який перебуває у власності позивача та є капітальною спорудою, чим порушує її майнові права, що є неприпустимим, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 оформила своє право власності на майно в установленому законом порядку, про що свідчать матеріали справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року зупинено виконання рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року в частині солідарного стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області 486,80 грн судового збору та 2 022,40 грн витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи до закінчення касаційного провадження у справі.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов