розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої дії адвокат Лук`янова Марія Леонідівна, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року, ухвалене в складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Шимків С. С., Гордійчук С. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання припиненим права на приватизацію земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Зорянська сільська рада) від 29 вересня 2005 року № 1100 "Про надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва" відповідачу

(її колишньому чоловіку) було надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,19 га в с. Зоря Рівненського району.

До 2008 року відповідач не розпочав процес оформлення права власності на зазначену земельну ділянку, а земельну ділянку вони використовували під город.

Рішенням Зорянської сільської ради від 24 січня 2008 року № 605 за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 припинено його право користування спірною земельною ділянкою, а рішенням Зорянської сільської ради від 24 січня 2008 року № 606, за результатами розгляду її заяви, їй було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, з подальшим посвідченням права власності державним актом.

В подальшому вона двічі зверталася до Зорянської сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проте рішеннями сільської ради від 20 жовтня 2015 року № 1778 та від 03 грудня 2015 року № 40 їй було відмовлено у наданні такого дозволу.

Вказані рішення сільської ради було визнано протиправними і скасовано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2016 року та зобов`язано Зорянську сільську раду на найближчій сесії, після набрання рішенням суду законної сили, розглянути її заяву та прийняти мотивоване рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу (землі житлової та громадської забудови) орієнтовною площею, 0,19 га в АДРЕСА_1 або мотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

08 грудня 2016 року Зорянська сільська рада прийняла рішення № 423, яким надала їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,19 га в с. Зоря після чого вона звернулася до землевпорядної організації з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Однак при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконавцем робіт було виявлено, що спірній земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер та виготовлено на неї технічну документацію. Отримавши 28 лютого 2017 року довідку реєстратора, вона встановила, що 21 лютого 2017 року право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за відповідачем.

Вказані обставини не дають їй можливості реалізувати право на отримання у власність зазначеної земельної ділянки.

Вважала, що право відповідача на приватизацію наданої йому відповідно до рішення Зорянської сільської ради від 29 вересня 2005 року № 1100 земельної ділянки припинено з моменту винесення органом місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, іншого рішення від 24 січня 2008 року № 605 про припинення права користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем. Натомість таке право виникло у неї на підставі рішення Зорянської сільської ради від 24 січня 2008 року № 606 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на цю ж земельну ділянку.

Крім того, її право на приватизацію цієї земельної ділянки також підтверджується рішенням Зорянської сільської ради № 1755

від 08 вересня 2015 року, яким залишено в силі рішення № 606 від 24 січня 2008 року про надання їй дозволу на складання технічної документації.

Існування вказаних обставин - реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку за відповідачем, які виникли на підставі вже припиненого права, порушує її права та законні інтереси перешкоджає вчиненню дій, пов`язаних з виготовленням технічної документації і набуття права власності на земельну ділянку.

За таких обставин просила суд визнати припиненим право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,19 в с. Зоря Рівненського району.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності чинного рішення Зорянської сільської ради від 29 вересня

2005 року № 1100, з урахуванням підстав та обґрунтування позовних вимог визнати припиненим право відповідача на приватизацію спірної земельної ділянки неможливо.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня

2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, а крім того виходив із того, що право відповідача на приватизацію спірної земельної ділянки було реалізовано, а тому ОСОБА_1 у разі, якщо вважає порушеними свої права мала б обрати належний спосіб захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року адвокат Лук`янова М. Л. діючи в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають встановленим обставинам справи.

Чинність рішення сільської ради, яким відповідачу надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку вона не оспорює. Вказує, що суди не звернули уваги на те, що правоприпиняючим юридичним фактом є заява відповідача про припинення користування земельною ділянкою, рішення сільської ради про припинення права користування земельною ділянкою, вилучення і передачу земельної ділянки до земель запасу сільської ради.

Посилаючись на рішення сільської ради № 606, яким їй надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою та рішення № 423 яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність, вказує, що суди дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вважає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не навів обгунтування на відхилення доводів апеляційної скарги.

У встановлений судом строк, відзив на касаційну скаргу не подано

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Рівненського районного суду Рівненської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 161/258/18 передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно пункту 3 рішення Зорянської сільської ради від 29 вересня 2005 року № 1100 ОСОБА_2 надано із земель запасу Зорянської сільської ради земельну ділянку в с. Зоря відповідно до додатку № 2 цього рішення у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Рішенням Зорянської сільської ради від 24 січня 2008 року № 605 на підставі заяви ОСОБА_2 припинено його право користування земельною ділянкою площею 0,1878 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в

АДРЕСА_1, земельну ділянку передано в запас сільської ради.

Рішенням Зорянської сільської ради від 24 січня 2008 року № 606

ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1878 га із земель запасу в

Рішенням Зорянської сільської ради від 08 грудня 2016 року № 423 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивача площею 0,19 га в с. Зоря.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 лютого 2017 року № 81450962 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624684900:18:027 :1759 у селі Зоря Рівненського району.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах, зокрема для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що право на приватизацію земельної ділянки реалізовано ОСОБА_2 та зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджено відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 81450962 від 28 лютого 2017 року), дійшли загалом правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим права

ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин реєстрації

ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку обраний позивачем у розглядуваній справі спосіб захисту своїх прав, які вона вважає порушеними, є неналежним та неефективним.

Суди попередніх інстанцій розглянули справу в межах позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у суді першої інстанції, що узгоджується з положеннями статті 13 ЦПК України.

Відповідно до приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції .

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги висновків судів по суті вирішення справи не спростовують, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, і переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що згідно вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за участі ОСОБА_1 або її представника, про що заявлено у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої дії адвокат Лук`янова Марія Леонідівна, залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області