розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Коваленко А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Онищенко О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство (далі - АТ) "Альфа-Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 19 січня 2006 року між нею та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 935/5-10, відповідно до якого банк надав їй кредит у сумі 25 000 доларів США, зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 14 січня 2026 року. У рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань між нею та банком 20 січня 2006 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв. м були передані в іпотеку.

З метою забезпечення виконання нею зобов`язань за вищевказаним договором кредиту, 20 січня 2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк", нею та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 935/09-010.

10 липня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" на її адресу надіслав лист-вимогу, в якому повідомлялося про заборгованість за кредитним договором від 19 січня 2006 року № 935/5-10 станом на 14 червня 2018 року на суму 112 783,4 грн, яку необхідно сплатити у тридцяти денний строк, та у разі несплати можливості стягнення банком заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

18 липня 2018 року, після отримання вимоги, вона здійснила часткову оплату кредитної заборгованості у розмірі 17 350 грн.

13 серпня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" видав виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки, власником якого є вона. За рахунок реалізації предмета іпотеки запропоновано задовольнити вимоги банку у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання нею кредитного договору за період з 14 червня 2016 року до 14 червня 2018 року у сумі 110 928,71 грн.

Оскільки вимоги банку не були безспірними, з огляду на те, що банком не було надано нотаріусу відомостей про часткову оплату кредитної заборгованості, вважала, що виконавчий напис виданий з порушенням Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , тому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 13 серпня 2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 11807, про звернення стягнення на житловий будинок, житловою площею 56,6 кв. м, загальною площею 98,4 кв. м, з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:004:0092 площею 877 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 13 серпня 2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 11807, про звернення стягнення на житловий будинок, житловою площею 56,6 кв. м, загальною площею 98,4 кв. м, з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:004:0092 площею 877 кв. м.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису не існувало переліку документів, на підставі яких може бути вчинено виконавчий напис. Отже, відсутність документів, які можуть підтверджувати безспірність заборгованості боржника і встановлювати прострочення виконання зобов`язання, фактично нівелює зміст безспірності заборгованості. Документи, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати її розмір, є виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Але наданий нотаріусу розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а тому він не є доказом безспірності заборгованості, про яку йдеться.

Відповідно до оспорюваного виконавчого напису, стягнення на предмет іпотеки здійснюються для погашення заборгованості за кредитним договором за період з 14 червня 2016 року до 14 червня 2018 року у сумі 110 928,71 грн. Натомість, наданий нотаріусу розрахунок спірної заборгованості здійснено за період з 01 квітня 2015 року до 14 червня 2018 року і представник ПАТ "Укрсоцбанк" не міг пояснити, чому в заяві до нотаріуса та у виконавчому написі розрахунок заборгованості зазначений саме за цей період. Наведене, на думку суду свідчить про відсутність у нотаріуса можливості переконатися в безспірності заборгованості, про яку йдеться.

Крім того, про відсутність безспірності заборгованості, яка є предметом судового розгляду, свідчать і те, що 18 липня 2018 року ОСОБА_1, на виконання вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" від 10 липня 2018 року про сплату кредитної заборгованості, здійснено часткове її погашення у розмірі 17 350 грн, про що нотаріуса не повідомлено і цей платіж не враховано при її визначенні при вчиненні нотаріусом оспорюваного напису.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків про те, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису не існувало переліку документів, які дають підстави для одержання виконавчого напису, що на момент виникнення спору між сторонами була відсутність документів, які можуть підтверджувати безспірність заборгованості боржника і встановлювати прострочення виконання зобов`язання, а також посилання на те, що документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості і встановлювати її розмір, є лише первинні бухгалтерські документи, посилання на те, що відповідно до оспорюваного виконавчого напису стягнення на предмет іпотеки здійснюються для погашення заборгованості за кредитним договором за період з 14 червня 2016 року по 14 червня 2018 року, а наданий нотаріусу розрахунок здійснений за період з 01 квітня 2015 року по 14 червень 2018 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, на дату вчинення спірного виконавчого напису, вказана у ньому сума кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Укрсоцбанк" за період з 14 червня 2016 року до 14 червня 2018 року не може вважатися безспірною.

Також є правильним і належно обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. є неналежним відповідачем у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., а також у частині зміни апеляційним судом мотивувальної частини рішення місцевого суду, учасниками процесу не оспорюються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) колегією суддів не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку поданим доказам у справі та дійшли помилкових висновків про задоволення позову.

Вважає, що немає підстав вважати, що заборгованість, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, є спірною.

Суди не врахували, що виконавчий напис був виданий, враховуючи заборгованість за інший період, ніж коли позивачем було сплачено 17 350 грн у рахунок погашення боргу.

Зазначає, що банком були надані нотаріусу всі необхідні документи для встановлення наявності між сторонами кредитних правовідносин та заборгованості, тому не можна було визнавати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що спірний виконавчий напис нотаріуса було вчинено 13 серпня 2018 року, а в указаній у ньому заборгованості не враховано платіж ОСОБА_1 на суму 17 350 грн з метою часткової оплати кредитної заборгованості, який було здійснено нею 18 липня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказану у виконавчому написі нотаріуса від 13 серпня 2018 року заборгованість не можна вважати безспірною, а, відтак, вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Доводи касаційної скарги про те, що банком були надані всі необхідні документи, а також те, що виконавчий напис було видано, враховуючи заборгованість за інший період, ніж коли позивачем було сплачено 17 350 грн у рахунок погашення боргу, не заслуговують на увагу, оскільки наведеними вище нормами права встановлено, що заборгованість, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, повинна бути вказана у розмірі, саме станом на час вчинення нотаріусом такого виконавчого напису.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником банку норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.