Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство "Злагода-Агро",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" (далі - ТОВ "Агріс Полісся"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство "Злагода-Агро" (далі - ПП "Злагода-Агро"), про розірвання договору оренди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2014 року вони уклали (кожен окремо) з ТОВ "Агріс Полісся" договори оренди землі, за умовами яких надали відповідачу в оренду належні їм на праві власності земельні ділянки: ОСОБА_1 - земельну ділянку загальною площею 2,52 га, кадастровий номер 1821788400:06:000:0069, ОСОБА_3 - земельну ділянку загальною площею 2,01 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0300, ОСОБА_4 - земельну ділянку загальною площею 0,31 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0226, ОСОБА_2 - земельну ділянку загальною площею 1,64 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0305.

Відповідач не сплатив орендну плату за період з 2016 до 2017 роки, що є істотним порушенням умов договорів та підставою для їх розірвання. Крім того, 06 жовтня 2016 року ТОВ "Агріс Полісся" уклало із ПП "Злагода-Агро" договори суборенди землі, за умовами яких передало останньому указані вище земельні ділянки у суборенду без їхньої (позивачів) згоди на укладення договорів суборенди та без отримання повідомлень від орендаря про наміри укласти такі договори.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 просили суд розірвати укладені 10 січня 2014 року між ними та ТОВ "Агріс Полісся" договори оренди земельних ділянок площею 2,52 га, кадастровий номер 1821788400:06:000:0069, площею 2,01 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0300, площею 0,31 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0226, площею 1,64 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0305.

Ухвалою Ємільчинського районного суду від 16 листопада 2018 року прийнято відмови ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від позовів та закрито провадження у частині їхніх позовних вимог до ТОВ "Агріс Полісся" про розірвання договору оренди земельних ділянок (а. с.110-111, 134).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,52 га, кадастровий номер 1821788400:06:000:0069, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агріс Полісся".

Розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 1,64 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0305, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Агріс Полісся".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не сплачує позивачам орендну плату за земельні ділянки, без згоди позивачів передав ПП "Злагода-Агро" орендовані земельні ділянки в суборенду і поклав на останнього обов`язок щодо виплати орендної плати, що є підставою для розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Агріс Полісся" залишено без задоволення, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року - без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Агріс Полісся" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що можливість укладення договорів суборенди передбачена умовами договорів оренди землі, укладеними між ТОВ "Агріс Полісся" і позивачами. Суди не врахували чинність договорів суборенди, укладених між ТОВ "Агріс Полісся" та ПП "Злагода-Агро" та зареєстрованих у органах юстиції у порядку, визначеному законодавством України, що вказує на правомірність дій відповідача щодо передачі землі в суборенду.

Крім того, згідно з пунктом 3 договорів суборенди суборендар прийняв на себе зобов`язання зі сплати позивачам орендної плати готівкою та через фінансову установу. Таким чином, зміна назви платника орендної плати не є порушенням істотних умов договорів оренди, обов`язок обох сторін зі сплати та отримання орендної плати фактично виконано.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неправильну оцінку районним судом доказів у цій справі, унаслідок чого неспростованими залишились доводи позивачів про неповідомлення їх ТОВ "Агріс Полісся" про наміри останнього укласти з третьою особою договори суборенди землі.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агріс Полісся" на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року та витребувано із Ємільчинського районного суду Житомирської області цивільну справу № 277/860/18.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2019 року, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Пасенко В. П., заперечував проти доводів ТОВ "Агріс Полісся", зазначаючи, що оскаржувана постанова апеляційного суду винесена відповідно до вимог матеріального та процесуального права України.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру

іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - щодо об`єкта нерухомого майна від 28 липня 2018 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,52 га, кадастровий номер 1821788400:06:000:0009, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 07 червня 2006 року серії ЯБ №737436.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,64 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0305, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2006 року серії ЯБ № 737382.

10 січня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ТОВ "Агріс Полісся" окремі договори оренди землі, за умовами яких надали відповідачу в оренду свої земельні ділянки (а. с. 14-15, 45-46). Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Агріс Полісся", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 травня 2014 року, номер запису 16993091, а договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ "Агріс Полісся", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2014 року, номер запису 17097898 (а. с. 16-18, 48-49).

Згідно з умовами договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 348,83 грн (пункт 7). Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік, до 25 грудня поточного року (пункт 9).

Пунктом 27 договорів оренди земельної ділянки передбачено право орендаря, зокрема, передавати земельну ділянку в суборенду на умовах цього договору - за згодою власника.

У пункті 17 договорів зазначено, що без додаткової письмової згоди орендодавця, на підставі цього договору та у відповідності до Закону України "Про оренду землі" (161-14) , орендар вправі передавати земельну ділянку в суборенду за згодою власника іншим юридичним чи фізичним особам без зміни її цільового використання.

17 жовтня 2016 року між ТОВ "Агріс Полісся" та ПП "Злагода-Агро" укладені договори суборенди землі від 06 жовтня 2016 року площею 2,52 га та 1,64 га.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру

іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 17 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ "Агріс Полісся" та ПП ""Злагода-Агро", за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1, а згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру

іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - щодо об`єкта нерухомого майна 21 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ "Агріс Полісся" та ПП ""Злагода-Агро", за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 17, 48).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Положеннями статті 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі, укладених між сторонами спору.

Звертаючись до суду із позовом, позивачі посилалися, зокрема, на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки.

Суди встановили, що упродовж 2016-2017 років відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України "Про оренду землі", і пунктами 7, 9 договорів оренди землі, укладеними з позивачами.

Також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачами грошових коштів у вигляді орендної плати від третіх осіб.

ТОВ "Агріс Полісся" фактично передало орендовані земельні ділянки у користування іншій особі (ПП "Злагода-Агро") без згоди орендодавця, що суперечить пунктам 17, 27 договорів оренди землі від 10 січня 2014 року, положенням статті 8 Закону України "Про оренду землі", статті 93 ЗК України, та є підставою для розірвання цих договорів.

Доводи ТОВ "Агріс Полісся" про відсутність підстав для розірвання спірних договорів оренди землі у зв`язку з наданими ним повідомленнями, адресованими ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про можливість отримати відповідно до договору суборенди орендну плату у будь-якому відділенні АТ "Ощадбанк", є необґрунтованими, оскільки такі повідомлення не містять докази їх отримання власниками земельних ділянок, так само як і інформацію про отримання орендної плати згідно з умовами договорів.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають, спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.