розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року у складі судді Ковганич С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (далі - ТОВ "Ситковецьке") про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, позовні вимоги за яким неодноразово збільшуючи.

Крім того, у жовтні 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення зазначеного вище позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ТОВ "Ситковецьке" нерухоме майно, а саме на: 1/2 частину складу (літера Г), загальною площею 144,1 кв. м., розташованого у будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066372580000; комплекс будівель та споруд, загальною площею 5951,5 кв. м., розташованих

у будинку АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230.

Заява обґрунтована тим, що грошові зобов`язання перед позивачем

ОСОБА_1 відповідачем ТОВ "Ситковецьке" не виконані, загальна сума боргу станом на 30 жовтня 2019 становить 5 877 146,60 грн, проте підприємство

не тільки не вживає заходів щодо погашення боргу, але і зловживає процесуальними правами, намагаючись ввести суд в оману щодо змісту правовідносин, які виникли між сторонами, свідомо зазначаючи у заявах недостовірні відомості та посилаючись на проекти документів, що не мають відношення до справи.

Вважаючи зазначені обставини такими, що свідчать про недобросовісну поведінку ТОВ "Ситковецьке", спрямовану на ускладнення розгляду справи шляхом вчинення активних дій щодо приховування майна, на яке може бути звернуто стягнення за рішенням суду, заявник просила задовольнити заяву про забезпечення позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня

2019 року заяву задоволено. Вжито заходів забезпечення позову у цивільній справі № 755/15345/17 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2

та ТОВ "Ситковецьке" про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних

та інфляційних втрат.

У порядку забезпечення позову накладено арешт із забороною відчуження на:

- 1/2 частину складу (літера Г), загальною площею 144,1 кв. м., розташованого

за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066372580000, що належить на праві спільної часткової власності

ТОВ "Ситковецьке",

- комплекс будівель та споруд, загальною площею 6756,6 кв. м., розташованих

за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230,

що належать ТОВ "Ситковецьке".

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на вказані вище об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з існуванням обґрунтованого припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та вважав, що заявлені вимоги щодо накладення арешту є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,

що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена

із дотриманням норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2020 року,

ТОВ "Ситковецьке", посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області

від 30 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 24 грудня 2019 року скасувати й постановити ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій

не перевірено належним чином, чи дійсно між сторонами виник спір та чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, судами не з`ясовано, чи не буде накладення арешту на майно, зокрема на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2, яке перебуває в іпотеці у ТОВ "Суффле Агро Україна", порушувати права та інтереси останнього.

Також заявник вважає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суди

не встановили реальної вартості майна, на яке накладено арешт, а лише взяли до уваги посилання позивача на його орієнтовну вартість.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Ситковецьке" до Верховного Суду

не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2010 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 755/15345/17-ц із Тульчинського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ситковецьке"

у травні 2015 року було укладено договір № 4 купівлі-продажу з відстроченням оплати та особливими умовами щодо визначення ціни товару, яка підлягає сплаті покупцем, а саме: 50 % від вартості частки врожаю, на яку збільшиться загальний показник врожаю у результаті застосування препарату,

що є предметом договору, умовами договору також було передбачено вартість поставленого товару у разі порушення ТОВ "Ситковецьке" умов договору щодо участі ФОП ОСОБА_2 у збиранні врожаю. На виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_2 передав ТОВ "Ситковецьке" біологічно активний імунопротектор на основі кремнію "BAI-Si" в обумовленій кількості,

а ТОВ "Ситковецьке" умов договору не виконало, зібрало урожай без участі

ФОП ОСОБА_2 й за визначеними на цей випадок тарифами сплатило тільки частину вартості поставленого товару.

24 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір переуступки вимоги за договором № 4, укладеним у травні 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ситковецьке", а також договір поруки, за яким ФОП ОСОБА_2 поручився перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ТОВ "Ситковецьке".

Взяті на себе зобов`язання ТОВ "Ситковецьке" не виконало, загальна сума боргу станом на 30 жовтня 2019 становить 5 877 146,60 грн, у зв`язку з чим

ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного права.

Тобто судам встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо невиконання умов укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ситковецьке" договору купівлі-продажу, а також договору поруки та договору переуступки вимог.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення,

які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "Ситковецьке" на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року

та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15)

в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ТОВ "Ситковецьке", а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню

не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається

як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду

про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність

і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання

про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача,

а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань

про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду,

а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності

і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання

про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи

по суті позову.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої та апеляційної інстанцій

щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Спростовуючи доводи касаційної скарги про те, що судами не перевірено належним чином, чи дійсно між сторонами виник спір та чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, слід зазначити, що судами, на підставі наведених у позовні заяві й у заяві про забезпечення позову доводів, а також на підставі наданих доказів встановлено існування між сторонами спору, та правильно зроблено висновки,

що застосовані заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи.

Доводи касаційної скарги щодо невстановлення судами попередніх інстанцій реальної вартості майна, а відтак і помилкового висновку про співмірність обсягу позовних вимог також не заслуговують на увагу, оскільки

ТОВ "Ситковецьке" всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів на спростування висновків судів щодо співмірності предмета позову заявленим заходам забезпечення позову.

Безпідставними є й доводи ТОВ "Ситковецьке", викладені в касаційній скарзі, про те, що дії щодо накладення арешту на комплекс будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_2, порушують права ТОВ "Суффле Агро Україна"

як іпотекодержателя, так як у разі порушення прав третіх осіб, вони вправі самостійно звернутися за їх захистом до суду.

До того ж задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує прав відповідача (чи третіх осіб) щодо користування та розпорядження майном, на яке накладено арешт в рамках забезпечення позову, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені

у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

Судді:	С. Ю. Бурлаков
	В. М. Коротун
	М. Є. Червинська