відповідач - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, відповідач - Державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан Майя Олександрівна,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року у складі судді Огренич І. В.

та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлова С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе К. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М. О., ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, запису про право власності.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1

(2 поверх), а ОСОБА_2 є власником квартири

АДРЕСА_1 (1 поверх) .

Після придбання ОСОБА_2 вказаної квартири, остання здійснила реконструкцію квартири № 1 шляхом прибудови під балконом належної ОСОБА_1 квартири приміщення орієнтовною площею 5,1 кв. м за рахунок частини прибудинкової території - земельної ділянки загального користування, та зареєструвала право власності на реконструйоване нерухоме майно,

чим порушила її права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, яким саме чином визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, а також запису про право власності на квартиру

АДРЕСА_1, належну ОСОБА_2, відновить порушені, на думку позивача, права. Заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,

що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене

з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права

й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати й ухвалити

у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій

не оцінено належним чином докази, зібрані у справі, та не дано оцінку її доводам щодо порушення її прав, зокрема судами не було враховано, що ОСОБА_1

є повноправним співвласником на праві спільної сумісної власності земельної ділянки загального користування та зовнішньої частини будинку, незаконно захоплених ОСОБА_2 шляхом прибудови до зовнішньої частини будинку та нижньої частини належного їй балкону, приміщення орієнтовною площею 5,1 кв. м на прибудинковій території - земельній ділянці загального користування, чим порушено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 520/5271/17-ц

з Київського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу

від 14 серпня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 17 травня

2013 року є власником квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_2 здійснено реконструкцію квартири № 1, розташованої

за вказаною вище адресою, та збільшено її площу до 57,6 кв. м, про що внесено зміни до правовстановлюючих документів та реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реконструкцію здійснено шляхом прибудови до квартири № 1 приміщення, побудованого на прибудинковій території.

Також судом встановлено, що в провадженні Київського райсуду м. Одеси перебуває справа за позовом Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, законним представником

якої є ОСОБА_3, про приведення об`єкта до попереднього стану,

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_1,

до ОСОБА_2 про приведення об`єкта до попереднього стану й усунення перешкод у користуванні власністю.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення,

які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Згідно з частини четвертої статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності

є непорушним.

' 'p' Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року ( Закон України № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 рік) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю

за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва

про право власності на нерухоме майно та скасування запису про право власності, ОСОБА_1 повинна була навести доводи про те, у чому саме полягає порушення її права оскаржуваним свідоцтвом та записом про право власності, й надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів.

Розглянувши справу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1

не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довела суду, що у зв`язку

з видачею на ім`я ОСОБА_2 оскаржуваного свідоцтва про право власності на квартиру

АДРЕСА_1 та вчиненням відповідного запису про право власності порушено

її права, які підлягають відновленню саме шляхом визнання недійсним

та скасування свідоцтва право власності та запису про право власності.

Позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту, який, навіть у разі встановлення судом порушення її прав, не призведе до ефективного

їх відновлення.

Однак, як встановлено судом, у провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває інша цивільна справа, в тому числі за позовом третьої особи

із самостійними вимогами - ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про приведення об`єкта до попереднього стану й усунення перешкод у користуванні власністю,

за результатами вирішення якої й може бути досягнуто мети щодо захисту прав ОСОБА_1, звичайно ж у разі встановлення судом порушення її прав.

Доводи, наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 щодо порушення її права спільної сумісної власності на зовнішню стіну будинку та земельну ділянку,

на якій здійснено добудову, дублюють як доводи позовної заяви, так і доводи апеляційної скарги, та зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права, вони містять посилання на факти,

що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини

та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

Судді:	С. Ю. Бурлаков
	В. М. Коротун
	М. Є. Червинська