Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у складі судді Ткаченко О. А. та ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О. Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна" (далі - ПрАТ "АІСЕ Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_1 було укладено угоду № 201215 та підписано додатки № № 1, 2 та 3 до неї, які є невід`ємними частинами угоди. Дана угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів "Автоплан".

На асигнаційному акті від 25 грудня 2008 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля "Chevrolet AVEO". Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Додатку № 2 до угоди № 201215, учасник системи, якому вже надано право на отримання автомобіля, може звернутися з проханням надати будь-яку модель що відрізняється від моделі автомобіля, зазначеної в угоді, з модельного ряду, запропонованого кожним постачальником системи.

10 січня 2009 року ОСОБА_1 реалізував своє право на вибір іншого автомобіля шляхом подання ним, письмового запиту, згідно якого він просив змінити автомобіль марки "Chevrolet AVEO" на автомобіль "Сhery Amulet".

На підставі угоди № 201215, укладеної між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_1, останнім було придбано автомобіль марки "Сhery Amulet", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2, видане ВРЕР № 12 ГУМВС України в Харківській області, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Обрана відповідачем модель автомобіля "Сhery Amulet" коштувала, на момент отримання, на 8 967,00 грн дешевше за модель автомобіля, право на отримання якого йому було надано.

На виконання пункту 10.3 статті 10 додатку № 2 до угоди № 201215, позивач зарахував різницю в ціні автомобілів "Chevrolet AVEO" та "Сhery Amulet", що відповідно зменшило зобов`язання по сплаті чистих внесків на 7,4493 %. Також, на виконання зазначеної норми, ОСОБА_1 було пропорційно зменшено, зокрема, ціну послуг: на 10,6882 %, в результаті чого щомісячний внесок в оплату послуг зменшився із 0,35 % до 0,31259 %.

Відповідно до статті 5 угоди № 201215, ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100 % ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 100 (ста) щомісячних повних внесків.

Керуючись підпунктом 12.2.8 пункту 12.2 статті 12 додатку № 2 до угоди, відповідачем ОСОБА_1 були надані гарантії повного виконання зобов`язання за угодою № 201215, а саме надано позивачу, в якості забезпечення виконання зобов`язань, гарантії поручителів щодо солідарної відповідальності за зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 за угодою № 201215.

19 січня 2009 року між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов`язалися відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за угодою № 201215.

В травні 2012 року постачання автомобілів "Chevrolet AVEO" у кузові Т-250 постачальником припинилося. У зв`язку з цим та на підставі пункту 11.1 статті 11 додатку № 2 до угоди № 201215, з метою мінімізації фінансових витрат відповідача ОСОБА_1, ПрАТ "АІСЕ Україна" було вирішено автомобіль "Chevrolet AVEO" у кузові Т-250 змінити на автомобіль "ЗАЗ VIDA" модифікації В4ЕМ514, яка на момент заміни коштувала дешевше за замінюваний автомобіль - 90 880,00 грн. Автомобіль "ЗАЗ VIDA" виробляється в тому ж кузові (Т-250) в якому вироблявся автомобіль "Chevrolet AVEO". Таким чином, з червня 2012 року для розрахунку щомісячних внесків використовується ціна автомобіля "ЗАЗ VIDA". У липні

2015 року автомобіль "ЗАЗ VIDA", згідно прайс-листа постачальника, коштує 220 500,00 грн.

ОСОБА_1 протягом вересня 2008 - липня 2013 року, сплачував щомісячні внески, постійно порушуючи умови угоди № 201215 щодо періодичності і повноти сплати таких щомісячних внесків.

Починаючи з серпня 2013 року ОСОБА_1 взагалі припинив сплачувати внески. ПрАТ "АІСЕ Україна" неодноразово зверталось листами та телефоном до

ОСОБА_1 і його поручителів з метою досудового врегулювання ситуації, що склалась у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за угодою, проте намагання врегулювати ситуацію шляхом добровільного погашення боргу результатів не дали.

Станом на день подання даної позовної заяви борг залишається не погашеним. На виконання умов угоди ОСОБА_1 було сплачено 70,9706 % зі 100 % в оплату щомісячних чистих внесків та 71 внесок із 100 внесків в оплату послуг позивача. Розмір боргу ОСОБА_1 перед позивачем за угодою № 201215, станом на липень 2015 року, складає: щомісячних чистих внесків: 100 % - 70,9706 % = 29,0294 % від поточної ціни автомобіля; внесків в оплату послуг позивача: 100 - 71 = 29 внесків. Відповідно до додатку № 1 до угоди № 201215 розмір щомісячного цілого чистого внеску становить 1,00 % від ціни автомобіля, що діє у відповідному місяці, а розмір щомісячного внеску в оплату послуг становить 0,35 % від ціни автомобіля, що діє у відповідному місяці + ПДВ.

Починаючи з серпня 2013 року ОСОБА_1 взагалі припинив сплачувати внески, в результаті чого, виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на липень 2015 року складає 87 996,02 грн та яку позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь у солідарному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПрАТ "АІСЕ Україна" суму боргу за угодою № 201215 в розмірі

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь на користь ПрАТ "АІСЕ Україна" судовий збір в розмірі 195,26 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПрАТ "АІСЕ Україна", суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі неналежним чином виконували взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим стягнув з останніх борг у розмірі 19 528,24 грн, який підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема висновком судового експерта Мар`янчука В. Г. № 6-1 судової економічної експертизи

від 08 квітня 2016 року та його поясненнями даними в судовому засіданні, яка проведена у цій справі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "АІСЕ Україна" відхилено.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня

2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПрАТ "АІСЕ Україна", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 грудня 2017 року ПрАТ "АІСЕ Україна" через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "АІСЕ Україна" та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судової економічної експертизи № 6-1 від 08 квітня 2016 року, який на думку заявника зроблений на припущеннях та без урахування положень Угоди/додатку до Угоди.

Доводи інших учасників справи

13 березня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому вказує про те, що касаційна скарга ПрАТ "АІСЕ "Україна" не підлягає задоволенню, висновки судів попередніх інстанцій є законними.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

У березні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ "АІСЕ Україна" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "АІСЕ Україна".

В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 27 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Харківської області

від 14 листопада 2017 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішення про покладення на відповідачів солідарного обов?язку сплатити борг.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо неправильного висновку судів попередніх інстанцій про покладення в основу оскаржуваних судових рішень висновок судової економічної експертизи № 6-1 від 08 квітня 2016 року, який на думку скаржника зроблено на припущеннях, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; нині - стаття 5 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Частиною 4 статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальні вимоги процесуального права, закріплені у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції сприяв всебічному та повному досліджені доказів з метою встановлення (спростування) факту наявності заборгованості та за клопотанням ОСОБА_1 по справі було призначено судову економічну експертизу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, надавши оцінку, поданим сторонами доказам, відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності оскаржуваних судових рішень, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування позовних вимог та заперечень на висновок експертизи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питання про недостовірність висновку експерта, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 листопада

2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "АІСЕ Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в оскаржуваних частинах відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 листопада

2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу залишити без змін.