розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про захист прав споживачів, розірвання договору та витребування безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2015 року маючи на меті придбання автомобіля марки ВАЗ 2110, вартістю приблизно 110 000,00 грн, ОСОБА_1 звернувся до офісу ТОВ "Авто Просто", де між ними було укладено договір

№ 718477 з додатком № 1 на надання позивачу послуги системи Авто Так, спрямованій на придбання автомобіля марки ВАЗ 2110.

10 грудня 2015 року, виконуючі умови пунктів 3, 4 договору, позивач, за усною вимогою працівника ТОВ "Авто Просто", сплатив відповідачу винагороду за послугу ТОВ "Авто Просто" та комісійну винагороду на загальну суму 9 117,36 грн.

13 січня 2016 року, виконуючи умови договору, ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Авто Просто" грошовий внесок за придбання автомобіля у розмірі 98 816,76 грн,

28 січня 2016 року, в порушення статей 525, 629 ЦК України, пункту 7 розділу II договору, відповідач, в односторонньому порядку змінив марку автомобіля та за результатами 77-го Розподілу автомобіля надав йому право на отримання автомобіля марки ЗАЗ VIDA вартістю 252 000 грн.

В порушення пункту 12 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач не повідомив позивача про зміну марки автомобіля, істотний зріст вартості, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Позивач був позбавлений права приймати участь в розподілах автомобіля марки ВАЗ 2110, організованих відповідачем та до теперішнього часу він ні разу не прийняв участі в розіграші автомобіля марки ВАЗ 2110.

Таким чином, у відповідача не виникло підстав для отримання сплачених 10 грудня 2015 року та 13 січня 2016 року ОСОБА_1 платежів, передбачених умовами договору та він вважає, що ним безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок відповідача. ТОВ "Авто Просто" своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором № 718477 з додатком № 1 від 10 грудня 2015 року на придбання ним автомобіля марки ВАЗ 2110.

31 березня 2016 року на юридичну адресу відповідача була направлена претензія щодо невиконання відповідачем в односторонньому порядку, в порушення вимог статей 525, 629 ЦК України, умов договору. Відповідач не усунув істотні недоліки позначеної умовами договору послуги та взагалі відмовився від виконання зобов`язань за договором, повідомив, що договір № 718477 розірвано, з підстави, що нібито реалізовано його право, позначене статтею 3 розділу І договору на дострокове розірвання договору, в зв`язку з чим відмовився повертати на його розрахунковий рахунок, вказаний у претензії строк, сплачених ним грошових коштів.

ОСОБА_1 просив розірвати договір за № 718477 з додатком № 1 від 10 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто", з підстави односторонньої відмови ТОВ "Авто Просто" від виконання умов договору та стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуте майно - грошові кошти на загальну суму 107 934,12 грн, моральні збитки у розмірі 7 250,00 грн та пеню у розмірі 149 374,12 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Авто Просто"на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в розмірі 107 888,76 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У забезпечені позову, шляхом накладання арешту відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь держави судовий збір в розмірі

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено зобов`язання зазначені в договорі № 718477

від 10 грудня 2015 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів на загальну суму 107 934,12 грн, підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині розірвання спірного договору, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду з цим позовом, спірний договір було розірвано.

Щодо відмови у позові в частині вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 7 250,00 грн та пені у розмірі 149 374,12 грн, суд вважав, що оскільки позивач добровільно виявив бажання скористатися послугами відповідача та укласти оспорюваний договір, тому зазначені вимоги не обґрунтовані та недоведені позивачем.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Авто Просто" задоволено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про витребування безпідставно набутого майна відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про витребування безпідставно набутого майна, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки договір розірвано у квітні 2016 року, а умовами договору чітко передбачено, що при розірванні договору повертається сума платежів за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох періодичних платежів в строк, який не може перевищувати двох років.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог процесуального права, апеляційним судом не досліджена обставина щодо відсутності у договорі положення, що регулює порядок розірвання договору з підстави односторонньої відмови від виконання зобов?язання відповідачем та односторонньої зміни умов зобов?язання відповідачем, що унеможливило встановлення фактичної обставини, що має значення для правильного вирішення справи.

Посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 є безпідставними, оскільки у цій справі та у справі № 6-40цс13 предмет спору є різним.

Доводи інших учасників справи

10 вересня 2018 року ТОВ "Авто Просто" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги

ОСОБА_1 відмовити, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області

від 26 жовтня 2017 року залишити в силі.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Дніпропетровської області

від 26 жовтня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У вересні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 10 грудня 2015 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_1 було укладено договір № 718477 з додатком № 1 про надання позивачу послуги системи Авто Так, спрямований на придбання автомобіля марки ВАЗ 2110, вартістю 110 000,00 грн.

В цей же день позивачем було внесено 9 117,36 грн, як винагорода за послугу ТОВ "Авто Просто".

13 січня 2016 року, виконуючи умови пунктів 3, 4 договору № 718477, ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Авто Просто" грошовий внесок за придбання автомобіля у розмірі

31 березня 2016 року ОСОБА_1 письмово звернувся до ТОВ "Авто Просто" із заявою про розірвання договору № 718477 з додатком № 1 від 10 грудня 2015 року про придбання ним автомобіля марки ВАЗ 2110 та повернення протягом 30 днів сплачених ним коштів в розмірі 98 816,76 грн, так як йому всупереч угоди запропонували участь у розіграшу автомобіля ЗАЗ VIDA, вартістю 252 000,00 грн, який він не мав наміру купувати.

14 квітня 2016 року представник ТОВ "Авто Просто" повідомив ОСОБА_1 про те, що договір № 718477 від 10 грудня 2015 року укладений з ним, розірвано згідно статті 3 розділу І Договору та статті 12, пункту 12.1 Розділу ІІ Договору. Поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень статті 12, пункту 12.1.1 Розділу ІІ Договору, відповідно до якої максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ "Авто Просто" заяви про дострокове розірвання договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з пунктом 19.2 статті 19 договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання. Дійсність договору сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 1 Договору його предметом є надання послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання автомобіля.

Згідно зі статтею 1 Договору ТОВ "Авто просто" є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах " Авто Так". ТОВ "Авто просто" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов`язань, передбачених Договором про адміністрування.

Статтею 12 Договору визначено право учасника розірвати Договір.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (частина друга статті 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов?язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто", розірвано за заявою позивача від 31 березня 2016 року, що підтверджується листом-відповіддю ТОВ "Авто Просто" від 14 квітня 2016 року.

Положення пунктів 12.1., 12.1.1. статті 12 договору передбачають, що учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі. У строк, установлений чинним законодавством, ТОВ "Авто Просто" розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за договором, з урахуванням положень, викладених в цій статі.

Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці здійснення повернення зазначених внесків, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля.

У силу частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Аналіз положень статті 12 Договору дає підстави стверджувати, що положення Договору про повернення грошових коштів можна кваліфікувати як умовний правочин, оскільки виникнення такого обов`язку пов`язане з настанням обставин, визначених зазначеною статтею.

Зокрема, обставиною, яка породжує обов`язок ТОВ "Авто Просто" повернути учаснику грошові кошти (періодичні платежі), є розірвання договору, що вбачається із пункту 12.1 Договору.

У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі

№ 6-1584цс17, від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18) викладено правовий висновок, в якому зазначено, що відповідно до статті 907 ЦК України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що отримавши в квітні 2016 року заяву позивача про розірвання договору, 14 квітня 2016 року відповідач надав йому відповідь, повідомивши про те, що Договір № 718477 від 10 грудня 2015 року укладений з ним, розірвано згідно статті 3 розділу І Договору та статті 12, пункту 12.1 Розділу ІІ Договору. Поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень статті 12, пункту 12.1.1 Розділу ІІ Договору, відповідно до якої максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ "Авто Просто" заяви про дострокове розірвання договору, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування безпідставно набутого майна, оскільки пунктами 12.1, 12.1.1., 12.1.2 статті 12 Договору чітко передбачено, що при розірванні договору повертається сума платежів за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох періодичних платежів в строк, який не може перевищувати двох років.

Аргументи заявника про безпідставне застосування судом апеляційної інстанції правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 є необґрунтованими, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зіславшись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, встановив лише відсутність в діяльності ТОВ "Авто Просто" порушень статей 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів". В основу правового мотивування під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом було покладено норми статей 204, 653, 907 ЦК України, правильність застосування яких установлено під час касаційного перегляду цієї справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.